3 Функції зв’язків між людиною і технікою.
Аналіз змісту і специфіки компонентів системи «людина-і техніка» дає можливість зробити висновок про наявність між ними різноманітних системоутворюючих зв'язків і відношень, характер яких відображає функції людини в процесі її діяльності. Всю різноманітність зв'язків між людиною і технікою можна уявити у вигляді двох основних видів відношень між ними - координації і субординації.
Координаційний зв'язок полягає у взаємозумовленості, погодженості, взаємному доповненні функцій людини і техніки з метою виконання всією системою "людина-техніка" поставлених перед нею завдань. Координаційне відношення являє собою існування трьох видів зв'язків між людиною і технікою - організаційних, функціональних і структурних.
Наявність організаційних зв'язків зумовлює єдність, цілісність системи. Вони проявляються в залежності від властивостей кожного з компонентів системи, від специфіки завдань, які виконуються системою в цілому. Цей вид зв'язку викликає взаємну якісну зміну компонентів і є причиною того, що кожна конкретна система "людина-техніка" висуває певні вимоги до якісних характеристик людини і техніки. Ці зв'язки забезпечують також сумісність людини і техніки у межах єдиного комплексу.
Функціональний зв'язок зумовлює конкретний розподіл функцій, властивих цілій системі "людина-техніка", між її компонентами. Цей вид зв'язку забезпечує послідовний перерозподіл функцій усередині єдиного функціонального комплексу в процесі його розвитку, який полягає в тому, що техніці передаються певні функції, котрі виконувала досі людина. Цей вид зв'язку визначає також цілісність системи за будь-якого перерозподілу функцій між її компонентами, тобто на будь-якому рівні удосконалення техніки.
Структурні зв’язки зумовлюють залежність організаційної структури системи "людина-техніка" від специфіки завдань, котрі розв'язуються нею. Цей вид зв'язків, закономірність і необхідність усіх подій і явищ детермінує організаційно-структурну взаємозалежність компонентів системи, згідно з якою зміна структури техніки безпосередньо відбиваються на організаційній структурі трудового колективу. Зв'язки цього виду забезпечують гнучкість, можливість адаптуватися, змінити характер системи в різних умовах її функціонування.
Відношення субординації, яке грунтується на відмінності соціальної ролі компонентів системи "людина-техніка", визначає ступінь і характер участі кожного з них у вирішенні завдань, які стоять перед системою в цілому. Цей вид відношень є основним для системи, бо субординаційні відношення підкреслюють взаємопідпорядкованість, ієрархічність компонентів системи, яка грунтується на визначальній, панівній ролі людини по відношенню до техніки.
Субординаційні відношення у системі "людина-техніка" зумовлюють існування таких видів зв'язку між її компонентами: генетичного, пізнавального і управління. Генетичній зв'язок найбільш виразно проявляється в соціальній ролі техніки як доповнення до звичайних органів людини з метою розширення їх функцій. Пізнавальний зв'язок зумовлюється сутністю техніки як матеріалізованої сили знань людини, як критерію реальності цих знань, визначеного на основі пізнавальної діяльності людини. Зв'язок управління зумовлюється необхідністю здійснення людиною постійного контролю за функціонуванням техніки, а також забезпечення її цілеспрямованого використання для вирішення виробничих завдань. Цей вид зв'язку свідчить про необхідність участі людини у процесі прийняття рішень на будь-якому рівні розвитку техніки.