2.Взаємозв’язки між людиною і технікою

Головне призначення техніки - часткова або повна заміна виробничих функцій людини з метою полегшення праці і підвищення її продуктивності. Техніка дає можливість на основі пізнання законів природи суттєво підвищити ефективність трудових зусиль людини, розширити її можливості у процесі доцільної трудової діяльності, з її допомогою раціонально використовують природні ресурси, освоюють надра Землі, Світовий океан, повітряний і космічний простір.

У процесі праці люди і техніка перебувають у складних взаємовідношеннях, де в кінцевому рахунку провідна і визначальна роль належить людині. Можна визначити дві групи зв'язків, які характеризують взаємовідношення між людьми і технікою в умовах виробництва. По-перше, це зв'язки, що виникають у процесі створення техніки; по-друге, - зв'язки, що складуються в процесі використання техніки.

Людина, створюючи техніку, об'єктивізує в ній себе, втілює в ній свої сутнісні сили. Відображенням сутнісної сили слід вважати спроможність до праці, суспільну потребу постійно відтворювати процес праці. Саме заради наступної доцільної діяльності і створюється техніка. З самого початку в процесі створення техніки в ній закладається певна програма функціонування, пов'язана з використанням її як засобу праці. Таким чином, створення техніки є необхідною передумовою постійного відтворення процесу праці, постійного відтворення існування і життєдіяльності людського суспільств, постійна реалізація найважливіших сутнісних сил людини. Через те, що з часом праця стає дедалі різноманітнішою, вже тут з'ясовується, що техніка завдяки своєму найрізноманітнішому призначенню може перебувати у зв'язку не тільки з матеріальним виробництвом, а й з будь-якими сферами суспільного життя, які висувають замовлення на створення певної техніки, ставлячи перед нею конкретні вимоги. Люди виявляють ці соціальні потреби у техніці через свою доцільну діяльність, реалізують їх практично в нових засобах праці та в удосконаленні існуючих.

Створення техніки це не тільки процес реалізації соціальної потреби в постійному відтворенні самого процесу праці, а й відображення здатності людини до правильного сприймання законів природи та творчого їх застосування. А це означає, що, створюючи техніку, люди реалізують свої знання про навколишню природу і суспільне життя; і не тільки знання про навколишній світ, а й самопізнання, адже створюючи нове, людина, усвідомлює себе як істота соціальна, здатна до праці, ураховують свої власні можливості і потреби, пов'язані з відтворенням і розвитком трудової діяльності.

Якщо у першому випадку (під час створення) техніка виступає як мета процесу праці, що підлягає реалізації, і його кінцевий результат, який у більшою чи меншою мірою відповідає цій меті, то у другому випадку (під час використання) вона уособлює в собі минулу працю, її соціальну сутність і одночасно виступає як засіб поточної і наступної праці.

У процесі використання техніки між нею і людиною встановлюються безпосередні зв'язки, які існують у межах системи 'людина-техніка". Незалежно від того, наскільки складна техніка, незалежно від функцій, що виконує вона і люди, завжди потрібне узгодження речових і особових елементів, тобто узгодження між людиною і технікою, яке здійснюється за різними напрямками.

Тому що техніка, будучи засобом праці певного призначення, являє собою річ або комплекс речей з тими або іншими фізичними, хімічними та іншими властивостями, тому, що вона ґрунтується на використанні тих чи інших природних процесів, необхідне її узгодження з тілесними властивостями людини. Тепер це особливо актуально у зв'язку з застосуванням у техніці нових матеріалів та процесів, а також у зв'язку зі створенням технічних засобів, які працюють на високих і понадвисоких параметрах. Завдання полягає в тому, щоб, створюючи нову техніку, заздалегідь ураховувати можливі негативні впливи на людину і намагатися позбавитися їх.

Розвиток техніки веде і до зміни умов праці людини. Можна відзначити три головні тенденції таких змін: по-перше, збільшується інтелектуальне навантаження на кожного учасника виробничого процесу; по-друге, людина дедалі більше відділяється під об'єктів, якими вона повинна керувати, у зв'язку з цим стан цих об'єктів сприймається не безпосередньо, а опосередковано через систему технічних засобів (наприклад, пульти керування, дисплеї тощо). Нарешті, в умовах сучасної техніки значно зростають вимоги до швидкості дій робітника, зумовлених підвищенням швидкостей виробничих процесів.