4. Класифікація техніки
Сучасна техніка досить численна і різноманітна. Універсальної класифікації техніки не існує, тому її класифікують на основі різних ознак.
За масштабами використання техніку поділяють на виробничу і невиробничу.
Виробнича техніка на основі функціональних ознак та зв’язку і галузями виробництва поділяється на енергетичну; техніку для видобування та виробництва вихідних матеріалів; техніку для і первинної обробки матеріалів, випуску сировини і частково готової продукції; технологічну техніку; транспорту техніку; техніку контролю і управління.
Енергетична техніка включає до свого складу технічні засоби пов'язані з виробництвом первинної енергії, її трансформуванням та перетворенням у вторинну енергію (в тому числі одержання електроенергії), передаванням та розподілом вторинної енергії, її наступним використанням (електричне освітлення та опалення, електричні двигуни та генератори, високочастотні установки, холодильна техніка тощо).
Техніка для видобування та виробництва вихідних матеріалів включає технічні засоби для видобування неорганічних матеріалів, починаючи від вугілля та нафти і закінчуючи рудами і рядом будівельних матеріалів, а також техніку лісозаготівельної промисловості, сільськогосподарську техніку (за винятком техніки для переробки сільськогосподарської продукції).
Техніка для первинної обробки матеріалів включає засоби металургійного та хімічного виробництва, ряд галузей техніки для виробництва будівельних матеріалів, ряд видів техніки для обслуговування харчової, легкої і деревообробної промисловості.
Технологічна техніка включає до свого складу техніку для виробництва засобів праці (машинобудування, приладобудування), будівельну техніку та техніку для виробництва предметів споживання.
До транспортної техніки належать засоби залізничного, водного, повітряного та автомобільного транспорту, а також комунікації трубопровідного транспорту.
Техніка контролю та управління включає вимірювальні системи, прилади та інші засоби контролю, засоби автоматизації (прийом, обробка і передавання інформації), засоби обчислювальної техніки.
Невиробнича техніка на основі функціональних ознак поділяється на:
- техніку громадського управління і самоуправління, фінансів і кредитування (обчислювальна техніка, касові апарати тощо);
- військову техніку (танки, артилерія, ракетні установки, літальні апарати, радіотехнічні засоби, надводні та підводні судна тощо);
- комунальну та побутову техніку (засоби для прання, чищення, приготування їжі, зберігання продуктів, проведення дозвілля тощо);
- техніку для обслуговування культурного життя і суспільства (науки, освіти, виховання, мистецтва тощо);
- техніку охорони здоров'я (діагностична апаратура, засоби, їм виконують фізіологічні функції окремих органів людини -протезні пристрої, штучні легені, серце, нирки тощо);
- техніку зв'язку (мережі та комунікації телефонного зв'язку);
- техніку пасажирського транспорту та пересування (міський електротранспорт, автомобільний транспорт, засоби міжміського пересування, особистий транспорт громадян тощо);
- спортивну техніку (гоночні автомобілі, яхти, літаки, і гімнастичне знаряддя тощо).
Майже всі види виробничої техніки умовно можна поділити на техніку активну і пасивну. До активної техніки належать ті засоби та знаряддя, які беруть безпосередню участь у виконанні виробничих процесів (видобування, обробка чи переробка матеріалів, виробів тощо). Пасивна техніка призначена для забезпечення виробничих процесів і до неї можна віднести: судинну і систему виробництва і транспорту, яка відіграє особливо значну роль у хімічній промисловості, у деяких галузях харчової промисловості тощо; виробничі приміщення заводів, господарство, зал ізничного та автомобільного транспорту, мости, тунелі, канали, іалізниці тощо; гідромеліоративні споруди; технічні засоби розповсюдження інформації (телефон, радіо, телебачення) та деякі піші. Пасивну техніку не завжди можна чітко відокремити від предметів матеріальної культури взагалі, яка є більш широким поняттям, ніж техніка. Будівлі, наприклад, не належать до техніки, якщо вони призначені для житла, і є просто предметом споживання і не включаються до системи технічного впливу на предмети праці, на природу.
Досить часто техніку класифікують суто за галузевою ознакою виробництва: техніка промисловості, техніка транспорту, будівельна техніка, сільськогосподарська техніка, техніка зв"язку, техніка побутового обслуговування, - або стосовно окремих структурних підрозділів виробництва: видобувна техніка, переробна техніка, автомобільна техніка, авіаційна техніка, меліоративна техніка тощо. В деяких випадках під час класифікації техніки виходять із природничо-наукової основи окремих галузей техніки: ядерна техніка, холодильна техніка, обчислювальна техніка і т..п.
Більш узагальнено без урахування галузевих ознак технік) класифікують на основі структурної будови існуючих зразків техніки. В сучасному досконалому технічному засобі у загальному вигляді можна виділити такі функціональні органи:
1) технологічний (робочий) орган, який безпосередньо здійснює виконання технологічних операцій, властивих технічному засобу (механічний чи інший вплив на матеріал, на його стан, положення, зовнішній вигляд тощо);
2) енергетичний орган (органи), який забезпечує постачання енергії технологічним органам та іншим органам устаткування (це може бути електричний двигун, двигун внутрішнього згоряння; тощо);
3) керуючий орган, який здійснює без безпосередньої участі людини повне або часткове управління виконанням певної роботи технічним засобом, а також управління функціонуванням інших органів устаткування;
4) конструктивно-організуючі органи забезпечують кріплення всіх вузлів та агрегатів, конструктивно об'єднуючи їх в єдину систему, а також призначені для захисту системи від небажаного зовнішнього впливу та для захисту людини і об'єктів навколишнього середовища від шкідливого впливу техніки (станини, корпуси, кожухи, огородження, захисні екрани тощо);
5) органи власного функціонування, або органи "життєзабезпечення". Вони призначені для видалення продуктів функціонування технічних засобів (наприклад, відведення тепла, яке виділяється під час роботи машини, системи змащування машин, запобіжні пристрої тощо). Досить часто ці органи називають допоміжними.
Перераховані функціональні органи в окремих технічних засобах можуть буди об'єднані, в інших - деякі можуть бути відсутніми. За повнотою набору функціональних органів та їх складністю вся техніка в цілому в самому загальному вигляді може бути поділена на три великих класи (або групи):
Найпростіші технічні пристрої (знаряддя праці), які мають по суті лише один функціональний орган - технологічний. Можна сказати й інакше: у них відсутній енергетичний і керуючий орган. Це такі засоби, які приводяться в дію за рахунок енергії людини і керуються нею повністю (наприклад, ручні побутові прилади: кавомолка, м'ясорубка тощо).
До найпростіших об'єктів техніки належить значна кількість інструментівтів (наприклад, для ручної обробки різних матеріалів) і пристроїв (вимірювальних, обчислювальних, транспортуючих тощо, які застосовуються в усіх галузях практичної діяльності людей.
2.. Машини, до яких належать об'єкти техніки, що мають всі функціональні органи, або ж у яких відсутній тільки орган автоматичного управління (його функції залишаються за людиною), і при цьому окремі функціональні органи ще не є самі машинами, котрі мають складну ієрархічну структуру з явно вираженими функціональними органами. До числа машин можна віднести найбільшу кількість об'єктів техніки, і тому їх називають найактивнішими засобами практичної діяльності людини.
Раніше головною характерною ознакою машини вважалась наявність. у технічному засобі рухомих (тобто механічних) елементів. Та згодом стало зрозумілим, що ця ознака не може бути узагальнюючою для машин. Адже тривалий час вже існують нові засоби, які опрацьовують інформацію, а не якісь матеріалізовані речі. Вони теж мають усі функціональні органи, властиві машині:технологічні, енергетичні, керуючі та інші, тому вони теж називаються машинами - обчислювальними і керуючими. Але у більшості випадків такі машини не мають вузлів і механізмів, котрі працюють на механічній основі.
3. Технічні системи, що являють собою комплекси машин, обєднаних у системи зі складною ієрархічною структурою (наприклад, автоматичні лінії, цехи, заводи тощо).
Для розвитку техніки показовим є створення особливо значних, так званих, великих систем. Ними є, наприклад, системи енергетичні, транспорті, іригаційні тощо. Вони об'єднують працю багатьох людей, дію численних машин і механізмів.