2. Загальні відомості про техніку
Поняття "техніка" - одне з найдавніших. Його поява відноситься до глибокої давнини, коли люди почали усвідомлювати зміст праці, роль у ній знарядь. Ще найдавніші мислителі поділяли навколишнє середовище на природне і штучне, застосовуючи відповідні поняття (наприклад, "фюзіс" і "техне" у Аристотеля). Довгий час поняття "техніка" не диференціювалось і визначало як власне техніку, так і технологію. Відголоси цього колишнього, недиференційованого значення слова "техніка" зустрічаються і тепер. До цього часу ще можна зустріти такі вирази, як "техніка водіння автомобіля" (літака та інших транспортних засобів), техніка живопису та інші, які означають володіння операційною суттю будь-якої конкретної діяльності людини. Але таке значення слова "техніка" практично зникає як з нашої мови, так і з мови інших народів. Інакше кажучи, недиференційоване в минулому поняття, яке позначалося загальним словом "техніка", за нашого часу поділилося на такі поняття, як "техніка" (у теперішньому розумінні), "технологія і майстерність" або "мистецгво"-володіння деяким видом діяльності.
Поняття "техніка" є багатоплановим і конкретно історичним. На перших етапах технізації суспільства основною сферою застосування техніки було матеріальне виробництво. Тому в минулому, аж до 50-х років, техніку і визначали переважно як сукупність засобів праці у сфері матеріального виробництва. Таке визначення хоч і вказує на основну функцію техніки, ще не дає повного уявлення про всю сукупність галузі її застосування у наш час. По-перше, у цьому випадку не враховується техніка невиробничих сфер діяльності побутова, спортивна тощо. По-друге, не враховується техніки, яка застосовується для забезпечення життєдіяльності людини. Наприклад, таке визначення не включає штучних органів людини, які безумовно є технічними об'єктами, але не можуть бути засобами праці в прямому розумінні цього слова. Значить, підходячи більш широко до визначення техніки з функціональної точки зору, можна сказати, що це сукупність матеріальних засобів цілеспрямованої праці людей, а також їх існування чи життєдіяльності.
Але і це визначення ще не можна вважати повним, бо сутність техніки її функціональним аспектом не вичерпується. Адже засоби праці, в тому числі й техніка, це, власне, речі, які людина розміщує між собою і предметом праці і котрі застосовуються нею як провідник її дії на цей предмет. Отже за своєю сутністю техніка є саме матеріальним утворенням, яке в функціональному аспекті залежить від мети людини і одночасно визначається об'єктивними законами і процесами природи.
Слід також підкреслити один принципово важливий момент: техніка є не тільки засобом, а й продуктом праці, результатом науково-дослідної, проектно-конструкторської і матеріально-виробничої діяльності людини. Таким чином, техніка являє собою клас штучних матеріальних утворень чи систем, які є продуктом і засобом суспільної праці людини і одним із засобів її життєдіяльності.
Техніка використовується для впливу на предмети праці в процесі створення матеріальних та культурних цінностей, для одержання, передання і перетворення енергії; дослідження законів розвитку природи і суспільства; пересування і зв"язку; збирання, зберігання, обробки і передачі інформації; обслуговування побуту; управління суспільством; забезпечення обороноздатності держави. Перелік сучасних технічних засобів, які використовуються людиною у її практичній діяльності досить широкий: прості знаряддя праці у вигляді ручних (молоток, зубило, напилок, ножівка, рубанок тощо) та механізованих (електродриль, відбійний молоток) інструментів та пристроїв, високомеханізовані та автоматизовані знаряддя праці (верстати, видобувні, збиральні та переробні машини), комплекси та системи машин.
Головна соціальна функція техніки полягає в тому, що техніка і тільки вона - є матеріальним засобом доцільної діяльності людей. Жодне інше суспільне явище не виконує цієї функції. Якщо врахувати універсальність доцільної діяльності людей, той факт, що праця постійно є вирішальною передумовою суспільного життя, можна сказати, що соціальна функція, що розглядається, є не тільки головною, а й загальноісторичною. Звичайно, вона змінюється і вдосконалюється разом з прогресом суспільства, виробництва і самої техніки, але діє у будь-яких формаціях, не залежить від класової структури суспільства. Звідси відкриваються широкі можливості для використання отих самих машин, обладнання, інструментів за будь - якого соціально-економічного та політичного устрою суспільства.