2. Завдання і предмет судового контролю на досудовому розслідуванні

Завдання судового контролю на досудовому розслідуванні похідні від загальних завдань кримінального судочинства і кримінально-процесуального законодавства. Відповідно до чинного КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Суд не є безпосереднім учасником боротьби зі злочинністю, а тому завданнями суду при здійсненні контролю за досудовим розслідуванням не можуть бути сприяння швидкому і повному розкриттю злочинів, викриття винних осіб, притягнення їх до кримінальної відповідальності. Вважаємо, що завданнями суду при здійсненні контролю на досудового розслідуванні є захист прав і свобод людини, втягненої в кримінальний процес [192, с. 9]⁴⁷. Усяке розширювальне тлумачення призначення судового контролю приведе до змішування компетенції суду і прокурора [164, с. 162-164]⁴⁸.

Важливе значення в цьому аспекті має питання про співвідношення судового контролю і прокурорського нагляду на досудовому слідстві.

В етимологічному розумінні поняття "контроль" і "нагляд" є близь­кими і тому в багатьох джерелах, у тому числі законодавчих актах, ці терміни вживаються як рівнозначні. В.В. Долежан у зв'язку з цим відзначає, що, на перший погляд, використання законодавцем того чи іншого терміна може здаватись обумовленим розходженням у повноваженнях наглядово-контрольного органу. Однак при більш скрупульозному їхньому дослідженні видно, що ніяких розходжень у характері повноважень цих органів немає, а вибір одного з термінів для позначення конкретного контролюючого (наглядового) органу є значною мірою випадковим і тому умовним. Термін "нагляд", на думку названого автора, варто залишити для позначення прокурорської діяльності, а термін "контроль" використовувати для назви аналогічної діяльності інших органів [75, с. 242]⁴⁹.

Незважаючи на значну подібність, що існує між судовим контролем і прокурорським наглядом на стадіях досудового слідства, це два самостійних види діяльності, які ні в якій мірі один одного не підмінюють. Розмежувальні лінії проглядаються досить чітко і проходять по декількох параметрах.

Однією з відмінностей судового контролю від прокурорського нагляду за досудовим слідством є те, що суд і прокурор у процесі контрольно-наглядової діяльності діють незалежно один від одного і мають власні завдання. Головним і єдиним завданням суду є захист прав і свобод людини на стадії досудового слідства.

Прокурор вирішує два взаєпов’язаних завдання. З одного боку, він теж має завдання охорони прав і законних інтересів учасників кримінального судочинства, у тому числі потерпілого й обвинуваченого, а з другого — властивими йому засобами і методами прокурор сприяє розкриттю злочину, виявленню всіх осіб, винних у вчиненні злочинів, притягненню їх до кримінальної відповідальності. Іншими словами, на прокурора поряд з функцією охорони прав і законних інтересів учасників кримінального судочинства покладена функція кримінального переслідування осіб, що вчинили злочин.

Такий висновок випливає з аналізу правових норм, що визначають завдання прокурора при здійсненні нагляду за дотриманням законності органами, що ведуть боротьбу зі злочинністю, і завдання нагляду за дотриманням законів органами дізнання і попереднього слідства. Так, у ст. 29 Закону України від 5 листопада 1991 року "Про прокуратуру України " говориться, що прокурорський нагляд має своїм завданням сприяти: розкриттю злочинів; захисту особистості, її прав, свобод, власності; прав підприємств, установ, організацій від злочинних посягань; виконанню вимог закону про невідворотність відповідальності за вчинений злочин; запобіганню незаконному притягненню особи до кримінальної відповідальності; охороні прав і законних інтересів громадян, що знаходяться під слідством; здійсненню заходів для попередження злочинів; усуненню причин і умов, що сприяють їхньому вчиненню.

Суди України в розкритті і розслідуванні злочинів не беруть участі і не несуть ніякої відповідальності за результати цієї роботи. Вони виконують тільки одну функцію — роль гаранта прав і свобод людини. У цьому і полягають головна відмінність судового контролю від прокурорського нагляду і головна його перевага над ним з позиції цілей і завдань правозахисної функції суду і прокуратури.

Розглядувана відмінність судового контролю від прокурорського нагляду є важливою, але не єдиною. Інша відмінність полягає в тому, що прокурор як орган нагляду діє постійно і безупинно протягом всього попереднього слідства. Про це свідчить аналіз ст.ст. 25, 227-232 КПК України, що регламентують діяльність прокурора на стадії досудового слідства. Прокурорський нагляд супроводжує кримінальну справу з моменту її порушення і до направлення справи в суд [36, с. 82; 191, с. 38]⁵⁰.

Такої характеристики судовий контроль за досудовим слідством не має. Він здійснюється лише епізодично і з питань, пов'язаних з двома обставинами. Першою є дії органів, поєднані із застосуванням примусових заходів, коли відповідно до Конституції України і КПК України для цього обов'язково потрібне судове рішення (обшук, накладення арешту на поштово-телеграфну кореспонденцію та ін.).

Другою обставиною, у зв'язку з якою судовий контроль включається в процес розслідування конкретної кримінальної справи, є наявність скарги про порушення прав, свобод і законних інтересів людини і громадянина органом досудового розслідування чи прокурором, що здійснює нагляд за його діями [102, с. 7-8; 188, с. 146-155]⁵¹.

Розходження між судовим контролем і прокурорським наглядом за досудовим слідством полягає ще й у тому, що вони різним чином включені в кримінальний процес на даній стадії. Прокурор є безпосереднім учасником досудового слідства. Відповідно до процесуального законодавства він вправі брати участь у досудовому провадженні, а в необхідних випадках — особисто здійснювати окремі слідчі дії чи проводити розслідування в повному обсязі. Нічого подібного на стадії досудового розслідування суд не робить.

Крім того, прокурор, що наглядає за слідством, здійснює при цьому процесуальне керівництво слідством, тому що він не тільки стежить за тим, щоб слідчий при виконанні слідчих заходів діяли в рамках дозволеного, а й одночасно спрямовує хід слідства з метою розкриття злочину, встановлення усіх осіб, винних у його вчиненні. Як слушно відзначалося в науковій літературі, прокурорський нагляд за слідством, завдяки специфіці цієї галузі нагляду, органічно містить у собі процесуальне керівництво слідством, має на увазі необхідність і неминучість такого керівництва [166, с. 198-210; 67, с. 93; 137, с. 103; 109, с. 163]⁵². Звідси навряд чи можна визнати безстороннім розгляд прокурором скарги на дії або рішення слідчого.

Судовий контроль за досудовим розслідуванням ніякого управлінського навантаження не несе, оскільки слідчий суддя не є учасником досудового розслідування. Протягом усього досудового слідства слідчий суддя перебуває осторонь і звідти виконує дії, що охоплюються поняттям "судовий контроль". Завдяки такому становищу суд залишається безстороннім, як і личить бути судовому органу.

На наш погляд, це головний контраргумент, за допомогою якого руйнується твердження супротивників судового контролю, що в суду, який прийняв рішення про взяття під варту, обшук і т.д., складається переконання у винуватості певної особи, що надалі може перешкодити суду об'єктивно розглянути справу і винести справедливий вирок [149, с. 13]⁵³. Такої ж думки дотримується і певна частина суддів, опитаних нами в процесі проведення цього дослідження⁵⁴.

На думку Європейського суду, хоча національне законодавство забезпечує судовий контроль за діями органів слідства, однак цей контроль має бути ефективним і доступним, а не просто теоретичним чи ілюзорним (рішення Європейського суду в справі "Меріт проти України").

Важливим аспектом аналізованої проблеми є предмет судового контролю на стадії досудового розслідування. В.С. Зеленецький відзначає, що "кожна теорія має свій, цілком визначений і тому обмежений певними межами предмет дослідження. Його індивідуальність, з одного боку, відрізняє дану теорію від інших наук, що мають свій специфічний предмет, а з другого — саме він обмежує межі дослідження" [85, с. 55]⁵⁵. Продовжуючи цю думку, стосовно теми нашого дослідження можна сказати, що визначення предмета судового контролю дозволить, з одного боку, відмежувати даний контроль від прокурорського нагляду і відомчого контролю за досудовим слідством [86, с. 192-194]⁵⁶, а з другого — додати цілеспрямований і, отже, більш раціональний характер контрольної діяльності суду на досудовому провадженні кримінального процесу.

Аналогічним чином треба, на наш погляд, вирішувати і питання про предмет судового контролю. У вузькому розумінні предметом судового контролю на стадіях досудового слідства є коло правових питань, остаточне рішення з яких приймається судом.

Предмет судового контролю в широкому розумінні визначають правові питання, що підлягають розгляду судом, плюс розгляд судом скарг на дії та рішення органів дізнання, досудового слідства та прокурора.

Предмет судового контролю, що розуміється як коло питань, які вирішуються судом, у теоретичному плані визначається завданнями, що постають перед судом на стадіях досудового слідства. Судовий контроль поширюється на ті правовідносини між учасниками досудового слідства, що пов’язані з обмеженням прав і свобод особи й іншими порушеннями її законних інтересів.

На практичному рівні перелік примусових заходів, застосування яких допускається лише за рішенням суду, встановлюється законодавцем. У майбутньому цей перелік може розширюватися, що свідчить про динамічний характер предмета судового контролю на стадіях досудового слідства.

Важливе значення для характеристики судового контролю за досудовим слідством має питання про форми такої діяльності. У літературі з прокурорського нагляду під формами нагляду за розслідуванням злочинів розуміються зазначені в законі повноваження прокурора і процедура їхньої реалізації [36, с. 25]⁵⁷. Наведене визначення цілком застосовне й у нашому дослідженні.

Чинне кримінально-процесуальне законодавство для вирішення завдань, що постають на досудовому розслідуванні перед судом, наділяє його двома видами повноважень: 1) правом приймати рішення про застосування примусових заходів до підозрюваних, обвинувачених і 2) правом вирішувати скарги на дії і рішення органу досудового розслідування.

На наш погляд, даний перелік повноважень суду по здійсненню контролю за досудовим слідством є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає. Їхнє використання судом на стадіях досудового слідства є не тільки його правом, а й обов'язком.

Другим елементом форми судового контролю за слідством є процедура реалізації наданих суду повноважень, установлюваних законодавством. Чинний КПК України в загальному вигляді визначає процедуру розгляду судом подань слідчого про застосування до обвинуваченого (підозрюваного) примусових заходів і процедуру розгляду суддею скарг на дії і рішення органів, що здійснюють досудове слідство. Детальна розробка цих питань є важливим завданням юридичної науки. Як слушно відзначає Ю.М. Грошевий, "ускладнення компетенції судів у сфері здійснення судового контролю викликає необхідність послідовної диференціації його процедур" [60, с. 126]⁵⁸. Так, скарга на окрему слідчу дію може бути розглянута одноособово суддею в спрощеному порядку і під час відсутності обвинуваченого (підозрюваного). Питання взяття під варту і продовження строків тримання особи під вартою вимагають залучення до розгляду цього питання в судовому засіданні самого обвинуваченого, його захисника і представника і мають потребу в розгорнутому процесуальному регулюванні.