Бородавки

Етіологія. Збудниками бородавок є папіломавіруси різних типів; тип 1 спричинює розвиток підошовних бородавок, тип 2 - простих (звичайних), тип 3 - юнацьких (плоских) бородавок. Передача вірусу відбувається під час прямого і непрямого контакту. У формуванні резистентності до бородавок важливе значення має клітинний імунітет.

Прості (звичайні) бородавки - це незапальні дермальні папули кольору нормальної шкіри різних розмірів, чітко відмежовані, із шорсткою поверхнею, гіперкератозом, іноді з тріщинами . Частіше локалізуються на кистях, ступнях, рідше - на інших ділянках. Іноді утворюють цілі конгломерати. Бородавки можуть розміщуватися біля нігтів і під нігтями, що зумовлює їхню деформацію і болючість. Диференціюють їх із бородавчастим туберкульозом шкіри.

Юнацькі (плоскі) бородавки частіше локалізуються на обличчі, тильній поверхні кистей, грудях, шиї тощо. Це вузлики (папули) тілесного, жовтуватого, рожевого або слабко коричневого кольору, плоскі, круглі чи полігональні, поверхня їхня гладенька, діаметр 1-3 мм. Вони злегка підви-щуються над рівнем шкіри, іноді згруповані або розміщені лінійно (ізоморфна реакція), можуть супроводжуватися свербежем. Диференціюють їх із червоним плоским лишаєм.

Нитчасті бородавки тонкі, ніжні, гострокінцеві, іноді зі зроговілим кінчиком, тілесного кольору. Локалізуються на обличчі (в ділянці підборіддя, повік, біля ніздрів і рота), на шиї, рідше - на тулубі і кінцівках.

Підошвові бородавки - плоскі, суцільні, жовті або бурі гіперке-ратозні утворення з чіткими межами, діаметром від кількох міліметрів до 1-2 см, поодинокі або множинні. Поверхня крапчаста, іноді із заглибиною в центрі (криницеподібні бородавки). Вони мають будову конуса із широкою основою на поверхні і верхівкою в глибині тканин, болючі під час ходьби і стискування між пальцями. Диференціюють із підошвовими мозолями (останні мають виражений шкірний малюнок, шкірні гребені, які пересікають центральну частину, неболючі або мало болючі в разі стискування між пальцями).

Діагностика клінічна, зазвичай не становить труднощів.

Лікування. Бородавки можуть спонтанно регресувати і знову з'являтися. У частини хворих ефективні гіпносугестивна терапія, кріотерапія, змазування ферезолом, соком чистотілу звичайного, часнику, капусти. Іноді викори-стовують електрокоагуляцію, вуглекислий лазер, 10 % саліцилову мазь, 5 % мазь фторурацилу, 25 % розчин подофіліну, рідину солкодерм, у дисемінованих випадках - гризео-фульвін у дозі по 0,5-0,75 г/добу протягом 3 тиж. У випадку підошвових криницеподібних бородавок у заглибини закапують пергідроль. Ефективна також провідникова анестезія 1 раз на тиждень. Прості (звичайні) бородавки інфільтрують новокаїном кілька разів, починаючи з найбільшої. За наявності юнацьких (плоских) бородавок ефективні теброфенова й оксолінова мазі, магнію оксид усередину.

Гострокінцеві бородавки (кондиломи). Етіологія гострокінцевих кондилом (генітальних, венеричних бородавок) вірусна. Збудники - папіломавіруси 16 і 18 типів - передаються прямим контактним, переважно статевим, шляхом. Інкубаційний період триває 1-9 міс. Гострокінцеві кондиломи трапляються часто в осіб, які рано почали статеве життя і ведуть його активно. Ці віруси надзвичайно стійкі до дезінфекційних речовин, для їхнього знешкодження застосовують високу температуру під час автоклавування. Отже, медичні інструменти слід дезінфікувати саме таким способом. Вважають, що зазначені папіломавіруси здатні спричинити рак статевих органів. Переродження гострокінцевих кондилом у рак спостерігається у 6-26 % випадків. У жінок, які перехворіли на гострокінцеві кондиломи, у 1-2 тис. разів більший ризик захворіти на рак шийки матки (у 84 % хворих з цією патологією виділяють папіломавіруси). Часті рецидиви в разі злоякісних пухлин статевих органів пов'язують із наявністю латентних папіломавірусів. За наявності у вагітних гострокінцевих кондилом у їхніх немовлят можуть розвинутись папіломи гортані або кон'юнктиви.

Клінічна картина. Гострокінцеві бородавки локалізуються на статевих органах, найчастіше - на слизовій оболонці сечівника, прямої кишки, навколовідхідникової ділянки, порожнини рота, кон'юнктиви, а також у кутах рота, на червоній облямівці губ, повіках, у міжпальцевих складках, пахвинних і міжсідничних складках. Спочатку виникають крапчасті, поодинокі, рожеві, іноді із сірим відтінком вузлики. Вони розростаються, зливаються між собою, утворюючи вегетації із дрібночасточковою поверхнею, що нагадують цвітну капусту або гребінь півня. Ці розростання мають вузьку ніжку, м'які. Суміжні ділянки слизової оболонки чи шкіри незмінені, але під впливом тертя самі кондиломи і ділянки, які прилягають до них, набувають яскраво-червоного забарвлення, а поверхня кондилом стає вологою, мокне. Можливе накопичення між часточками бородавки гною із неприємним запахом, утворення ерозій і навіть виразок. У задавнених випадках розростання на-

стільки великі, що нагадують пухлину. Гострокінцеві кондиломи не спричиняють суб'єктивних відчуттів, але із розвитком запалення можуть виникати печіння і болісність у місці їхньої локалізації.

Діагностика - клінічна, враховують м'яку консистенцію, розміщення на вузькій ніжці, часточкову поверхню.

Лікування може бути хірургічним і консервативним. Застосовують кріотерапію, карбондіоксидний лазер (ефективність до 97 %), змащування кондиліном з наступним використанням теброфенової мазі, припікання концентро-ваною мурашиною кислотою 1 раз на 4-5 днів (усього 2-4 сеанси); використовують розчин солкодерм, ле-вамізол; іноді ефективна психотерапія.