Тема: Піодермії. Дерматозоонози.

Навчально-виховна мета: Вивчити етіологію, класифікацію , клінічну картину, діагностику, дифдіагностику, лікування та профілактику піодермій та дерматозоонозів. Звернути увагу на особливості деонтології в дерматології.

ПЛАН ЛЕКЦІЇ

1. Піодермії. Етіологія та фактори ризику. Класифікація. Клінічна картина. Лікування. Догляд за хворими.

2.Організація профілактики піодермій у лікувальних закладах.

3.Короста. Етіологія. Клінічна картина. Ускладнення.

4.Особливості перебігу корости на сучасному етапі. Протиепідемічні заходи.

Піодермії (гноячкові хвороби шкіри)

Піодермія (від гр. руоп - гній, derma - шкіра, лат. It - запалення) - це захворювання, що виникає унаслідок проникнення в шкіру та її придатки гноєродних мікроорганізмів. Особливості піодермій:

1. Значна поширеність серед населення.

2. Заразність для оточуючих, особливо в дитячих колективах.

3. Можливість первинного (на здоровій шкірі) і вторинного (внаслідок приєднання інших захворювань) розвитку.

Етіологія:

1. Піококи - стафіло- і стрептококи.

2. Синьогнійна паличка.

3. Вульгарний протей.

4. Кишкова паличка.

Умови, що сприяють розвитку піодермій:

1. Поганий гігієнічний догляд за шкірою.

2. Забруднення шкірного покриву.

3. Травматизація та подразнення шкіри різними чинниками.

4. Тривале охолодження або ж перегрівання шкіри (ціаноз, підвищення потовиділення, мацерація рогового шару епідермісу, послаблення кислої реакції шкіри).

5. Зниження захисних сил організму.

6. Порушення функції нервової та ендокринної систем.

Класифікація:

І. Стафілодермія.

1. Поверхнева:

- остіофолікуліт;

- фолікуліт;

- сикоз;

- перипорит;

- пухирчатка новонароджених.

2. Глибока:

- фурункул;

- карбункул;

- гідраденіт;

- псевдофурункульоз.

II. Стрептодермія:

1. Поверхнева:

- імпетиго.

2. Глибока:

- звичайна ектима.

III. Стафілострептодермія (хронічна, атипова піодермія):

1. Глибока виразкова піодермія.

2. Шанкриформна піодермія та ін.

Стафілодермія

Поверхневі форми. Остіофолікуліт розвивається у шийках волосяних фолікулів через механічні подразнення та неохайність. Локалізація - розгинальні поверхні кінцівок. Спочатку в епідермісі шийки волосяного фолікула виникають дрібні пустули (гноячки) діаметром до 0,1-0,5 см, через кілька днів пустули підсихають, утворюючи конусоподібну кірочку жовтого кольору, після відпадання яких слідів не залишається.

Фолікуліт є наступним етапом розвитку остіофолікуліту, клінічно проявляється наявністю щільних на дотик, конічних або напівкулястих фолікулярних папул з пустулою на вершині, трохи болючих, з гострозапальним червоним обідком (процес охоплює корінь волосини). З підсиханням вмісту пустул на їхньому місці утворюються жовтуваті кірочки, після відпадання яких залишається вторинна гі-перпігментація, що швидко зникає, не залишаючи слідів.

Сикоз - це хронічний дифузний фолікуліт у дорослих чоловіків у ділянці підборіддя, губів, щік, рідше - на повіках, лобку. Кількість елементів безперервно збільшується, вони зливаються і утворюються інфільтровані яскраво-червоні вогнища, вкриті пустулами (як при фолікуліті) і кірками. Волосся на ураженій ділянці висмикувати важко, іноді набрякають регіонарні лімфатичні вузли. Суб'єктивно відзначаються свербіж, печіння, болючість.

Перипорит характеризується виникненням на волосистй частині голови, в пахвових западинах та пахвинних складках (здебільшого у новонароджених) у потових порах поверхне-вих пустул діаметром 0,1-0,2 см, які оточені обідком гіперемії. Чинниками, що сприяють розвитку перипориту, є мацерація шкіри через надмірну пітливість, недоношеність, перегрівання дітей.

Пухирчатка новонароджених - це гостре контагіозне захворювання новонароджених, що характеризується надто швидким утворенням пустул та поширенням їх по всьому шкірному покриву. Хвороба починається в перші дні або через 7-10 днів після народження. При цьому на зовні здоровій, дещо гіперемійованій шкірі утворюються дрібні пухирці з напруженою покришкою та сірувато-жовтим вмістом. З часом пухирці збільшуються, серозний вміст стає гнійним, покришка розкривається і з'являються яскраво-червоні ерозовані поверхні з бахромою нависаючого епітелію, кірки не утворюються. Типова локалізація - в ділянці пупка, живота, грудної клітки, сідниць, рідше - кінцівок. Характерне значне порушення загального стану новонароджених: підвищення температури тіла до 39-40 °С, збільшення ШОЕ, лейкоцитоз, загальний неспокій, поганий сон тощо.

Глибокі форми. Фурункул - це гостре гнійно-некротичне запалення волосяного фолікула та оточуючої його сполучної тканини. Захворювання розпочинається з утворення яскраво-червоного щільного вузла конусоподібної форми з нечіткими межами, поступово його розміри досягають до 1-3 см в діаметрі і супроводжуються набряком прилеглих тканин. Через 3-4 доби фурункул розкривається, з отвору виділяється гній, а в центрі оголюється щільний жовтувато-зелений некротичний стрижень, який поступово відокремлюється і виходить з гноєм. Запальні явища зменшуються, набряк, припухлість, болючість зникають, проте залишається глибока гранульована виразка, яка загоюється рубцем неправильної кутастої форми. Типова локалізація фурункула - шия, сідниці, стегна, поперек, спина, живіт. Тривалість захворювання - 7-10 днів.

Карбункул - це гостре поширене гнійно-некротичне запалення глибоких шарів дерми та підшкірної основи із залученням до процесу кількох суміжних волосяних фолікулів. Спочатку виникає щільний вузол без чітких меж, що росте по периферії в глибину (діаметром до 5-10 см). Через 4-6 днів карбункул розкривається, утворюються кілька отворів, з яких виділяється кров'янистий гній з кількома некротичними стрижнями. Згодом залишається глибокий дефект, що поступово загоюється втягнутим рубцем неправильної форми. Захворювання супроводжується підвищенням температури тіла до 40 °С, важким загальним станом. Типова локалізація карбункулу - потилиця, спина, поперек, сідниці. Тривалість захворювання - 18-20 днів.

Гідраденіт - це гнійне запалення апокринних потових залоз переважно у пахвовій ділянці, рідше біля відхідника, на великих соромітних губах, у ділянці калитки. Спочатку виникає один або кілька болючих і щільних вузлів діаметром до 0,5 см у товщі дерми. Згодом вузли збільшуються до 1-2 см у діаметрі, шкіра під ними стає синюшно-червоною, а у вузлах спостерігається флуктуація внаслідок гнійного розплавлення тканин, після чого абсцеси розкриваються з великим виділенням вершкоподібного гною, некротичного стрижня не утворюється. Тривалість захворювання - 10-15 днів.