Тема: Алергічні хвороби шкіри та хвороби з нез'ясованою етіологією.

Навчально-виховна мета: Вивчити етіологію, класифікацію , клінічну картину, діагностику, дифдіагностику, лікування та профілактику алергічних хвороб шкіри та хвороб з нез’ясованою етіологією. Звернути увагу на особливості деонтології в дерматології .

ПЛАН ЛЕКЦІЇ

1. Поняття про алерген та сенсибілізацію організму. Умовні та безумовні подразники.

2. Дерматити, їх класифікація, клінічні появи.

3. Токсикодермія. Клінічна картина.

4. Червоний плоский лишай. Клінічна картина. Діагностика. Прояви у ротовій порожнині,догляд за хворими.

5. Міхурцеві захворювання. Різновиди. Клінічна картина, діагностика, дифдіагностика, принципи лікування, догляд за хворими.

6. Передракові захворювання. Злоякісні пухлини. Фактори ризику.

Клінічна картина. Профілактика.

Алергійні дерматози

Алергія - це імунна патологічна реакція організму, яка супроводжується ушкодженням власної тканини. Алергійні та аутоімунні захворювання виникають унаслідок неадекватного реагування імунної системи на будь-який зовнішній чинник.

Алерген (або умовний подразник) - це будь-яка речовина (зовнішній чинник), яка здатна підвищувати чутливість організму (сенсибілізувати його) до даної речовини, що в свою чергу спричинює розвиток алергійної реакції. Остання розвивається тільки в осіб, які вже сенсибілізовані даним алергеном.

Безумовний подразник - це така речовина, яка завжди в разі дії на шкіру будь-якого організму зумовлює розвиток у ній патологічного процесу.

Дерматит

Дерматит - це запальне ураження шкіри, яке виникає внаслідок безпосереднього впливу різних екзогенних чинників, які поділяють на дві групи:

- фізичні - механічний вплив (тиск, тертя), дія високої та низької температур, електричний струм, іонізуюче випромінювання й видиме світло;

- хімічні - кислоти, луги, солі деяких кислот, дезінфекційні засоби з високою концентрацією, деякі лікарські препарати тощо.

Класифікація:

I. За патогенезом:

- артифіціальний (спричинений безумовними подразниками);

- алергійний;

- фотодерматит (зумовлений поєднаним впливом на шкіру алергену й ультрафіолетового випромінювання).

II. За тривалістю перебігу:

- гострий;

- хронічний.

Клінічна картина. Гострий дерматит характеризується виникненням на шкірі в ділянці контакту її з подразником обмеженого дифузного яскравого почервоніння та набряку, що супроводжується печінням, а іноді болем, свербежем; на цьому фоні можуть виникнути пухирці і пухирі із серозним вмістом; ділянки ураження не мають чітких меж, елементи висипу з'являються одночасно. За наявності значного за розмірами дерматиту спостерігаються підвищення температури тіла, головний біль, втрата апетиту, розбитість, загальна слабкість. Через кілька днів процес згасає і на його місці з'являється лущення.

Якщо дія подразника тривала, то розвивається хронічний дерматит, якому властиві почервоніння із синюшним відтінком та інфільтрація шкіри. Вона, лущиться, стає сухою, грубою з вираженими природними складками (ліхеніфікованою).

Лікування. Загальні принципи комплексної терапії хворих на дерматит такі:

1. Усунення чинника, що спричинив розвиток дерматиту.

2. Призначення протизапальних засобів (10 % розчин кальцію хлориду всередину, кальцію глюконат, натрію тіосульфат).

3. Застосувння антигістамінних засобів (димедрол, діазолін, супрастин, задитен, кларитин).

4. Уведення кортикостероїдних гормонів (у тяжких випадках).

5. Місцева терапія, якою можна обмежитись, якщо дерматит не охоплює значних ділянок шкіри. В гострій стадії призначають примочки із дезінфекційними речовинами (2 % розчин кислоти борної, 1 % - танінової тощо), збовтувальні суспензії (за відсутності мокнуття); у підгострій та хронічній стадіях застосовують креми та мазі протизапальної дії з додаванням кортикостероїдів (преднікарб, кортонітол, гідрокортизонова мазь тощо).