2. Структура психології та головні галузі психологічних знань

Структуру сучасної психології визначають три тісно пов’язані форми вияву психіки, що виникають у процесі активного відображення об’єктивного світу:

психічні процеси – це форми суб’єктивного відображення об’єктивної реальності, за допомогою яких здійснюються пізнання світу, засвоєння знань, навичок і умінь. Серед них виділяють:

пізнавальні процеси (відчуття і сприймання – як відображення безпосередньо діючих на органи чуттів предметів, подразників; пам’ять – як відновлювальне відображення дійсності; мислення і уява – як узагальнене й перероблене у свідомості людини відображення властивостей дійсності, які недоступні безпосередньому пізнанню; мовлення, увага),

емоційно-вольові процеси (емоції – виникнення почуттів, їх динаміка залежно від задоволення потреб; воля – спонукання потреб, виникнення мотивів чи спонукань діяти певним чином, винесення рішення і його виконання);

психічні властивості – це індивідуально-психологічні особливості, що дають змогу розрізняти людей, знати їхні вчинки і мотиви діяльності. До психічних властивостей належать: якості розуму, мислення, спрямованість, темперамент, характер і здібності, властивості почуттів тощо;

психічні стани – характеризують тимчасову динаміку психічної діяльності, яка істотно впливає на поведінку та діяльність особистості (напр., тривожність, апатія, схвильованість, стрес, напруженість, несміливість, захоплення, емпатія та ін.).

Сучасна психологія – це розгалужена система наукових галузей, пов’язаних із різними сферами практичної діяльності людини. Нині налічується близько 50 психологічних дисциплін. З розвитком психології як науки, з використанням психологічних знань у найрізноманітніших сферах людської діяльності поступово виокремилися і набули самостійності деякі галузі психологічних знань.

Розрізняють:

• загальну,

• вікову (дитячу, підлітка, юнацтва, дорослої людини, геронтопсихологію),

• педагогічну (навчання, виховання),

• соціальну,

• генетичну психологію,

• військову,

• медичну,

• юридичну психологію (кримінальну, слідчу, виправну),

• психологію праці (інженерну, авіаційну, космічну),

• спортивну психологію,

• психологію мистецтва,

• порівняльну психологію (здійснює зіставлення психіки тварин і людини, розділ – зоопсихологія),

• психологію аномального розвитку (патопсихологію – порушення нормальної психічної діяльності та розвитку, олігофренопсихологію – розлад розуму, сурдопсихологію – слабочуючих та глухі, тифлопсихологію – слабий зір та сліпі).

Кожна із зазначених галузей психологічних знань має свій предмет і методи вивчення своєрідності психічної діяльності залежно від умов праці в тій чи тій сфері людського життя і діяльності та їхніх вимог до морально-психологічних якостей особистості,

Але всі галузі психологічних знань потребують знань загальної психології, яка вивчає методологічні питання психології, природу психологічних явищ, закономірності розвитку та перебігу пізнавальних психологічних процесів, індивідуальні особливості психіки людини, її почуття та волю, темперамент, характер і здібності.

Особливе місце серед психологічних дисциплін займає загальна психологія, яку можна вважати фундаментом психологічної науки через те, що в її межах вивчаються принципові теоретичні питання, що постають перед психологічною наукою в цілому: що таке психіка; за яким законами вона розвивається; якими є критерії розвитку психіки тощо.

Загальну психологію ще називають теоретичною та експериментальною психологією.

До завдань загальної психології належать розробка проблем методології та історії психології, теорії і методів дослідження найзагальніших законів вищих психічних функцій, визначення змісту основних наукових понять і категорій психології. До того ж, загальна психологія розглядає більш конкретні проблеми, що стосуються, насамперед, людини: психологія особистості, психологія діяльності, психологія пізнавальних та емоційно-вольових процесів, загальні закономірності становлення і розвитку індивідуально-психологічних особливостей людини тощо. Основні питання, досліджувані загальною психологією, конкретизуються в окремих галузях психологічної науки.

Загальна психологія вивчає:

• пізнавальну і практичну діяльність;

• загальні закономірності відчуття, сприймання, пам’яті, уяви, мислення;

• психічну саморегуляцію;

• диференціально-психологічні особливості особистості людини;

• характер і темперамент;

• переважні мотиви поведінки та ін.

Отже, предметом загальної психології є вивчення

• найзагальніших закономірностей виникнення, функціонування і розвитку психіки.

Так, взаємозв'язок мозку і психіки вивчає психофізіологія і нейропсихологія. Проблеми розвитку психіки від тварин до людини розглядаються порівняльною психологією і зоопсихологією, розвиток психіки людини вивчає вікова психологія, відхилення в психічному розвитку — спеціальна психологія.

Вплив соціуму на психічний розвиток особистості, закономірності формування і розвитку спільності людей є предметом соціальної психології.

Психологія праці аналізує психологічні закономірності трудової діяльності.

Кожна з цих галузей у свою чергу може стати базою для розвитку інших психологічних дисциплін. Наприклад, психологія праці є основою для розвитку галузей психологічного знання, що стосуються конкретних видів діяльності людини, — інженерної психології, медичної психології, юридичної психології тощо. На базі цих галузей будується практична психологія, до сфери діяльності якої належать розробка рекомендацій і безпосередня робота з людьми і групами на основі психологічної діагностики їхніх проблем.

З доби науково-технічного та соціального прогресу особливу увагу психологів привертають проблеми психології праці та соціальної психології.