11

8. Готська мова

8.1. Значення готської мови для германiстики

З часiв виникнення порiвняльно-icторичного методу вченi звернулися до вивчення готських рукописiв, якi на значному матерiалi суцiльних текстiв вiдображають найраннiший стан однiєї з германських мов взагалi.

Особливо добре зберiглися в готській мовi архаїчнi риси германської морфологiчної системи. В системi дiєслова найповнiше представленi синтетичнi форми пасивного стану (медiопасив). Тiльки в готській мовi є клас редуплiкованих дiєслiв, зберiглися спецiальнi форми двоїни. Готська мова не знає багатьох iнновацiй, властивих iншим германським мовам: у фонетицi не розвинулися рiзнi типи умлауту, у морфологiї зовсiм немає аналiтичних форм минулого часу тощо.

В цiлому структура готської мови зберiгає багато архаїчних рис, що є близькими до рис спiльногерманської мови. Через це факти готської мови часто приймають за вихiднi при проведеннi порiвняльно-iсторичних та типологiчних дослiджень германських мов.

8.2. Готський алфавiт та правила читання

Готський алфавiт складався з 27 лiтер.

Лiтери використовувалися також замiсть цифр. Двi лiтери koppa 4 i sampi  мали лише кiлькiсне значення. За винятком цих двох лiтер, решта лiтер готського алфавiта даються у пiдручниках в латинськiй транслiтерацiї. Основнi правила читання:

e=	[ē]	letan	“велiти”
o=	[ō]	rodjan	“говорити”
ei=	[i:]	seins	“свiй”
u	[u]	hund	“сотня”
	[ū]	ut	“зовнi, поза”
a	[a]	fadar	“батько”
	[ā]	fahan	“спiймати”

Довгота звукiв [a] та [u] вiдновлюється шляхом порiвняння з iншими

германськими мовами.

ai=[], au=[o] у таких випадках:

• перед r, h, a: haírto “серце”, saiaan “бачити”, saúhts “хвороба”;

• в словах aiþþau “чи”, waila “добре”, aufto “мабуть”;

• у першому складi форми минулого часу редуплiкованих дiєслiв haitan - haihait [hhait] “називати”

a	= [hw]	aeila	“час”
q	= [kw]	qius	“живий”
gg	= []	briggan	“принести”
þ	= []	þarei	“де”

Лiтери b, d, g на початку слова, всерединi, пiсля носового та в подвоєннi вимовляються як дзвiнкi проривнi [b], [d], [g]: bindan “в’язати”, barn “дитина”, twaddje “двох”, gairda “пояс”. В серединi слова пiсля голосного цi лiтери читаються як дзвiнкi щiлиннi [v], [ð], [γ] : giban “давати”, fadar “батько”, ligan “лежати”.

8.3. Фонетична система готської мови

В готській мовi було три основних коротких голосних i, a,u (нагадаємо, що i.є. ŏ>герм. ă: лат. hostis - гот. gasts; герм. е>гот.і):

гот. i	II	герм. i,e
гот. fisks “риба”		да., дс., двн. fisc
гот. wisan “бути”		да., дс., двн. wesan
гот. u	II	герм. u,o
гот. sunus “син”		да., дс., двн. sunu
гот. huzd “скарб”		да., дс, двн. hort
гот. a	II	герм. a
гот. faran “мандрувати”		да., двн. faran

Короткi [] та [о] з’явилися як розширення короткого “i” та короткого “u” перед r, h, a (так зване “готське переломлення”):

гот. wair - да., двн. wer; гот. raihts - да. riht; гот. daur - да. durru, двн. turi

Довгi голоснi ī, ū, ē, ō вiдповiдали довгим голосним спiльногерманської мови. Довге ā (яке зникло в спiльногерманськiй мовi внаслiдок переходу ā> герм. ō: лат. mater - да. mōdor) з’явилося через подовження голосного при випадiннi наступного приголосного:

гот. brāhta < *brata

гот. fāhan < *faan

Система приголосних у готській мовi близька до спiльногерманської. До її складу входили: дзвiнкi щiлиннi e,ð, g, z; глухi щiлиннi f, þ, h, a, s; глухi проривнi p, t, k, q [kw] i сонорнi j, w, r, l, m, n.

Деякi особливостi готського консонантизму:

• дзвiнкi проривнi b, d, g були позицiйними варiантами дзвiнких щiлинних [v] [ð] [γ]: barn, bindan, gairda - giban, fadar, ligan;

• чергування дзвiнких [v] [ð] [z] в серединi слова з глухими f, þ, s наприкiнцi слова та перед s:

hlaibis	(род.одн.)	“хлiба”	- hlaifs	(наз. одн.)
gōdis	(род. одн.)	“доброго”	- goþs	(наз. одн.)
diuzis	(род.одн)	“звiра”	- dius	(наз.одн.)