5. Функції та структурно-граматичні особливості слів-термінів.

Терміни – це слова або словосполучення, які вживаються в досить специфічній (науковій, публіцистичній, діловій та ін.) сфері мовлення і створюються для точного вираження спеціальних понять і предметів. Іншими словами, термін – це слово в особливій функції і саме в зв’язку з цією своєю функцією термін набуває великої точності значення, «чистоти» (він позбавлений образних, експресивних, суб’єктивно-офіційних відтінків значення).

Терміни різноманітні за структурою. За структурними ознаками терміни поділяються на:

– однокомпонентні терміни, напр.: валюта, файл, меридіан.

– двокомпонентні терміни – найчастіше це словосполучення іменник +іменник, напр.: еритема шкіри, недоторканість особи; або прикметник + іменник, напр.: нормативний акт.

– трикомпонентні конструкції, до складу яких можуть входити прийменники: прикметник + прикметник + іменник, напр. нова економічна політика.

– багатокомпонентні аналітичні терміни, що мають чотири і більше компонентів, напр.. фонд оплати праці підприємства.

Серед термінів функціонує багато комбінованих сполук, тобто органічне поєднання українського та запозиченого слова напр.: ощадний банк, грошова ілюзія.

Багато запозичених термінів мають невідмінювану граматичну форму , напр.: сальдо, лоро. Важливо правильно узгоджувати з цими словами означення та дієслова-присудки, напр.: дебетове сальдо.

Знання конкретного значення допомагає чітко розрізнити терміни одного тематичного поля, напр.: дилер, монополія. Незначна частина термінів може вступати у синонімічні зв’язки, як-от: дотація – субсидія. Частіше такими лексичними дуплетами є запозичене та власне українське слово.

Точність терміна зумовлюється і дотриманням орфографічних і морфологічних норм. Наприклад, потрібно передусім правильно писати вживані сьогодні терміни, напр.: субсидія, дивіденд, ставити правильну відмінкову форму: банку, фонду, відсотка, (Р. в. одн.); гривень, статей, коштів (Р. в. множ.) та ін.

6.Джерела, походження, способи творення термінологічної лексики.

Термінологічна лексика, як частина словникового складу мови володіє рядом цікавих якостей. Саме вона перебуває в стані активного розвитку у порівнянні з іншими частинами словникового складу мови. Саме на матеріалі термінологічної лексики найбільш явно проявляється дія законів мови, а головним чином – словотвірних. Для нових об’єктів номінації використовуються всі способи словотвору, що є наявними у даній мові, а особливо лексичні ресурси національної мови, ресурси міжнародного словникового фонду, лексика інших національних мов. При цьому термінологічне словотворення не повторює механічні прийоми загальнолітературного творення слів. Відбувається своєрідний «природній відбір» тих способів і конкретних засобів словотвору, які б відповідали вимогам щодо спеціальних найменувань та їх функцій в мові науки. А це в кінцевому результаті призводить до відбору і формування дериватив них морфем і цілих моделей, що спеціалізуються у вираженні певних значень.

Аналіз термінів за походженням дав мовознавцям зробити висновок, що близько 40% у різногалузевих мікросистемах – слова, запозичені з інших мов. Багато термінів – слова інтернаціональної лексики і латинськими коренями. З грецької мови прийшла значна частина медичних, природничих, суспільно-політичних термінів, хімічні назви, терміни астрономії та географії, напр.: біологія, бактерія, йод. Запозичення з латинської мови також пов’язані з медициною, біологією, географією, напр.: гербарій, інфекція.

Також є багато запозичень з західноєвропейських мов, напр.: солдат, бюро, футбол, бюджет, каюта, соло, сопрано.

Чужомовні слова українська мова засвоює по-різному: одні пристосовує до своїх правил, тоді вони «змінюються відповідно до її духу, набуваючи у ній громадянства», інші – залишає незмінними, тоді вони «не заховують свої чужоземні прикмети». Вимоги творити терміни в дусі народної мови, зрозумілі, доступні, звучали ще наприкінці ХІХ ст. Один з авторів журналу «Основа» (1961) М. Левченко свого часу писав «Терміни наукові треба складати в дусі народної мови».

У термінології представлено усі способи українського словотворення. Як і більшість слів української мови, терміни творяться морфологічним способом. У творенні термінів беруть участь суфікси, напр.: -нн(я): оподаткування, розжарювання; -ість: рентабельність, заборгованість; -ств(о): підприємство, законодавство; аці(я): міграція, девальвація. Багато термінів з нулевим суфіксом, напр.: випар, осад. Інші способи творення – додавання префіксів (українських та іншомовних): дезінфекція, надприбуток, дисбаланс. Активні способи творення термінів з різних галузей – осново- та словоскладання, напр.: лікар-терапевт, супермаркет.

1

7