Лекція №6 Терміни та термінологія. Загальнонаукові терміни.

1. Терміни і термінологія.

2. Правила вживання термінів.

3. Лексика за сферою вживання.

4. Термінологічна і професійна лексика, її відмінність від загальновживаної.

5. Функції та структурно-граматичні особливості слів-термінів.

6. Джерела, походження, способи творення термінологічної лексики.

Література:

1. Литвиненко Н. П., Місник Н. В. Українська медична термінологія у фаховій мові лікаря – Київ – 2000.

2. Пиріг Л. А. Українська мова в лікарському середовищі. Сучасний стан і перспективи. –– Новини стоматології - 1995. - №1-2 /2-3/. С. 10-14.

3. Пиріг Л. А. Украінська медична термінологія – багатоаспектність проблеми. – Медична газета України – 1996 - №29 (серпень). – с. 1-2.

4. Чекман І. OPUS LAUDAT ARTIFICEM – По роботі пізнати майстра: Українська медична термінологія. Стан справ. – Ваше здоров’я. – 1998 – 4 лютого – с.7.

5. Русанівський В.М. Культура української мови. - К., 1990.

6. Шумарова Н. Рідна мова: символ чи засіб спілкування// УМЛШ.- 1993.-№2.

7. Огієнко І. Українська культура. - К.: Фірма «Довіра», 1992.

8. Бабич Н.Д. Основи культури мовлення.- Львів.,1990.

9. Коваль А.П. Культура ділового мовлення. - К.,1982.

10. Лобода В.В., Скуратівський Л.В. Українська мова в таблицях. Довідник.- К., 1993.

11. Бабич Н.Д. Основи культури мовлення.- Львів.,1990.

12. Коваль А.П. Культура ділового мовлення. - К.,1982.

1. Терміни і термінологія.

Термін – слово або словосполучення, що виражає чітко окреслене поняття певної галузі науки, культури, техніка, мистецтва, суспільно-політичного життя. Слово термін відоме ще з античних часів. У середньовіччі набуло вже значення «визначення», «позначення». В Україні ця назва поширюється вже у ХVІІІ ст.

Від слова термін утворено слово термінологія, яке означає сукупність термінів з усіх галузей знання (або однієї галузі знання). Науку, що вивчає українську термінологію, називають термінознавством.

Біля витоків української термінології стояли науковці І. Верхрадський, В. Левицький, С. Рудницький, О. Курило, І. Полюй та ін. Вони окладали усіх зусиль до вироблення фахової термінології з різних наукових та технічних ділянок, прагнучи до того, щоб термінологія була «всеукраїнська і поєднувала елементи власне національного і міжнародного».

Термін – це спеціальне слово, яке має дефініцію – лаконічному логічному визначенню, яке зазначає суттєві ознаки предмета або поняття, тобто його зміст і межі.

Характерні ознаки терміна:

А) належність до певної термінологічної групи;

В) наявність дефініції (визначення);

С) однозначність в межах однієї терміносистеми;

Д) точність;

Г) стилістична нейтральність;

Е) відсутність синонімів та омонімів у межах однієї терміносистеми;

Ж) відсутність експресивності, образності, суб’єктивно-оцінних відтінків.

2. Правила вживання термінів.

Значення термінів зафіксовано в спеціальних словниках, довідниках, і відповідно їх потрібно вживати. У межах конкретної галузевої термінології термін в ідеалі має бути однозначним, щоб забезпечити точність передачі нанкового поняття. Однак існують випадки порушення цієї вимоги, наприклад: репертуар — 1) сукупність творів, які виконуються в театрі за певний час; 2) ролі, в яких виступає актор; 3) добір музичних, літературних творів тощо, з якими виступають актор, співак, музикант, читець.

Наявність багатозначних термінів у межах однієї наукової галузі є виявом невпорядкованості конкретної термінології. До недоліків термінології відносять також синонімію термінів: мовознавство — лінгвістика, алфавіт — абетка, орфографія — правопис, багатозначність — полісемія, значення — семантика.

Про досконалість термінології можна говорити у тому випадку, коли дотримується таке правило: кожен термін називає одне поняття, кожне спеціальне поняття позначається одним терміном. Синонімія і багатозначність у термінології порушують вимогу однозначної відповідності між терміном і позначуваним ним поняттям.

Послуговуються термінами і офіційно-діловий стиль мови, напр.., рапорт, канцелярія, довідка, протокол. Існують такі вимоги до використання термінів в діловому мовленні:

1. термін мусить бути стандартним, тобто його потрібно вживати лише в тій формі, яка зафіксована в словнику, напр.: діловодство, справочинство, але не діловедення, справоведення.

2. термін має вживатися з одним значенням, теж зафіксованим у словнику. Наприклад, циркуляр – це лише директивний лист, а не будь-якого іншого типу.

3. якщо термін є багатозначним, автор документа має будувати текст, щоб одразу було зрозуміло, яке значення терміна він має на увазі, напр.: справа – особова справа, судова справа.

Документ має виконувати свої функції, якщо той, хто його укладає, і той, кому він адресований, точно і чітко бачать за терміном поняття, яке він називає.

Галузеві терміностеми взаємодіють одна з одною мають спільний термінологічний фонд «ізольованих терміностем немає. Вони містять уніфіковані щодо норм сучасної мови терміни на міжгалузевому рівні.