Лекція 1
Палеографія в системі історичного пізнання та гуманітарних дисциплін
План
Історія як наука
Історичне пізнання
Роль допоміжних історичних дисциплін в історичному пізнанні
Палеографія як СІД
Предмет та завдання палеографії
Виникнення наукової дисципліни «Палеографія». Історія палеографії.
1. Історія як наука
«Історія ‑ найкращий вчитель, у якого найгірші учні»
Індіра Ганді
Важливу роль у процесі гуманітарного пізнання займає історія як наука. Історія ‑ опис, розповідь про минуле в хронологічному порядку, про людей, події, факти минулого. Перше питання, яке виникає при зверненні до минулого, це питання про те чи можливо пізнати минуле і, отже, чи є історія наукою?
Історія як наука ‑ це впорядковане, систематизоване вивчення минулого людства, окремих сторін діяльності конкретного суспільства, виявлення закономірностей і тенденцій історичного процесу. Зміст історії ‑ історичний процес, який розкривається в явищах життя людей. Таким чином, предметом історичної науки є вивчення:
а) розвитку всього людства;
б) окремих етапів його розвитку (Історія Стародавнього світу, Середніх віків, Нового і Новітнього часу, Сучасній історії);
в) окремих країн і народностей (племен, етносів);
г ) різних напрямків діяльності людей (економіки, війни, мистецтва і т.д.).
Все разом це становить систему історичних наук. Історія як суспільна наука є за своїм характером суб’єкт-об’єктною наукою, тому що об’єкт (предмет) дослідження спрямований не за рамки, а всередину самого суспільства, тобто людина, є і суб’єктом і об’єктом дослідження. В свою чергу об’єктом історії виступає є конкретне суспільство, його виникнення, розвиток, розпад, зникнення. Тому всі проблеми , які вирішує історична наука мають гуманітарний характер, тому що стосуються конкретних людей, їх життя, розвитку і людям необхідно знати своє минуле задля того щоб оцінити сьогодення і передбачати і створювати майбутнє. Адже ідеї минулого часто стають генераторами ідей майбутнього.
«У справах людських краще розбирається не той, хто більше прожив, а той, хто більше спостерігав»
А.Граф
Саме історик, оперуючи знаннями історичних фактів, доносить картину минулого, розширюючи при цьому інформаційний простір, орієнтує на пояснення історичних процесів у руслі гуманітарних наук. Збагачуючи інформаційну сферу шляхом донесення автентичного духу історичного минулого, що викладається або в історичних документах, або характеризується пам’ятками історії та культури, історик, насамперед як дослідник, орієнтує суспільство в історичному процесі.
Згадуючи цей аспект, російський філософ Густав Густавович Шпет писав, що історик ‑ це і дослідник і письменник. Історик як дослідник є читач, він сам повинен розуміти «джерело», «документ»; історик як письменник повинен дати зрозуміти.
Історія як процес в дійсному світі не дбає про читача, щоб бути зрозумілою, але історик повинен не тільки зрозуміти цей процес за допомогою свого «джерела» і не тільки повинен подбає щоб його зрозуміли, він повинен зробити зрозумілим історичний процес. Історик повинен доносити сучасникам той зміст дійсності, який повідомило йому «джерело».
Історія як наука має справу зі словом як знаком, який цікавить історика, перш за все, і навіть майже виключно, з боку свого значення, тобто з боку того, про що слово повідомляє. Воно повідомляє історику про різного роду соціальні події, відносини, стани, переміни тощо.
Г.Г.Шпет обгрунтовував необхідність введення феноменологічних процедур в структуру методології гуманітарних наук, як неодмінної умови раціонального наукового пояснення культурно-історичних фактів реального життя в їх повноті і конкретності.
Одним з найголовніших моментів історичного пізнання є інтерпретація історичних джерел що й обумовлює специфічність історичних досліджень.
начало лекції