2.Оцінка впливу на навколишнє середовище.

Оцінювання впливу на навколишнє середовище спрямоване на виявлення й прогнозування очікуваного впливу на природу, здоров'я та добробут людей із боку господарської та іншої діяль­ності. Методологія оцінювання дістала своє визнання майже в усіх розвинених країнах. У червні 1988 р. була введена в дію Директива ЄС № 337/85 «Оцінювання впливу деяких державних і приватних проектів господарської діяльності на навколишнє середовище». Відповідно до неї, для країн — членів ЄС є обов'язковим проведен­ня відповідного оцінювання до видачі дозволу на здійснення всіх великих проектів, що можуть спричинити негативний вплив на на­вколишнє середовище.

Офіційне визначення поняття «оцінювання впливу на навколишнє середовище» таке: це визначення масштабів і рівнів впливів проектованої діяльності на навколишнє середовище, заходів щодо запобігання або зменшення цих впливів, прийнятності проектних рішень з екологічного погляду. Поняття «навколишнє середовище» визначається як сукупність природних, техногенних і соці­альних умов існування людського суспільства.

Метою оцінювання впливу на навколишнє середовище є запобігання погіршенню стану природних ресурсів, екосистем і здоров'я населення в процесі реалізації проектів господарських об'єктів. Структура оцінювання має містити такі підрозділи:

• підстави для проведення оцінювання;

• фізико-географічна й кліматична характеристики району й майданчика (траси) будівництва об'єктів проектованої діяльності;

• загальна характеристика об' єктів проектування і господарської діяльності в зонах їх впливів;

• характеристика навколишнього природного середовища й оцінювання впливів на нього;

• характеристика навколишнього соціального середовища и оцінювання впливів на нього;

• оцінювання впливів проектованої діяльності на навколишнє техногенне середовище;

• заходи щодо забезпечення нормативного стану навколишнього середовища та екологічної безпеки;

• комплексне оцінювання впливів проектованої діяльності на навколишнє середовище й характеристика залишкових впливів. У сучасних умовах методологія оцінювання впливу на навколишнє середовище розглядається ще як спосіб виявлення зворотного зв'язку в узаємодії навколишнього середовища зі створюва­ним об'єктом. Як додаткове завдання на неї покладається визначення впливу конкретного природного середовища на створюваний соціальний і господарський комплекс (умови експлуатації об'єкта, життєдіяльності населення тощо).

3.Практична робота № 8 „ Визначення параметрів допустимого ризику урбанізованого середовища для людини”.

Теоретичні відомості для виконання роботи

1. Використовуються різні показники якості міського середовища, покликані детально охарактеризувати місто. Багато з них являють собою числові показники, наприклад забруднення по­вітряного й водного басейнів міста, рівень шуму, транспортне навантаження на міських магістралях, рівень промислового виробництва, демографічні характеристики. Зосередження на обмеженій території сучасного міста великої кількості техніки, транспорту, будинків, людей зумовлює те, що міське житлове середовище за якістю істотно відрізняється від природного. В умовах великих міст у більшості випадків людина деформує біосферу в цілому й, будучи сама її частиною, гостро відчуває наслідки цієї деформації на собі. Таке станови­ще багато в чому погіршується через відсутність єдиної стратегії в архітекторів, будівельників, гігієністів і санітарних лікарів у справі організації житлового середовища.

Виняткова складність екологічних проблем міст і принципів розселення вимагає системного підходу до їх розв'язання, при цьому сам об'єкт (місто, групове розташування населених місць) має розглядатися як складна біосоціальна система, що включає три підсистеми — соціальну, економічну й екологічну, з яких екологічна підсистема — системоутворююча стосовно двох інших.

Гранично допустимі концентрації (ГДК) окремих забруднюючих речовин в атмосферному повітрі населених місць

Речовини	Клас небезпеки	ГДК, мг/м3
		максимальна разова	середньодобова
Двоокис Нітрогену	2	0,085	0,04
Чадний газ	4	5,0	3,0
Пил неорганічний	3	0,15-0,5	0,05-0,15
Двоокис Сульфуру	3	0,5	0,05
Сірководень	2	0,008	—
Бензин	4	5,0	1,5
Бензопірен	1	—	ОД мкг/100 м3
Нітратна кислота	2	0,4	0,15
Свинець	1	—	0,0003

2. Стандарти впливу на навколишнє середовище визначаються на основі ГДК. Вони встановлюють гранично допустимий викид (ГДВ) і гранично допустиме скидання (ГДС) конкретних шкідливих речовин з конкретного точкового джерела, виходячи з умови неперевищення ГДК цих речовин на цій території під час підсумовування викидів (скидань) усіх джерел.

Гранично допустимий викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється на рівні, за якого викиди забруднюючих речовин від цього конкретного й усіх інших джерел у цьому районі з урахуванням перспектив його розвитку не призведуть до перевищення нормативів ГДК забруднюючих речовин в атмосферному повітрі.

Під час визначення ГДВ забруднюючих речовин від розрахункового джерела необхідно враховувати їх концентрацію в атмосфері, обумовлену викидами від інших джерел, дотримуючись для приземного шару такої умови:

С + С_ф < ГДК,

де С — концентрація речовини в приземному шарі, створювана

розрахунковим джерелом викиду;

С_ф — фонова концентрація речовини.

ТЕОРЕТИЧНИЙ МАТЕРІАЛ ДО САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ № 8.