освітньо-правовий (забезпечує правове регулювання освітньої життєдіяльності через діяльність органів держави, що ухвалюють закони, постанови й інші правові акти врегулювання освітньої сфери);

освітньо-економічний (регулює економічні засади функціонування економічної сфери

суспільства);

• освітньо-політичний (полягає в політичному регулюванні освітньої сфери суспільства);

• освітньо-методичний (регулюються відповідними державними і недержавними освітніми структурами через запровадження освітніх стандартів та технологій навчання).

3. Ієрархічно-регулятивний рівень управління:

• суспільно-освітній (поширюється на всю освітню сферу через ухвалення і реалізацію виконання — у межах певного суспільства міжнародних угод, національних конституцій, законів, постанов та інших актів);

• адміністративно-освітній (впливає на регіонально-адміністративні — область, місто, селище, село та галузеві об'єкти управління освітньою сферою — міністерства, відомства);

• освітніх організацій (забезпечує управління і регламентацію внутрішньої діяльності державних і недержавних освітніх організацій нормативно-правовими та соціально-психологічними методами).

3. За часом дії і наслідками реалізації управлінських впливів:

• стратегічний;

• тактичний;

• технічний.

3. Галузево-функціональний підхід дослідження проблем управління:

• кадровий (досліджує питання управління людьми, мотивації, організації та контролю їхньої освітньої діяльності);

• інтелектуальний (полягає в управлінні розпізнаванням, аналізом освітніх знань і технологій, розробкою ефективних дій суб'єктів освітньої діяльності);

• технологічний (відповідає за розробку та реалізацію освітніх технологій);

маркетинговий (зорієнтований на організацію узгодження і взаємодію внутрішнього середовища суб'єкта освітньої діяльності з умовами ринку освітніх послуг через реалізацію властивих цьому суб'єкту управління конкурентних переваг;

• інноваційний (передбачає розробку планів і програм інноваційної освітньої діяльності, здійснення узгодженої інноваційної освітньої політики);

• фінансовий (полягає в управлінні фінансовими потоками і ресурсами суб'єктів освітньої діяльності).

Менеджмент освіти став обов'язковою складовою системи освіти, що сформувалась у незалежній Україні. Управління освітянською сферою є загалом цілісною ієрархічною, законодавчо забезпеченою та визначеною системою зі своєю інтегральною функцією та функціями кожного її сегмента.

Управлінський процес українською освітою здійснюється органами державної влади (уповноваженими ними органами), адміністрацією навчальних закладів та органами громадського самоврядування.

Відповідно до чинного законодавства, державний менеджмент освітою в Україні реалізують Президент України, Верховна Рада, Кабінет Міністрів, Міністерство освіти і науки України; міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, які мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади; Вища атестаційна комісія України; Державна акредитаційна комісія України; уряд Автономної Республіки Крим (АРК), місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування і підпорядковані їм органи управління освітою.

У компетенції Президента України знаходяться питання формування державної політики із визначенням системи органів виконавчої влади, які втілюють у життя державний менеджмент освіти. Верховна Рада створює і розвиває законодавчу базу функціонування освітньої системи, встановлює мережу основних параметрів функціонування системи та ратифікує міжнародні угоди в освітянській сфері.

Кабінет Міністрів України зосереджує зусилля на реалізації державних засад освітньої політики, видає нормативно-правові акти з питань життєдіяльності освітньої системи, створює, реорганізує, ліквідовує вищі навчальні заклади державної форми власності.

Далі система менеджменту освітою диференціюється залежно від кожного складника структури освіти. Так, відповідно до Закону України «Про дошкільну освіту» (ст. 17) управління системою дошкільної освіти здійснюють спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі освіти і науки; інші центральні органи виконавчої влади, яким підпорядковані дошкільні навчальні заклади; Рада міністрів Автономної Республіки Крим; обласні, Київська та Севастопольська міські, районні державні адміністрації та підпорядковані їм органи управління, у сфері управління яких перебувають дошкільні навчальні заклади; органи місцевого самоврядування.

Ст. 18 визначає основні завдання органів управління системою дошкільної освіти, а саме: створення умов для здобуття дітьми дошкільної освіти; прогнозування, забезпечення розвитку дошкільної освіти та мережі дошкільних навчальних закладів незалежно від типів і форм власності відповідно до освітніх запитів населення; ліцензування приватних дошкільних навчальних закладів, юридичних і фізичних осіб на право надання освітніх послуг у сфері дошкільної освіти; державна атестація дошкільних навчальних закладів, доведення результатів ліцензування та атестації до громадськості через засоби масової інформації; соціальний захист, охорона життя, здоров'я та захист прав учасників навчально-виховного процесу в дошкільному навчальному закладі; здійснення контролю за виконанням завдань дошкільної освіти та додержанням вимог Базового компонента дошкільної освіти, навчально-методичного керівництва та державного інспектування в дошкільних навчальних закладах незалежно від підпорядкування, типів та форм власності; організація науково-методичного забезпечення дошкільної освіти, впровадження в практику досягнень науки, передового досвіду, новітніх педагогічних технологій; ведення обліку дітей дошкільного віку; проведення експериментальної та інноваційної діяльності; здійснення міжнародного співробітництва у системі дошкільної освіти; забезпечення системи дошкільної освіти керівниками і педагогічними кадрами, сприяння їх підготовці, підвищенню кваліфікації та проведенню атестації.

6. Специфіка (предмета,продуктів^нарядь,результатів праці), провідні функції і основні закономірності,умови ефективності діяльності менеджеру освітнього процесу

Особливою галуззю менеджменту є менеджмент в освіті, який має свою специфіку та притаманні тільки йому закономірності. Ця специфіка полягає в особливостях предмету, продукту, знарядь та результатів праці менеджера освіти.

Предметом праці менеджера освітнього процесу є діяльність суб'єкта управління.

Продуктом праці інформація про навчально-виховний процес.

Знаряддям праці є слово, мова

Результатом праці менеджера є рівень грамотності, вихованості та розвитку об'єкта менеджменту - учнів.

Професійна специфіка менеджменту в освіті полягає:

• У суб'єктивності, особистісності об'єкта впливу, а також його результату.

• У значній залежності результату (особистості дитини) від ступеня гуманізації управлінської концепції менеджера

• У багаторівневій будові системи управління, яка зумовлює опосередкованість, віддаленість кінцевого результату від безпосередніх продуктів діяльносгі менеджерів (управлінських рішень).

В.О.Сухомлинський у книзі "Розмова з молодим директором" висловив декілька слушних думок про поле діяльності керівника школи:

• директор - це перш за все педагог, і педагог першокласний.

• якщо ви хочете бути хорошим директором, намагайтеся насамперед стати гарним педагогом, гарним вихователем дітей.

• директор - садівник: він з любов'ю обробляє землю, яка дає житія, і робить будь - який паросток культурним.

• зв'язок управління із процесами самоорганізацй' дитячого та дорослого товариства сприяє тому, що зникає проблема опору, з'являються добровільність, відповідальність, інтерес.

Основна частина. Функції' - основна категорія управління, оскільки в них зливаються воєдино принципи, методи і сам зміст управлінської діяльності. Загальні чи універсальні, функції* притаманні управлінню будь-якою сферою, будь-якою діяльністю. Вони розчленовують зміст управлінської діяльності на низку етапів чи вадів робіт, класифікованих за ознакою їхнього порядку виконання в часі з метою одержання певного результату

Розглядаючи зміст управління, необхідно перш за все проаналізувати його функції*, в яких одержують конкретне вираження і специфіка, і форма існування організації^ система відносин у ній.

Дослідження функціонального змісту управлінської праці відрізняються багатоманітністю підходів. Однією із складностей теоретичного характеру в ході дослідження була відсутність у літературі чітко вираженого та обґрунтованого поняття функцій управління, хоча при цьому яскраво виявляється характерна ознака в поняттях, які входять до категоріального апарату того чи іншого конкретного підходу.

Так, на рівні теорії управління функцію найчастіше ототожнююють з поняттями «роль», «коло обов'язків».

Теорія організації визначає функцію як таке відношення частини до цілого, коли існування та зміна частини забезпечують існування та розвиток цілого. При цьому відношення розглядається як опосередкований суб'єктом зв'язок (спрямований вплив) речей (підсистем).

Під функцією в системному аналізі розуміється характеристика, яка визначає зміну її станів, призначення та необхідність існування певної системи. Під функцією Р.ХШакуров розуміє «сукупність однорідних повторюваних завдань, які необхідно розв'язувати для забезпечення життєдіяльності певної системи, її переведення з одного стану в інший, що повніше відповідає висунутим вимогам». Загальним формулюванням функцій будь-якої організаційної системи з цих позицій є перетворення ресурсів і знань на вдоволення суспільних потреб.

Аналізуючи управлінську діяльність менеджера освітніх установ, варто окреслити пюи групи (Ьункшй:

• термінальні, або функщї-цілі (неперервного навчання, виховна, оздоровча,

розвивальна, соціалізуюча);

• інструментальні, або функції-засоби (діагностична, диференціальна, стаму-

лювальна, прогнозуюча);

операційні, або функції-прийоми (вимір і оцінювання, методична, управлінська, коригувальна, констаїувальна).

Термінальні фунт,щ менеджера освітньої установи. Функція неперевного навчання найчастіше відбувається у формі проведення соціально-психологічних тренінгів для працівників, які надалі залежно від конкретних запитів можуть доповнюватися індивідуальними консультаціями для учасників тренінгу. Виховна функція полягає в розвитку основних особистісних якостей персоналу. Виховуючи такі вольові якості, як сміливість, мужність, дисциплінованість, відповідальність, менеджер створює духовно-моральну основу особистості працівника, формує систему його поводження, що забезпечує нормативне виконання обов'язків іншими людьми. Оздоровча функціяв ключає в себе піклування про відпочинок персоналу, використання методу творчих бесід про здоровий спосіб життя, загартування, позитивний уплив регулярних занять фізичними вправами Розвивальна функція дає змогу виробити в працівників прагнення до самостійного пізнання, набуття нових професійних знань і досвіду. Діяльність менеджера й персоналу має спиратися на принцип „співтворчості". Головна мета соціалізуючої функції полягає в тому, щоб основна увага була приділена формуванню відносин між підлеглими й не завжди ідеально організованим соціальним середовищем.

Отже, група функцій щодо цілей педагогічного менеджменту закладами освіти повинна включати роботу його керівника за такими напрямами: організація загальноосвітньої та професійної підготовки творчого, соціально мобільного і впевненого в собі у ринкових умовах суспільства покоління майбутніх фахівців: 'створення необхідного позитивного соці окультурного й освітньо-виховного середовища для самоаетуалізації та творчої самореалізації кожної особистості.

Інструментальні функції менеджера освітньої установи. Ця група функцій місіть у собі завдання, завдяки яким мета управлінської діяльності менеджера освітньої установи трансформується в безпосередню систему впливів на персонал у конкретних умовах Діагностична функція полягає в отриманні повної інформації

про професійну компетентність працівника За результатами діагностики професійної компетентності відбувається диференціація персоналу, що дає змогу керівнику визначити можливості підлеглих, оцінити їхню майстерність, професіоналізм. Сгпимулювальна функція пов'язана з процесом спонукання підлеглих до діяльності через формування мотивів поводження, спрямованого на досягнення особистих цілей і цілей освітньої органі зації. Процес мотивації передбачає розгляд певної послідовності взаємозалежних категорій: погреби працівників - їхні і нтереси - мотиви діяльності - дії. Менеджер,накреслюточи перспективи розвитку організації освітньої установи, повинен прогнозувати кінцеві результати її просування у сфері освіти. Проект плану-прогнозу обговорюється керівною командою та координаторами й адаптується до умов закладу.

Отже, група інструментальних функцій педагогічного менеджменту повинна, включати: організацію і контроль навчально-виховного процесу та господарської діяльності; адекватні меті і завданням цього процесу добір і розстановку педагогічних працівників; удосконалення й оновлення матеріально-технічної бази закладу; розширення масштабів та інтенсифікацію додаткової освітньої, комерційної, підприємницької й фінансово- господарської діяльності.

Отраїцйні фунщїї менеджера освітньої установи. Функції цієї трупи спрямовані на вдосконалення форм, методів і прийомів управлнтської діяльності. Існуюча в менеджменті наука про вимір та оцінювання досягнень в освітній галузі даєзмогу шанувати підготовку персоналу. Для керівника важливим є пошук і вдосконалення інформативних форм виміру й оцінювання. Відвідуючи й проводячи показові виступи, конференції, свята й заходи, він має фіксувати успіхи й невдачі працівників для подальшого обговорення. Аналізуючи власну управлінську діяльність,менеджер повинен підвищувати ефективність методик, накреслювати перспективні зміни, моделювати, конструювати й реалізовувати методичну діяльність у процесі керівництва. Менеджер, керуючи процесом управлінської діяльності, має володіти методами контролю, що є компонентом управління (оглядовий, попередній, персональний, тематичний, фронтальний, узагальнюючий контроль). Керівникові, складаючи плани управління якістю діяльності освітніх закладів, інноваційні програми та ін., слід вчасно вносити зміни в роботу працівників, вказувати на помилки, коригувати та, в разі необхідності, рекомендувати підвищення кваліфікації кожному членові колективу. Констатувальна функція фіксує рівень досягнень підлеглих як основу для подальшої професійної діяльності, дає змогу керівникові робити висновки про особистіші особливості кожного працівника. Група функцш-прийомів повинна забезпечувати цілісність управлінського циклу.

Отже. під функцією педагогічного менеджменту розуміють певну діяльність, обов'язок чи роботу менеджера освіти, через яку виявляється сутність зовнішніх і внутрішніх зв'язків окремої педагогічної системи з навколишнім середовищем - ринком освітніх послуг.Проаналізувавши склад управлінської діяльності, слід зазначити, що основннмиє такі її функції: неперервного навчання, виховна, оздоровча, розвивальна, соціалізуюча, діагностувальна, диференціальна, стимулювальна, прогнозуюча, вимірювальна, методична, управлінська, коригувальна й констатувальна. Усі вони мають важливезначення в підвищенні рівня професійної компетентності персоналу. Саме зазначеними функціями керуються сьогодні менеджери освіти під час управління навчальними закладами.

7.Державний менеджмент управління освітою в у країн і: особл и вості реалізації.

Державні організації виступають особливими елементами суспільної системи, які зорієнтовані на здійснення суспільно-корисної діяльності в усіх її сферах. їх діяльність спрямована на забезпечення реалізації функції державного управління, створення суспільних благ, вирішення завдань, які не можуть бути здійснені ефективно приватними організаціями. Але й вони в умовах ринкових відносин об'єктивно є учасниками глобальної конкуренції, в якій успішними є ті, що використовують сучасний менеджмент.

Ось чому держава як генеральний суб'єкт соціального управління звертається до менеджменту (державний менеджмент!) - теорії та практики компетентного (професійного) керівництва бізнесом. Саме менеджмент дозволяє бізнесу не тільки виживати, а й розвиватись в об'єктивно існуючому конкурентному середовищі.

Цілком зрозуміло, що освітній менеджмент у наших умовах з'являється в рамках державного менеджменту.

ч

Зараз Україна - повноправний учасник Болонського процесу. Цей процес ще раз нагадав про те, що освіта почала бути бізнесом у країнах з розвиненою ринковою економікою... Освітні, педагогічні, дидактичні послуги витискають традиційну освіту, виховання, навчання на ринках цих послуг... Наукове осмислення стратегічних і тактичних завдань подальшого розвитку державного управління, шляхів і способів комплексного ринкового вдосконалювання всіх складових його механізму дозволить по-новому діяти управлінням освіти Рівень наукового управління освітою визначається глибиною пізнання та здібністю дотримуватись у практичній діяльності «вимог» законів і закономірностей управління.

Загальною закономірністю управління є єдність систем управління освітою, яка відображає стабільність внутрішніх зв'язків системи, що визначають її цілісне існування, характер формування й розвитку (закономірність виявляється в єдності інтересів усіх підсистем об'єктів і суб'єктів управління).

«Педагогічний менеджмент - це комплекс принципів, методів, організаційних форм і технологічних прийомів управління освітнім процесом, спрямованим на підвищення його ефективності» - таке визначення дає В. Симонов. Під освітнім процесом він розуміє сукупність трьох складових: навчально-пізнавального, навчально-виховного, самоосвітнього процесів.

Менеджмент в освіті (освітній менеджмент) - це теорія та практика управління освітою в ринкових умовах, об'єкт якого - процес управління освітніми галузями й регіональними системами, освітніми округами. Це наукова дисципліна, об'єкт якої - процес управління освітніми системами, а предмет - протиріччя, закономірності, відносини процесу управління навчальними закладами та системою органів державного управління цією галуззю, а також умови, що забезпечують розвиток освіти, життєздатність й еволюцію освітніх систем.

Об'єктом педагогічного менеджменту є педагогічні системи, що функціонують в умовах ринку (навчальні, дошкільні та позашкільні заклади), його предмет - протиріччя, закономірності, відношення до процесу управління навчальними закладами.

Дидактичний менеджмент - це ядро педагогічного й освітнього менеджменту, використання якого підвищує якість навчання у групі й ефективність регіональної й національної освіти, їх конкурентоспроможність у світовому освітньому просторі. Використання інноваційного потенціалу дидактичного менеджменту впливає на результативність і підвищення якості навчання у групі, яка освоює держетандарти освіти - дидактичний менеджмент.

Метою адміністративної реформи в українській державі є досягнення оптимальної єдності централізації та децентралізації управління, делегування й передача максимально можливого обсягу функцій управління на регіональні та муніципальні рівні управління. Дидактичний, педагогічний та освітній менеджмент стає інструментом реалізації цієї мети в регіональному управлінні освітою.

1 .Суб'єкти маркетингу освітніх послуг, їх функції

Распространена весьма упрощенная точка зрення, что маркетинг - зто некая особая система внутрифирменного управлення . Бели бм зто бьіло так, то единственньш типом субьектов маркетинга ОУ в образовании бьіли бьі сами образовательньїе учреждения, а маркетинг стал бьі их внутренним делом, к которому по определению не могли би иметь отношения ни государство, ни сами потребители ОУ Между тем, субьектами маркетинга виступают все субьектьі рьінка, а не только производители и фирми-поередники.

Реальними участниками маркетингових отношений являютея далеко не только образовательньїе учреждения, но и потребители (отдельнне личности, предприятия и организации), широкие круги поередников (включая служби занятости, биржи труда, органи регистрации, лидензирования и аккредитации образовательних учреждений и др.), а также общественние институти и структури, причастние к продвижению ОУ на ринке.

Особую роль ереди субьектов маркетинга ОУ играет личность учащегося, студента, слушателя. Зто не просто материальньїй носитель образовательних услуг, копилка передаваемих знаний, не только их пользователь в процессе труда, но и их единственньш конечний потребитель. Личность отличаетея от остальних потребителей ОУ тем, что использует образовательний потенциал не только для создания материальних и других благ, не только для зарабатьівания средств к жизни, но еще и для себя, для удовлетворения собственньїх потребностей напрямую, прежде всего - познавательньїх потребностей.

Парадокс состоит в том, что как раз зтот центральний субьект - личность - являетея наиболее беззащитньш, малоинформиро-ванньш новичком в маркетинге ОУ по сравнению с остальними субьектами. Позтому именно личность обучающегося (в т.ч. потенциального) должна бьггь в центре внимания, информационньїх потоков и коммуникаций, других маркетингових усилий и забот, а также обязательним и уважаемим участником всех еделок в данной сфере.

В любом случае за организациями-потребителями оу остаются такие функции, как:

информирование образовательних учреждений и структур, поередников и отдельних личностей о предьявляемом спросе;

установление особих требований к качеству ОУ и к своим будущим работникам с позиции профессиональньїх и должностних требований, соответствующее участие в оценке качества ОУ;

определение места, зффективних условий будущей трудовой деятельности вьіпусюшков и соблюдение, вьшолнение зтих условий;

полное или частичное возмещение затрат, оплата или иние формьі компенсации за оказанние услуги.

Образовательньїе учреждения виступают в роли субьектов, формирующих предложение

оказивающих и продающих ОУ. Остановимся прежде всего на образовательних учреждениях висшей и ередней ШКОЛЬІ.

Существуют следующие види учебних заведений: университет, академия, институт, колледж.

Университетьі развивают образование, науку и культуру путем проведення фундаментальних научних исследований и обучения на всех уровнях висшего и послевузовского образования по наиболее широкому спектру направлений. Зто ведущие центри развития образования в целом Академии деиствуют преимущественно в одной из областей науки, техники и культури, виступают ведущими научно-методическими центрами в сфере своей деятельности. Они готовят специалистов висшей квалификации и переподготавливают руководящие кадри определенной отрасли (группи отраслей). Институти как самостоятельние учебние заведення или как структурние подразделения университетов, академий, институтов реализуют образовательно-профессиональнне программи на уровне не ниже базового образования по ряду направлений науки, техники и культури и осуществляют научние исследования. Колледжи реализуют образовательно-профессиональние программи висшего образования первого уровня и ереднего професіонального уровня. Обшеобразовательние учреждения оказивают ОУ различние по уровню общего образования: начальное - 3-4 года, основное - 5-6 лет, ереднее (полное) - 10-11 (12) лет. В последнее время их услуги стали в большей массе различаться и содержательно, прежде всего по глубине профилирования образования: профилирование классов, углубленное изучение предметов, дополнительное образование, дифференцированное обучение. Отдельньши общеобразовательними учреждениями предоставляется гуманитарное (гимназии) или естественнонаучное, техническое (лицеи) образование.

С точки зрения маркетинга в функции образовательного учреждения входит: оказание обучающимся образовательньїх услуг, передача желаемих и необходимих знаний, умений и навьїков (как по содержанию и обьему, так и по асортименту и качеству);

производство и оказание сопутствушщих ОУ, а также оказание воздействий, формирующих личность будущего специалиста;

оказание информационно-посреднических услуг потенциальньїм и реальним обучающимся и работодателям, включая согласование с ними условий будущей работи, размеров, порядка и источников финансирования ОУ и др. Образовательньїе учреждения как субьектьі, формирующие и осуществляющие предложение ОУ на рьінок, играют решающую роль в становлений маркетинга в сфере образования. Посреднические структури на рьінке ОУ пока еще находятся в стадии формирования, развертивания своей маркетинговой активності!. К ним относятся служби занятости и биржи труда, образовательньїе фонди, ассоциации образовательних учреждений (например, вузов или школ бизнеса) и предприятий, специализированние образовательньїе центри и др. Они содействуют зффективному продвижению ОУ на ринке и могут виполнять такие функции как:

накопление, обработка, анализ и продажа (предоставление) информации о коньюнктуре ринка ОУ, консультирование других субьектов;

у части е в процессах аккредитации образовательних учреждений, осуществление рекламной деятельности, юридической подцержки;

формирование каналов сбита, орган изация заключения и содействие вьіполнению сделок по ОУ; участие в финансировании, кредитований и других формах материальной, ресурсной поддержки производителей и потребителей ОУ, в т.ч. - через систему личньїх государственних И ИНЬІХ образовательних кредитов.

2.3агальна характеристика об'єктів маркетингу в світі Традиционними обьектами маркетинга являются товари и услуги: несколько последних десятилетий к ним относят также идеи. В числе других обьектов - организации (как уже существующие и предлагаемие к продаже, так и проектируемие), территории (включая зони хозяйственной застройки, земли для строительства жилья или для отдиха и др.), а также отдельние люди (артисти, политики и другие персоналии). В наиболее широком смисле обьектом маркетинга становится любой обьект, которьш предлагается на рьшке для обмена на определенное количество каких-либо благ и на зтих условиях пользуется спросом.

Маркетинг в сфере образования имеет дело со всеми упомянутими категориями его обьектов. Для обучающихся (особенно в средней школе), как правило, немаловажно, где расположено образовательное учреждение и какими возможностями для их проживання оно располагает (в зтой связи актуален маркетинг территорий). Весьма весом общественний престиж, статус самого образовательного учреждения (маркетинг организаций) и реноме его преподавателей (маркетинг личностей).

Услуги нематериальньї, не осязаеми до момента их приобретения. Услуги приходится приобретать, веря "на слово". Чтоби убедить клиента сделать зто, производители услуг стараются формализовать наиболее значимьіе для покупателя параметри услуги и представить их по возможности наглядно. В образовании зтим целям служат: учебние плани и программи; информация о методах, формах и условиях оказания услуг; сертификатьі, лицензии, дипломи.

Услуги неотделими от субьектов (конкретних работников), оказивающих их. Любая замена учителя, преподавателя, тьютора может изменить процесе и результат оказания образовательной услуги, а следовательно, изменить и спрос. Общительность, доброжелательность, умение владеть собой, вьізьівать доверие - обязательньїе требования к работникам сфери услуг, тем более - образовательних. Особенность последних - в том, что их потребление начинается одновременно с началом их оказания. Более того, сама технология оказания образовательних услуг включает активное взаимодействие с их будущим потребителем (например, "педагогика сотрудничества").

Услуги непостоянни по качеству. Зто связано прежде всего с их неотделимостью от субьектов- исполнителей (результат услуги зависит даже от настроения мастера), а также с невозможностью и нецелесообразностью определения жестких стандартов на процесси и результати оказания услуг.

Услуги несохраняеми. Для ОУ несохраняемость имеет две ипостаси. С одной сторони, зто невозможность заготовить услуги в полном обьеме заранее и складировать их как материальний товар в ожидании роста спроса.

Крупние образовательньїе учреждения также активно проводят маркетинг организаций, создаваемнх при них или с их участием, включая совместньїе предприятия, технополиси и т.д. Обьектами маркетинга становятся также услуги гостиниц, общежитий, предприятий питання при учебних заведеннях, услуги их спортивних и оздоровительннх центров и др.

Все зто и подразумевается под предложенннм нами собирательннм термином "образовательньїе услуги и продукти", которие представляют собой комплекс обьектов маркетинга в сфере образования;

вместе с тем, в дальнейшем речь будет идти преимущественно о собственно образовательних услугах (ОУ), т.к. зто важнейший и наиболее специфический тип обьектов маркетинга в образовании.

3.Поняття про маркетингову діяльність у сфері освітніх послуг

Реальними участниками маркетингових отношений являются далеко не только образовательньїе учреждения, но и потребители (отдельньїе личности, предприятия и организации), широкие круги поередников (включая служби занятости, биржи труда, органи регистрации, лицензирования и аккредитации образовательних учреждений и др.), а также общественние институтьі и структури, причастньге к продвижению образовательних услуг (ОУ) на ринке.

Особую роль ереди субьектов маркетинга ОУ играет личность учащегося, студента, слушателя. Зто не просто материальний носитель образовательних услуг, копилка передаваемьіх знаний, не только их пользователь в процессе труда, но и их единственньш конечний потребитель. Личность отличаетея от остальньїх потребителей ОУ тем, что использует образовательннй потенциал не только для создания материальньїх и других благ, не только для зарабатьівания средств к жизни, но еще и для себя, для удовлетворения собственних потребностей напрямую, прежде всего - познавательних потребностей.

йменно зта личность, персонифицированньш носитель, обладатель, пользователь и конечний потребитель ОУ осуществляет конкретньїй вибор своей будущей специальности и специализации, ероков, места и форми обучения, источников его финансирования, а также вибор будущего места работи (или следующей ступени образования) и всего комплекса условий реализации приобретенного потенциала. Благодаря и вокруг зтого личностного вьібора встречаются и налаживают свои отношения все остальньїе субьектьі ринка и маркетинга ОУ, обьединяемьіе зтим центральним субьектом.

В любом елучае за организациями-потребителями оу остаются такие функции, как:

• информирование образовательних учреждений и структур, поередников и отдельних личностей о предьявляемом спросе;

• установление особих требований к качеству ОУ и к своим будущим работникам с позиции профессиональньїх и должностних требований, соответствующее участие в оценке качества ОУ;

• определение места, зффективннх условий будущей трудовой деятельности вьтускников и соблюдение, вьшолнение зтих условий;

• полное или частичное возмещение затрат, оплата или иние форми компенсации за оказанние услуги.

Образовательньїе учреждения виступают в роли субьектов, формирующих предложение, оказивающих и продающих ОУ. Остановимся прежде всего на образовательньїх учреждениях висшей и ередней школи.

С точки зрения маркетинга в функции образовательного учреждения входит:

• оказание обучающимся образовательних услуг, передача желаемих и необходимих знаний, умений и навиков (как по содержанию и обьему, так и по ассортименту и качеству);

• производство и оказание сопутетвующих ОУ, а также оказание воздействий, формирующих личность будущего специалиста;

• оказание информационно-посреднических услуг потенциальним и реальним обучающимся и работодателям, включая согласование с ними условий будущей работи, размеров, порядка и источников финансирования ОУ и др.

Образовательньїе учреждения как субьектьі, формирующие и осуществляющие предложение ОУ на рьшок, играют решающую роль в становлений маркетинга в сфере образования.

4.Провідні принципи маркетингу і управління маркетинговою діяльністю на

ринку освітніх послуг

Маркетинг - одне з найпоширеніших понять, яке прямо асоціюється з ринковою економікою. З переходом нашої країни на ринкову економіку маркетинг розповсюдився в усі сфери і галузі народного господарства, у тому числі і в сферу вищої освіти. В сучасних умовах для успішного функціонування вузів на ринку освітніх послуг необхідною умовою є використання маркетингового підходу в управлінні життєдіяльністю вузів

Сьогодні в Україні налічується близько 350 навчальних закладів - III -IV рівнів акредитації, у тому числі 233 державної форми. Збільшення кількості ВНЗ мало стійкий тренд в останні 15 років, відзначалося різними темпами приросту в окремі періоди часу.

За визначенням Ф. Котлера і К. Ф. А. Фокса під маркетингом освітніх послуг розуміється «дослідження, планування, здійснення і контроль за ретельно спланованими програмами, задуманими, для здійснення добровільного обміну цінностями з цільовими ринками з метою досягнення цілей вищих

_га^{3аКЛаДШ>>}- ^{Для нав}Т^{ЬНИХ 3аКЛаД№} - ^ЦЄ Р⁰³^^ Реалізація і оцінка освітніх програм шляхом встановленім відносин обміну між освітніми закладами та їх клієнтами з метою гармонізації взаємних інтересів. Роз яснимо детальніше поняття маркетинг

зд_1йснеГГ;;_рГ^ЄТИНГ " ^{ЦЄ ПР}°^{ЦЄС управлшня}' ^{включаю}™^{й в себе} дослідження, планування,

По-друге, маркетинг - це не випадкові дії, а ретельно сплановані, основані на детальному дослідженні програми. ^

По-третє, передбачаються добровільні обміни цінностями, тобто, що навчальні заклади мають пропонувати програми, достатньо привабливі для населення.

По-четверте, враховується дифереєнцювання інтересів споживачів, і тому програми розробляються в численних варіаціях, щоб вони мали можливість бути запропонованими окреміш а не всім споживачам. Спроби нав'язати їм програми, не відповідні потребам, як правило, мають невдачу'

Ііо-п яте, маркетинг допомагає школам і вузам зайняти своє місце на ринку освітніх послуг культивуючи особливу місію кожного учбового закладу. '

Нарешті, маркетинг реалізується в маркетинговому комплексі, що передбачає складання проекту програми, ціноутворення, методи розповсюдження і систему збуту. Це означає, що кожен з елементів комплексу застосовує власний вплив на поведінку споживачів освітніх послуг. Наприклад навіть за високої цши навчання престижний вуз не залишиться без студентів - вирішальними будуть висока якість навчальних програм і стійка позитивна репутація даного вузу.

Правомірність застосування маркетингу в сфері освіти визначається двома моментами:

1. Державне підприємництво та державне управління в умовах ринку має багато спільного з господарською діяльністю недержавних підприємств та комерційних організацій, що дозволяє результативно використовувати інструментарій маркетингу в даній сфері.

2 Маркетинг з'являється в некомерційному середовищі також за рахунок інтеграції з комерційними видами діяльності. В розвинутій ринковій економіці некомерційш структури стають досить привабливими для включення приватного капіталу. Це пояснюється, по-перше, підвищенням їх со_і відповідальності по задоволенню культурних, освітніх та суспільно корисних п^бТюдей По-друге, існує зацікавленість в некомерщйних організаціях тих власників приватного капіталу які не прихильні до ризикованого бізнесу, особливо в період зростаючої не™еносїГек^омГчної —тури. Приватній фірмі або її структурному шдрозділу, що отримали статус" екомерцШно полатГ¹¹' ^{НаДаЄ1ЬСЯ РЄЖИМ ШЛЬГОВОГ}° '> відповідно, вони мають змо7у легальної™

Некомерщйний маркетинг пов'язаний з організаціями, територіями та ідеями а також з товаоами

та послами, обмінюється голосування на краще керівництво або викорис^ння по™гоТду на

краще обслуговування і зниження росту витрат. Цілі некомерційного маркетингу є бшГГс™ми

оскільки успіх чи невдача не може вимірятися з чисто фінансових позицій, переваш ча^Ле пГ™ш з'

виплатами споживачів, очікування чи вимога обслуговування економічно неГигіднихТгментїв Г^у має дві категорії клієнтів: споживачів і спонсорів. сегментів ринку,

Соціально-орієнтований маркетинг передбачає, що головна задача навчального закладу

-Р—увати організацію до того" дГХи ГигГи яТ ^{3біЛЬШуЄ блаГ0П0ЛуЧЧЯ} ™™аив 1 суспільства, і також забезпечує довгострокові ^{ЗЗЛЄЖН0СТІ МД Степеню} соціального орієнтування навчальні заклади можуть бути відне^Гдо не Реагуючих закладів, нерегулярно реагуючих та реаіуючих (націлених на потреби слухачів)

В теперішній час вузи стоять перед дилемою: з одного боку їх керівництво погано уявляє що ж таке маркетинг, з іншого боку, вони крайнє потребують ефективної маркетингової прог раі' щГінайти своє місце на новому ринку, що тільки формується.

5.Методи маркетингу освітніх послуг Маркетинг как философия субьектов цивилизованного рьшка представляет собой систему понятии, знаний о рьшке и методов их получения и использования. СистєМу

В маркетинге реализуются общенаучньїе методи, позволяющие

накапливать, систематизировать и анализировать как вторичную (пОлученную от других

^{И ИСТОМНИКОВ)}' ^{ТЗК И ПЄрвичнук)} (полученную самостоятельно или по специальному заказу) информацию о рьшке, и прежде всего - о потребителях, конкурентах, каналах продвижения и сбьіта продукции, состоянии окружающей маркетинговой средьі и др

синтезировать информацию, моделировать ситуации, прогнозировать изменения (в тч долгосрочньте), производить зкспершую оценку перспективности тех или иньїх решений и действий включая стратегию и тактику; '

зкспериментальним путем долучать рьшочние оценки и искать оптимальньїе маркетинговьіе решения;

в соответствии с полученной информацией изменять практику, планировать и корректировать маркетинговую деятельноеть, управлять учреждением, рьіночньгм поведением, воздействовать на воеприятие учреждения и его продукпии другими субьектами рьінка. Схема маркетингового исследования включает следующие основньїе зтапьі:

Вьіявление проблем и формулирование целей исследования. Вьщеляются: поисковьіе цели - помогающие вьіявить и конкретизировать проблему, вьіработать гипотезу или вариантьі решения проблеми; описательньїе цели - предполагающие уяснение и оценку ситуации, отдельньїх маркетингових факторов и их комплексов; зкспериментальнне цели, предусматривающие проверку гипотез, предложенннх вариантов решения проблем.

Отбор источников информации, включая: вторичние даннне (уже существующая информация, собранная другими исследователями и/или для других целей), с указанием источников и способов получения информации; первичнне данньїе (информация, специально собираемая для данной цели), с указанием ареала, способов и субьектов сбора информации.

Сбор информации из определенних ранее источников, включая проведение социологических, лабораторних и риночних зкспериментов.

Анализ собранной информации: вьіявление средних значений интересующих переменних, распределения частотности собьггий; определение козффициентов корреляции факторов, собьггий; определение динамики и тенденции изменения интересующих факторов и т.д.

Представление полученних результатов в виде аналитических обзоров, таблиц, графиков, прогнозов, моделей принятия решений, рекомендаций и т.п.

Разнообразие перечисленних методов и наук, причастних к маркетингу, способно удручить непрофессионалов; однако для образовательних учреждений висшего и допоянительного образования здесь неї особих проблем: почти все соответствующие учебние дисциплиньї присутствуют в учебном плане и предполагают кадровое обеспечение.

б.Вплив маркетингового середовища на коньюктуру ринку освітніх послуг Одним из ключевих понятий маркетинга является понятие окружающей маркетинговой среди (далее - ОМС). ОМС представляет собой совокупность субьектов и сил (факторов), активно действующих и влияющих на коньюнкгуру рьінка и зффективность деятельности субьектов маркетинга. Принято различать макро- и микроереду. Макросреда включает в себя фактори широкого социального плана: политические, правовие, зкономические, демографические, географические, национальние, социокультурнне, научно-технические, технологические и др. Ни один из них не замикаетея для субьекта маркетинга на одно или несколько юридических (и тем более - физических) лиц, а представляет собой фактори системного, обшериночного действия.

Микросреда представлена силами (конкретними организациями и лицами), имеющими непосредственное отношение к данному субьекту маркетинга и его возможностям. Микросреда подразделяетея на:

фактори, не контролируемне образовательньш учреждением (включая конкретних поставщиков, контрагентов, потребителей, конкурентов);

фактори, в определенной степени контролируемне руководством образовательного учреждения (вибор и коррекция сфери деятельности, определение целей учреждения, роль в нем маркетинга, обший уровень профессионализма и маркетинговой культури персонала и др.) Степень контролируе мости зтих факторов коррелирует со степенью самостоятельности учреждения;

фактори, подконтрольние службе маркетинга: вибор целевих ринков (сегментов), в т.ч. по размерам, особенностям и глубине разработки; цели маркетинговой деятельности, в т.ч. в отношении имиджа учреждения, путей продвижения ОУ, роли в конкуренции; тип организации маркетинговой служби; расстановка акцентов, вибор средств, внесение корректив в ходе внполнения маркетингових действий, решения задач.

7.Поняття і зміст сегментації ринку освітніх послуг (за групами споживачів,профілями та спеціальностями підготовки,конку рентами тощо) Сегментація ринку освітніх послуг 1. Сегментація ОУ ринку за групами споживачів Поняття і зміст сегментації ринку

Кінцевою метою будь-якого маркетингового дослідження є формування оптимальної стратегії і тактики дій з урахуванням реально сформованих і ймовірних в перспективі, з однієї осторонь - комплексу умов і факторов ринка, а з других - можливостей, потенціалу та претензій Фирма-суб'єкта

Р™ ^Таким °^бра3' юність об'єктів дослщження в маркетинг складається з конкретних ринков і Фирма, заінтересованних в оптимізащї свого риночного поведінки. ¹

Сегментація ринка дозволяє уточнити і діфференціровать спрос, структуріровать його а в

" ^{ВИЯВИТИ НаЙбіЛЬШ ШДП0МДН1 УМ}°^{ВИ (ГРШ1ЦИ} ** ^Д1ї> ^"рам, оптимального варіант стратеги і тактики маркетинг.

Сегмент ринку - це сукупність споживачів, однаковим чином реагують на демонстровані

І1Г^{0 ВЛаСТИВ0СТ1 Т0вару} на спонукальні стимули маркетингу. Се^енти рГка

діфференщруются в залежності від типів потребі™ і вщповщають цим типам разшчіям в потребностях, характерістіках, поведінці і мисленні потребітелей.

Діяльність по сегментірованію ринка включає в себе послідовно наступні процедури*

^{ПрИНЦИПШ сегментадії} прюрітетов відносно прізтаков сегментації, іф,_теріев

оцінки сегментів);

складання профілів, діаграмм, матріц, тобто проведеніе разбівкі ринка відповідно до певній пространственнои моделлю отображенія ізбранних прінціпов сегментації-

оцінка ступеня привабливості отриманих сегментів за допомогою ізбранних крітеріев оцінки

вибір одного або декількох сегментів _Ринка для виходу на них зі своїми товарам (послугами) і средствамі їх продвіженія; ^{V у ;} -

рішення про позиціювання товару (послуги) у кожному з ВИБІР сегментів ринка з урахуванням сравнітельних даних і вероятних перспектів; урахуванням

розробка загальних черг і складових стратегії маркетинг для кожного цільового сегменту

^{РИ СЄГМЄНТаШЇ РИНКУ} °^{У За демог}Рафічними ознаками особливу роль грає вік споживачів Найбільш сприинятливими до вищої й додаткової освіти є контингент в віці від 14 до 35 років Відповідно шдприємсіва-споживачі ОУ найбільш прихильні до навчання кадрів у віці 20 - 35 років' Разом з тим важливо, що потреба у перепідготовці в даний час активно виникає у людей більш старшого

Інший тип сегментації ринку - сегментація за параметрами, споживчими властивостями пропонованих продуктт, послуг. У загальних рисах - це фактично сегментація за типомТсш™ції ™вачів на певні параметри продукту. Вона природно пов'язана з ол^ої вище сете^Па Фупами споживачів, як і з розглянутої надалі сегментацією по конкурентах, за парамерами ко™ції

З.Розробка стратеги маркетингу для освітніх закладів: зміст, формування варіантів механізми оцінки, відбору та оптимізації варіантів.

Многие государственние и негосударствешше образовательние учреждения ощутив резкое паление платежеспособного спроса на ОУ и радикальное усложнение конью^рьі рьіГГаХно пьЗтся ™ Г, Г ^{И Т}°^Т " ^ВОПР°^{С: ЧГО ДЄЛЗТЬ?} П⁰^⁶— в ответе на не^столько ос "о^™ уГнї її"-" осушествляется ими поройспонтанно, под дикїтомситуа" уровне здравого смьюла, оез предварительной вьіработки общего стратегического решения Зто в значительнои мере провоцируется кажущейся "откритостью" маркетингових проблем Гх накомо^ью как и знакомостью популярних средств их разрешения. В зтом же направлений уеГи

традишонная для нашего общества, принятая среди его управленческих структур ек^^^к т н простимрешениям", однозначним рецептамвьіходаиз труднихположенийКшшс^Гіовші'

набоп ^СГ^{Ь ЖЄЛа}Т^Й " ^{УЖЄ Ра3рЄШЄ}™ -Ударственньїм образовательним набор учащихся, абитуриентов оказивается не столь уж большим и прибььтьниГ^обьГобеш™ нормальное существование и развитие зтого учреждения? Разнообразние ответи » з™вопр^Г предложить не только специалистьі, но и даже люди "со сторони". Однако какойТо^ б^т

Можно попитаться начать наступление на ринок с помощью акшвной рекламной кампании Но на

~ ^ДвибГ ГкаГГ* ^{РаССЧИТаНа}' ^КаКЙЄ ™™ ^{ЛУЧШЄ ВСЄ}™ использовать, ка™ кліьте средства виорать? Как финансировать дорогостоящие рекламньїе проекти из крайнє ограниченного

бюджета образовательного учреждения и где заручиться гарантами их действ^ости" ШзможГи

поиск нових сегментов рьшка ОУ, привлечение посредников к деятельности по их распросттаненик^

продвижению на ринок. Однако сумеем ли ми удовлетворить мало знакомие нам по^ебн^стГзтих не

традиционних для нас сегментов, да и предьявят ли они реальний спрос на наши ус^и^умеют ли

вьібранньїе нами посредники зффективно представить наши специфическі,е "(п^е всеш в

^{ВОЗМОЖНОС}™ ^{и н<}= » » интересь,? И как в свою очередь нам

сформируех мощний приток финансовьіх средств от небогатьіх ро^елей и от на

уровень кадров Гарварда отечественнмх предприятий, организаций и _УчрежденпйГ_М^ГбГьТм на

арГежГ: 2ЇЇ? Г"^{ТО С0ВСЄМ ДРУГ0Є}' ^{ЧЄМ ТО}' ™ ^К<— ^яГто^Г ££

зарубежних фирм? Здесь тоже очень нужньї гарантии, ведь улучшение качества своей продуїХ весьма дорогостоящий путь к успеху. Представляєте* также перспектвпьш Тели^ние функциональной полезности ОУ, более комплексное их предоставление в _Г ч Г™

новомодним днсци плинам. Резкие движения в ассортаментной піїитаке ОУ ^РУ

гтазгж?» ——

сХТ: ^Ско«Г^^Я І "⁶—х образовательних

Коммерческие проекти хакого типя і^ Г ^ бизнеса, ^0Т РЬШОЧНЬІХ отношений.

вариантов решения пргкмя _ииптпІ „ ^{м и} радиональньш. В любом случае вибор

иоіоляет б7»ш7„чГ™_йГГ_чшТ^^Ие„Г^Є₁,^ЗНТ^{Є К0НЬЮНИ}УР^Н конкретного рь,нка ОУ не

протиаоречитьдрутдру^ГнГиГдо^Ге^тГ ^ — ^ «

п^З^ЄСГ^ХемГаїї^ " ^бНСТР° _терми„ "маркегинг-микс",

товара (услуги), ден, коммуникаций и товародвшсения (сбша^продаж) ^{ЩИХ П}~ ' ^0ТН°^ШЄНИИ

— гг —- -

реализации стигни „ _ в ошошени/всех бГкГп~^И' °^ПРЄД— "™^>

Так, вопроси реклами не отделими от проблем товара ґуслугиї г „_гапй

продвижение товара и др. ^{в 0603 іат}Р^{атЬІ на} рекламу,

«.Стереотипи і традиції стоеовио цінових проблем освітніх послуг. Адаптація цін, цінова конкуренція

загальновизнаним є функціонування сфери вищої освіти як ринку освітніх послуг, який визначається як складне економічне явище, що характеризується попитом і пропозицією, їх взаємодією, наявністю механізму формування ринкової рівноваги та встановленням рівноважної ціни на освітні послуги. В якості суб'єктів цього ринку виступають: окремі особи або групи осіб - споживачі освітніх послуг; державні або приватні навчальні заклади, а також юридичні або фізичні особи - виробники освітніх послуг; держава, яка проводить освітню політику і виконує функції регулювання ринку. Кожен із цих суб'єктів реалізує певні економічні інтереси: споживач - студент - прагне отримати рівень знань, адекватний вимогам сучасного ринку праці; виробник - навчальний заклад - запропонувати такі освітні послуги, які є конкурентоспроможними на ринку, держава - створити такі умови на ринку освітніх послуг і у сфері освіти у цілому, щоб забезпечити зростання частки висококваліфікованих спеціалістів у економічній системі, підвищити якість людського капіталу .Як і іншим галузям, освіті притаманна ринкова конкуренція.

Суб'єкти ринку освітніх послуг, як і учасники будь-якого іншого ринку, перебувають у стані конкуренції. Важливою умовою ефективного функціонування ринку є взаємодія та узгодження інтересів його суб'єктів.Виходячи із змістовного значення самого терміна, який означає змагання, суперництво, зіткнення, сьогодні конкуренцію називають основою, енергією розвитку ринкової економіки, обов'язковою умовою розвитку в цілому при постійній зміні складу її суб'єктів. Предмет конкуренції - це продукт діяльності суб'єктів, з яким вони виходять на ринок. Стосовно сфери вищої освіти найзагальнішим предметом конкуренції виступають освітні послуги. При цьому слід враховувати специфічність освітніх послуг, які, по-перше, є нематеріальними, їх неможливо «відчути» до моменту їх придбання, для більшої наочності вони можуть бути проілюстровані навчальними планами, програмами, інформацією про методи, форми та умови надання послуг, сертифікати, ліцензії; по-друге, освітні послуги неможливо відділити від суб'єктів, які їх надають, а заміна одного викладача іншим може суттєво змінити процес надання та якість освітньої послуги; по-третє послуги неможливо зберегти, попередньо заготовити, зберігати в очікуванні підвищення попиту на них; по-четверте, на відміну від процесу реалізації товару, надання освітньої послуги відбувається не одномоментно, а протягом тривалого часу; по-п'яте, якість послуги може бути оцінено тільки через деякий час, у ході реалізації знань та навичок спеціаліста в практичній господарській діяльності.

Конкуренція проявляється у поведінці виробників освітніх послуг - навчальних закладів. При цьому розвиток конкурентних відносин відбувається за різними напрямами, серед яких можемо виділити наступні: конкуренція між ВНЗ різних форм власності, конкуренція за студентів; конкуренція за висококваліфікованих викладачів; конкуренція за фінансові ресурси, зокрема, кошти державного бюджету; конкуренція за просування на міжнародний ринок освіти, за іноземних студентів. Так, прагнення залучити студентів приводить навчальні заклади до необхідності підвищення конкурентоспроможності освітніх послуг, а також їх диверсифікації. Відповідність або невідповідність суб'єкта ринкового суперництва умовам ринкового середовища, свідчить про рівень конкурентоспроможності, показує наскільки продуктивний та ефективний суб'єкт по відношенню до конкурентів та споживачів продукції. В найзагальнішому вигляді конкурентоспроможність підприємств визначають як набір переваг, використання яких дозволить зайняти вигідну позицію серед конкурентів. Конкурентоспроможність освітньої послуги можна визначити як рівень її привабливості для споживачів, які здійснюють вибір на споживчому ринку, спираючись на власний інтерес та систему індивідуальних переваг.

Конкуренція серед ВНЗ - нормальний стан, викликаний дією ринкових механізмів, а також основний принцип діяльності сучасних університетів. Якщо на Заході конкурентні відносини у сфері освіти досить добре розвинені, то їх становлення в Україні лише відбувається. При цьому конкуренція виконує досить важливі функції.. Важливий напрям конкуренції в сфері вищої освіти - між державною та приватною її складовими. У науковій літературі та суспільній думці можна зустріти протилежні підходи до співвідношення між цими складовими освітньої галузі: від заяв про те, що приватна освіта як така, що дискредитувала себе, має взагалі вийти з ринку освітніх послуг до твердження про те, що в ринковій економіці в освіті має домінувати приватний сектор, а частка держави поступово скорочуватися. Однак поділ на приватну і державну освіту можна вважати дещо умовним, оскільки значна частина державних ВНЗ надає комерційні послуги, а викладачі із державних ВНЗ активно включені в освітні процеси

ппикятнму К НЧ 10.Комунікації і просування освітніх послуг на ринку.

Комплекс маркетингу (тагкеІіп§ тіх) - набір піддаються контролюзмінних факторів маркетингу, сукупність яких фірма використовує впрагненні викликати бажану відповідну реакцію з боку цільового ринку.

До комплексу маркетингу, крім товару, ціни та місця збуту, входить такийелемент, як просування товару. У свою чергу комплекс просування називаний також комплексом маркетингових комунікацій:- Це комплекс дій, що вживаються фірмою для доведення інформації протовар до цільових споживачів і переконання їх купувати цей товар.

Відповідно до класичної теорії маркетингу комплекс маркетинговихкомунікацій складається з чотирьох основних засобів впливу: стимулювання збуту, формування сприятливої громадської думки, зв'язки з громадськістю, особисті продажі, реклама., найбільш масовий вид комунікацій - реклама.

Реклама представляє собою неособисті форми звернення певного спонсора,що стосуються організації, товару або послуги і здійснювані за посередництвомплатних засобів поширення інформації. Розглянемо особливості рекламної політики щодо освітніх послуг.

Розробка управлінського рішення в галузі реклами починається звибору, визначення її цілей. В цілому можна виділити три основні типирекламних цілей: умовляння, інформування і нагадування (в т.ч.підтримка попиту). Для більшості «молодих» освітніх установ, які недавно вийшлина ринок, рекомендується починати з увещевательной реклами.Метою інформативної реклами частіше за все є полегшення виведення наринок нової модифікації освітньої послуги, супровід оновленогоасортименту. Вона звичайно інформує про зміст програм навчання, йоготехнології, методики, про зміну ціни, що пропонується додатковомусервісі. Крім того, інформативна реклама може бути спрямована навиправлення вже склалися несприятливі уявлень про фірму, ЇТпослуги, на усунення різних побоювань споживачів, невиправданихнегативних чуток і т. п.

В іншому випадку реклама неприведе до потрібного ефекту нагадує реклама на освітньому ринку використовується вжевідомими, визнаними освітніми установами або тими, хто вжепровів увещевательную та інформаційну рекламну компанію. Особливо цейвид реклами доречний в період абітурієнтської міжсезоння (зазвичай - взимку,ранньою весною), нагадуючи споживачам про те, що пропоновані послуги можутьїм знадобитися найближчим часом і тому важливо заздалегідь встановлюватиконтакти. Підтримуюча реклама (як різновид нагадує) зазвичайреалізується в стінах освітньої установи і має на меті переконатинавчаються в правильності зробленого вибору, в що відкриваються перед нимиперспективи, щоб запобігти можливому відтік слухачів. Найбільшчасто в якості засобу підтримувальної реклами використовується демонстраціязадоволених, успішних випускників, а також рекламні щити,інформаційні матеріали, фотографії і звіти в будівлі освітньогоустанови. Наступний етап у розробці управлінського рішення в галузі реклами —розробка варіантів рекламного аргументу і вибір з них оптимального.

Враховуючи вищевикладену ієрархічну структуру потребпотенційних клієнтів освітніх послуг, розглянемо основні рекламніаргументи, що діють у відношенні кінцевого споживача освітніхпослуг - особистості учня.

1. Економічні: о рівень майбутньої заробітної плати, о рівень стипендії в процесі навчання, о можливість зниження оплати (наприклад, в залежності від результатів навчання), о безкоштовність або пільговий порядок придбання різних послуг (медичного обслуговування, відпочинку, отримання додаткових знань і спеціалізації та ін.)

2. Соціальні: о майбутнє високу професійну і соціальний стан, о суспільне визнання, о престижність освітньої установи, о популярність науково-педагогічних кадрів.

1І.Реклама в сфері освітніх послуг: особливості, сучасні вимоги, організаційно-технологічні аспекти.

^П°^СЛУГ1 ~ ^{система знань}' інформації, вмінь, на-вичок, які використовуються з метою

задоволення потреб лю-дини і суспільства.

Освітня послуга - це продукт, який в процесі ре-алізації трансформується в робочу силу якість якої

™ ^{ТЬ НЄ} ™ ^{ВЩ СУКУШЮ(Л1} ^Р^™ ^ ^а * від якості та кількості влас^ї прГ витраченої в процесі споживання. ^нц'

Освітня послуга — це продукт спільної праці викладачів та тих, хто навчається. Освітні послуги можна класифікувати наступним чином:

1. В залежності від освітніх програм, що 3. В залежності від тривалості надання" використовуються:

. . ■ довгострокові (школа ВУЗ);

■ загальноосвітні;

> ППП^еоШ», " середньострокові (курси підвищення

^},ии'' кваліфікації, пе-репідготовка кадрів);

2. очні;

   Заочні; дистанційні.

   В залежності від способу надання: . короткострокові (тренінги).

5. В залежності від методів навчання:

очно-заочні; _и традиційні;

програми проблемного навчання;

■ програми, основані на аналізі ділових ситуацій.

Існує також спеціальна наука андрагогіка, тобто теорія і практика навчання дорослих основою якої є врахування особ-ливостей дорослих учнів, контексту їх навчання. основою якої є

неможливість перепродажу; віддаленість проявлення результату; необхідність ліцензування; конкурсний характер; відносно молодий вік споживачів.

^"Г^ ~ ^Сфера °^{бІГУ 360 СИСтеШ ЄКМ,ОМ}™^{их 3} купівлі-продажу

Для цього виду ринку обов'язкові три компоненти: поку-пець, продавець і товар Кожен з них пов'язаний з категорпшц попиту, пропозиції і Ціпи. За свогрідніс-по реалізованого това-ру цей ™"ок _б«пГе^ьо

Гнфо~™^ТтГ^луг' ™ ^пов'^язаний:¹—р-4 Д™г:ги⁰

Освітні послуги розглядаються як важливі і самобутні економічні блага, споживчі ваотості які створюються педа-гопчними працівшшши. На їх виробництво вибачається жи-ва^І, ^ГниГв

^{я 3} промисловості й інших галузей. Том^™Гю"ь також вартість. І в ти якості вони стають товаром і мо-жуть виступати об'єктом ринкових відносин.

Серед особливостей послуг освіти слід виділити наступні: сезонність; платність; висока вартість; відносна тривалість надання;

зарплату. Пояснюється це тим, що не-зважаючи на збільшення кількості устаткування, одним з голо-вних факторів розвитку освіти, як і раніше, залишаються розу-мові здібності викладачів, їхній інтелект. Високі ціни на освітні послуги значною мірою пов'язані з їх граничною корисністю, унікальністю. Деякі з них мають монопольну ціну.

Сьогодні варто розрізняти два види цін (тарифів) на освітні послуги. Одні тарифи встановлюються і регулюються державою для всіх освітніх закладів за їхні послуги в рамках державних освітніх програм і стандартів. На освітні ж послуги недержавних навчальних закладів, викладачів, що займаються індивідуальною трудовою діяльністю, додаткові освітні послу-ги державних закладів зазвичай застосовуються вільні (рин-кові) тарифи.

Важливе значення на ринку освітніх послуг має їх просу-вання. В цій сфері доцільно використовувати наступні види реклами:

1. переконуюча — для установ освіти, які нещодавно вий-шли на ринок;

2. інформативна — виведення на ринок нової модифікації освітньої послуги:

• створення нових програм та методик освіти;

• зміна ціни.

  3. нагадуюча — у період абітурієнтського міжсезоння (зима, рання весна);

  4. підтримуюча — всередині освітньої установи.

Основними рекламними аргументами реклами освітніх послуг слід вважати:

• економічні (рівень заробіїньої плати після закінчення ВУЗу, стипендія, знижки в оплаті);

• соціальні (високе соціальне та професійне положення, престижність учбового закладу, відомість науково-пе-дагогічних кадрів);

• перспективи міжнародних інтелектуальних зв'язків (спілкування з іноземними викладачами та студентами, практика за кордоном, визнання диплома, працевлаш-тування);

• організація освітнього процесу та його забезпечення (високий рівень проведення занять, індивідуальний підхід, рівень матеріального забезпечення).

Найбільш ефективними будуть такі рекламні заходи як дні відкритих дверей, презентації, участь в освітніх виставках, ярмарках, святкування ювілеїв закладу, зустрічі випускників, конференції, симпозіуми і т.д.

12.0Рганізація і управління маркетинговою діяльністю в освітній галузі.

Образовательние учреждения как субьектьі, формирующие и осуществляющие предложение ОУ на ринок, играют решающую роль в становлений маркетинга в сфере образования. Они вьшолняют ключевне с маркетинговой точки зрения функции, среди которнх:

• оказание обучающимся образовательннх услуг, передача желаемнх и необходимьіх знаний, умений и навнков (как по содержанию и обьему, так и по ассортименту и качеству);

• производство и оказание сопутствующих ОУ, а также оказание воздействий, формирующих личносгь будущего специалиста;

Но все зто - собственно "производственние", а еще не маркетинговие функции. Зто то, чем маркетинг завершается, что является его результатом. Начаться же он может только при условии осмислення его необходимости администрацией учреждения.

Каково сейчас отношение вузовской администрации к маркетингу? Определенньїй ответ на зтот вопрос дают данньїе социологического обследования [31]. Результати опроса 89 проректоров российских вузов по науке об их отношении к новим знанням представленн на рис. 33.

Понятно, что организовать собственную маркетинговую службу в большинстве случаев не под силу ни школе или колледжу, ни даже небольшому вузу. Для таких учреждений оптимальний вариант - зто организация секторов, исследовательско-консультационньїх групп, при управленнях, отделах народного образования, силами муниципальних, межмуниципальних, региональних обьединений образовательних учреждений.

Аналіз нормативної бази України

У період з 1998 по 2002 рр. було ухвалено закони, які регламентують відносини у _шдсисгемахв — — - закон визначає правові,

ГГою а^зпе-нш, громадянам України „а законних підставна на ад^я

визначає правові, організаційні

та _фі;аГв~ФуГ^уван^ і розвитку системи за₌ї с_=ї „о споияє вільному розвитку людської особистості, формує цінності правового д—Гиого суспільства в Україні. Основними завданнями законодавства України ппп шгіГ^ середню освіту є: забезпечення права громадян на доступність ! Г,— здобуття повно* загальної середньої освіти; забезпечення необхідних

і розвитку загальної середньої освіти; забезпечення норматнвно- Свової бГшодо обов'язковості повної загальної середньої освіти в₌.тя стаукгтои та змісту загальної середньої освіти; визначення органів управління ЗГ ™ї середньої освіти; визначення прав і обов'язки ^астшкш навчально-виховного процесу, встановлення відповідальності за порушення

законодавства про загальну середню освіту; , -

V позашкільну освіту" (2000 р.) - закон визначає державну полшшу у^сфер

позашкільної освіти, п правові, соціально-економічш, організації~>тш тга

засади Завданнями цього Закону є: забезпечення прав громадян на здобуття

поз^ільної освіти; ^орення нормативно-правової бази для подальшогорозвитку

позашкільної освіти; встановлення правових засад діяльно.^ —шьних

навчальних закладів; визначення основних напрямів, змісту і форм навчально

виховного процесу в позашкільних навчальних закладах;

пГ дшпюльну освіту" (2001 р.) - закон визначає правові, організаційні та

фінансові засади функціонування . розвитку системи допнеш,-о. забезпечує розвиток, виховання і навчання дитини , грунтується на поєднанні сіме™ тіГ суспільного виховання, досягненнях вітчизняної науки,надбаннях —То° педагогічного досвіду, сприяє формуванню цінностей демократичного

- закон спрямований на врегулювання суепільшіх відносин у галузі навчання, виховання, професійної підготовки громадян Украши. Він Гс^овдає Правові організаційні, фінансові та інші засади функціонування системи ™То"творює умови для самореалізації особистості, забезпечення потреб

-у Україна стала чи не єдиною країною ш да СНД, у які/пракгично було завершено формування законодавчо.

бази освіти. Разом із тим дієвих механізмів упровадження цієї бази не було. Постало питання щодо активізації роботи по підготовці необхідної нормативно-правової бази, спрямованої на виконання законодавства про освіту.

Отже, за роки незалежності Україна зробила істотні кроки на шляху формування, вдосконалення держави в галузі освіти. Її формування розпочато ще до проголошення Української незалежної держави. За роки незалежності сформовано основне законодавче поле становлення та розвитку системи освіти, розроблено її нормативно- правову базу з урахуванням власного досвіду та світовими тенденціями.

Досягнення:

1. Розроблення нової методології розвитку української освіти (цілі та цінності демократичного суспільства, особистісного розвитку, спрямованість до європейського освітнього простору тощо).

2. Створення каркаса нового законодавства і нормативного поля функціонування освіти.

3. Визначення засад рівного доступу всіх громадян до якісної освіти всіх рівнів як магістральний напрям її розвитку.

4. Докорінне (або часткове) оновлення змісту освіти; запровадження механізму державних стандартів як важеля збереження єдиного освітнього простору та управління якістю освіти в країні.

5. Перехід до варіативної освіти, створення варіативних програм, підручників і навчальних посібників.

6. Використання нових форм і технологій контролю оцінювання навчальних досягнень учнів, студентів; запровадження зовнішнього незалежного оцінювання та врахування його результатів при вступі до вищих навчальних закладів.

7. Впровадження нової методики , удосконалення атестації педагогічних і науково-педагогічних кадрів та державної акредитації навчальних закладів.

8. Поширення нових технологій (ІКТ, компетентнісна освіта, дистанційна освіта, інтерактивні методики тощо).

9. Рух до багатоканального фінансування галузі.

10. Створення національної педагогічної преси.

11. Розвиток професійних об'єднань, товариств, громадських організацій у центі та регіонах, що сприяло розвитку державно-громадського управління.

Щодо Законів «Про управління освітою в галузі освіти»:

Для управління освітою в Україні створені система державних органів управління і органи громадського самоврядування.

До державних органів управління освітою належать:

• Міністерство освіти і науки України;

• міністерства і відомства України, яким підпорядковані заклади освіти;

• Вища атестаційна комісія України;

• Міністерство освіти Автономної Республіки Крим;

• місцеві органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування і підпорядковані їм органи управління освітою.

Згідно з статтею 12 Закону України "Про освіту" (1996) Міністерство освіти і науки України є центральним органом державної виконавчої влади, який здійснює керівництво у сфері освіти.

У зв'язку з цим воно бере участь у визначенні державної політики в галузі освіти, науки, професійної підготовки кадрів, розробляє програми розвитку освіти, її державні стандарти;

• встановлює державні стандарти знань із кожного предмета;

• визнає мінімальні нормативи матеріально-технічного, фінансового забезпечення закладів освіти;

• здійснює навчально-методичне керівництво, контроль за дотриманням державних стандартів освіти, державне інспектування;

• забезпечує зв'язок із закладами освіти, державними органами інших країн з питань, які входять до його компетенції;

• проводить акредитацію вищих та професійно-технічних закладів освіти незалежно від форм власності та підпорядкування, видає їм ліцензії, сертифікати;

• формує і розміщує державне замовлення на підготовку спеціалістів з вищою освітою;

• розробляє умови прийому до закладів освіти;

• забезпечує випуск підручників, посібників, методичної літератури;

• розробляє проекти положень про заклади освіти, що затверджуються Кабінетом Міністрів України;

• організовує атестацію педагогічних і науково-педагогічних працівників щодо присвоєння їм кваліфікаційних категорій, педагогічних та вчених знань;

• разом з іншими міністерствами і відомствами, яким підпорядковані заклади освіти, Міністерством освіти Автономної Республіки Крим реалізує державну політику в галузі освіти, здійснює контроль за її практичним втіленням, дотриманням актів законодавства про освіту в усіх закладах освіти незалежно від форм власності і підпорядкування;

• здійснює керівництво державними закладами освіти.

Щодо Національної доктрини розвитку та стратеги освіти

Національна стратегія визначає основні напрями, пріоритети, завдання і механізми реалізації державної політики в галузі освіти, кадрову і соціальну політику і складає основу для внесення змін і доповнень до чинного законодавства України, управління і фінансування, структури і змісту системи освіти.

Її розробка зумовлена необхідністю кардинальних змін, спрямованих на підвищення якості і конкурентоспроможності освіти, вирішення стратегічних завдань, що стоять перед національною системою освіти в нових економічних і соціокультурних умовах, інтеграцію її в європейський і світовий освітній простір.

Освіта є пріоритетним напрямом державної політики України. Держава виходить з того, що освіта - це стратегічний ресурс соціально-економічного, культурного і духовного розвитку суспільства, поліпшення добробуту людей, забезпечення національних інтересів, зміцнення міжнародного авторитету й іміджу нашої держави, створення умов для самореалізації кожної особистості.

Метою Національної стратегії розвитку освіти на наступне десятиріччя є:

• підвищення рівня і доступності якісної освіти для громадян України відповідно до вимог інноваційного розвитку економіки, сучасних потреб суспільства і кожного громадянина;

• забезпечення гармонійного розвитку людини як найвищої цінності суспільства.

Національна стратегія визначає основні напрями і шляхи реалізації ідей і положень Національної доктрини розвитку освіти, здійснення реформування освіти упродовж найближчих 10 років у нових соціально-економічних умовах.

Отже, актуальним завданням, в області освіти, на сьогоднішній день є забезпечення доступності здобуття якісної освіти протягом життя для всіх громадян та дальше утвердження її національного характеру. Мають постійно оновлюватися зміст освіти та організація навчально-виховного процесу відповідно до демократичних цінностей, ринкових засад економіки, сучасних науково-технічних досягнень. Критичним лишається стан фінансування освіти і науки, недостатнім є рівень оплати праці працівників освіти і науки.

Поки Україна на достатньому рівні в області освіти, але стрімко виривається вперед!

Словауь теуминов по менеджменту

Авторитаризм (фр. аиіогіїагізше < лат. аисіогііаз власть, влияние) — самовластие, государственньш строй, характеризую щийся режимом личиой власти, диктаторскими методами правлення. Авторитарньш - 1) основанньш на беспрекословном подчинении власти, диктаторский; 2) стремящийся утвердить свою власть, авторитет; властньїй.

Адаптация (лат. асіарШіо < асіаріаге приспособлять) — приспособление строєний и функций организмов к условиям существования.

Адм и н исгра цин — составная часть управленческой деятельности, занимающаяся: вьіработкой корпоративной политики; координацией финансов; производством, распределением и установлением границ организации и верховного контроля администратора и т.д.

Альтернатива (фр. аЇЇегпагіле < лат. аііег один из двух) — 1) необходимость вьібора между взаимоисключающими возможностями; 2) каждая их исключающих друг друга возможностей. Беседа — метод получения необходимой информации на основе вербальной коммуникации. Широко применяетея в различньїх сферах человеческой деятельности, являясь основним способом введення субьекта в конкретную ситуацію.

Бихевиоризм (англ. ЬеЬауіогшп < ЬеЬауіог поведение) — изучение психологических аспектов поведения работников, внявление их мотиваций и предпочтений.

Бюджет — метод распределения ресурсов, охарактеризованних в количественной форме, для достижения целей, также представленньїх количественно.

Бюрократки (от фр. Ьигеаисгайе < Ьигеаи бюро, канцелярия + гр. ктаїоз власть, господство) — букв, господство канцелярии - 1) тип организации, для которой характерно специализированное распределение труда, четкая управленческая иерархия, правила и стандартьі, показатели оценки работьі, принципьі найма, основьгоаюіциеся на компетенции работника; 2) орган государства, организационно оформленньш в виде аппарата чиновничества.

Вербальная информация - информация, получаемая из радио-, телепередач, от потребителей, поставщиков, конкурентов, на торгових еовещаниях, в професіональних организациях, от юристов, бухгалтеров и финансовьіх ревизоров, консультантов.

Верования — устойчивне представлення о явлений, процессе или человеке, не требующие соответствующих доказательств, которне люди используют при их восприятии. Внешняя ереда организации косвенного воздействия - фактори, которне могут не оказивать прямого немедленного воздействия на операции, но, тем не менее, сказьіваются на них: политические фактори, социокультурньїе фактори, состояние зкономики, международние собития, научно-технический прогресе

Внешняя ереда организации прямого воздействия - фактори, которне непосредственно влияют на операции организации и испнтьівают на себе прямое влияние операций организации: поставщики, трудовие ресурси, закони и учреждения государственного регулирования, потребители и конкуренти.

Внутренняя ереда организации - зто совокупность ситуационннх факторов внутри организации: цели, структура, задачи, технология и люди.

Восприятие — единство процессов отбора и систематизации поступающей из окруженця информации, каждьш из которнх осуществляется как в соответствии с общими закономерностями, так и под влиянием индивидуальних особенностей личности.

Группа — зто двоє или более людей, взаимодействующих друг с другом таким образом, что каждьій из них одновременно и оказьшает влияние на другого, и испнтивает его влияние. Группьі формальньїе - зто группьі созданньїе по воле руководства для организации производственного процесса.

Делегирование ответственности - передача подчиненньш права принятия определенних решений или права на решение определенних проблем.

Делегирование полномочий - передача подчиненним власти в принятии решений и в осуществлении тех или иних действий, права использовать ресурси организации для вьгаолнения делегированних им задач.

Департаментизация — процесе организационного обособления, группирования специализированннх работ в организации (от слова «департамент» или «отдел»).

Деперсонализованньїй — обезличенний, противоп. персонализованньш (персона (лат. регзопа) - особа, личность).

Деструкцня (лат. сіеяіпісііо) — разрушение, нарушение нормальной структури чего-либо. Дилетант (ит. сШейапІе < лат. сіііесіаге услаждать, забавлять) — любитель, занимающийся каким- либо искусством или наукой без специальной подготовки; поверхностно знакомьій с какой-либо областью науки или искусства).

Задача — определенная работа, серия работ или часть работи, которая должна бьггь вьгаолнена заранее установленньш способом, в заранее ограниченньїе сроки.

Знание -1) результати познания, научнне сведения; 2) совокупность сведений в какой-либо области. Иерархия (гр. ЬіегагсЬіа < Ьіегов священний + агсЬе власгь) — 1) расположение частей или злементов целого в порядке от висшего к низшему; 2) расположение служебних званий, должностей в порядке их подчинения (иерархическая лестница).

Канал — 1) линия связи, коммуникации; устройство для передачи информации; 2) путь, средство для перемещения чего-либо; 3) искусственное русло, наполненное водой.

Комитет — группа внутри организации, которой делегировани полномочия какого-либо задания или комплекса заданий.

Комитет постоянньїй - перманентно действующая группа внутри организации, имеющая конкретную цель.

Комитет специальньїй - временная группа, сформированная для вьіполнения определенной цели. Коммуникабельность — способность, склонность к коммуникации, к установленню контактов и связей.

Коммуникации — процесе обмена информацией, ее смисловим значением между двумя или более людьми,

Коммуникации вертикальньїе - информация, перемещающаяся внутри организации по нисходящей, т.е. с висших уровней на низшие.

Коммуникации горизонтальньїе - информация, перемещающаяся снизу вверх и вьшолняющая функцию оповещения руководства о том, что делается на низших уровнях. Коммуникации неформальньїе - обмен слухами между людьми.

Коммуникационная сеть - соединение определенньїм образом участвующих в данном процессе индивидов с помощью информационних потоков. Такой подход рассматривает не индивидов как таковьіх, а коммуникационние отношения между индивидами. Коммуникационная сеть включает потоки посланий или сигналов между двумя и более индивидами. Коммуникационная сеть концентрируется на виработанньїх в организации образцах зтих потоков, а не на том, удалось ли передать значение или смисл послання, и влияет на сокращение или увеличение разрива между посланньїм и полученньш значением.

Коммуникационньїй стиль - зто способ, с помощью которого индивид предпочитает строить отношения по данному поводу с другими. Знание стилей помогает определить то, как себя вести с зтим стилем, и, что можно ожидать от поведения, связанного с зтим стилем,

Коммуникации — 1) путь сообщения, линия связи; 2) сообщение, общение. Коммуникация - передача информации от одного субьекта другому. Субьектами могут виступать отдельньїе личности, группи и даже целие организации. В таком случае коммуникация носит межличностний характер и осуществляется путем передачи идей, фактов, мнений, намеков, ощущений или восприятий, чувств и отношений от одного лица другому в устной или какой-либо другой форме (письменно; жести; поза; тон голоса; время передачи; то, что не сказано и тому подобное) с целью получения в ответ желаемой реакции.

Компенсация за действия - внешняя реакция на поведение человека, виражающаяся в том, что человек либо что-то приобретает, либо что-то теряет, чего-то добивается или же чего-то не достигает, в результате осуществленнмх им в форме определенного поведения действий. Компенсация отрицательная - реакция на поведение человека, при которой его желаемое поведение сразу же приводит к устранению нежелаемих для человека обстоятельств или раздражителей. Например, человек, которьій не ведет себя должньїм образом, подвергаетея бойкоту окружающих.

Компенсация положительная - реакция на поведение человека в виде вознаграждения, которое, независимо от форми, приводит к приятньш для него последствиям.

Контекст (лат. сопіехіиз тесная связь, соединение) — законченний в смьісловом отношении отрьівок письменной или устной речи, необходимьш для определения смьісла отдельного входящего в него слова или фразьі.

Контроль — процесе проверки того, как данная организация осуществляет свои цели, и корректировки ее действий, состоящий из трех зтапов: постановка задач для исполнения; проверка реального исполнения задач; решение проблем, если исполнение не соответствует посгавленньїм задачам. Является одной из функций управлення.

Конфликт — отсутствие согласия между двумя или более сторонами, которьіе могут бьіть конкретньїми лицами или группами. Каждая сторона делает все, чтобьі принята бьша ее точка зрения или цель, и мешает другой стороне делать тоже самое. К. (лат. сопйісіш столкновение) - столкновение противоположньїх интересов, взглядов; серьезное разногласие, спор. Концепции (лат. сопсерііо) — 1) система взглядов, то или иное понимание явлений, процессов; 2) единьш, определяющий замьісел, ведущая мисль какого-либо произведения, научного труда и т.д. Концепции стратегического менеджменте - система взглядов, которая позволяет организации добиваться своих целей в условиях динамичной, изменчивой и неопределенной среди. Критериальная база поведения - расположение человека к людям, собнтиям и процессам; совокупность ценностей, разделяемьіх им; набор верований, которьіх он придерживается и принципов, которьш он следует в своем поведении.

Лидер (англ. Іеасіег ведуїций, руководитель) — глава, руководитель политической партии, профсоюза и т.д.

Лидерство — способность влиять на индивидуумов и группи людей, чтоби побудить их действовать для достижения определенннх целей.

Личность - характеристики отдельного человека и его поведения, которие сгруппировани таким образом, что отражают уникальннй характер приспособления данного лица к окружающей среде. Менеджер (англ. тапа§ег < шапа^е - управлять) — наемньш управляющий, специалист по менеджменту.

Менеджмент — 1) междисциплинарная отрасль научного знання с четко внраженним приоритетом прагматических установок; 2) составная часть управленческой деятельности организации, связанная с вьшолнением политики в пределах, определенннх администратором, а также с использованием организации для решения задач, поставленних перед нею.

Модель — представление обьекта, системи или идеи в некоторой форме, отличной от самой целостности.

Модель аналоговая - представляет исследуемий обьект аналогом, которьш ведет себя как реальний обьект, но не виглядит как таковой; пример аналоговой модели - организационная схема. Модель математическая (символическая) — использует символи для описання свойств или характеристик обьекта или собьггия.

Модель Портера-Лоулера - комплексная процесуальная теория мотивации, обьединяющая злементн теории ожиданий и теории справедливосте. Она включает пять переменних величин: усилие, ожидание, результативность, вознаграждение и удовлетворение.

Модель физическая - то, что исследуется с помощью увеличенного или уменьшенного описання

обьекта или системи. Примери физической модели - синька чертежа завода, его уменьшенная

фактическая модель, уменьшенний в определенном масштабе чертеж проектировщика. Такая

физическая модель упрощает визуальное восприятие и помогает установить, сможет ли конкретное

оборудование физически разместиться в пределах отведенного для него места.

Мотив (фр. тоїіГ) — побудительная причина, повод к какому-либо действию, довод в пользу чего-

либо.

Мотивации — психологические стимули, которие дают действиям людей цели и направлення. Зти стимули происходят из нас самих. Но если ми говорим о руководителях, «мотивирующих» других, ми говорим о путях, которьши они фокусируют человеческие мотивации на досгижение целей организации; М. - процесе создания у членов организации внутреннего побуждения к действиям для достижения целей организации в соответствии с делегированними им обязанностями и сообразно с планом. Одна из функций управлення.

лнчньїх интересов общим; 7) вознаграждение персонала; 8) централизация; 9) скалярная цепь; 10) порядок; 11) справедливость; 12) стабильносгь рабочего места для персонала; 13) инициатива; 14) корпоративний дух. Многие из них до сих пор практически полезньї, несмотря на изменения, которне произошли с тех пор, как А. Файоль впервьіе их сформулировал.

Прогиозирование — метод, в котором используются как накопленний в пропілом опьгг, так и текущие допущення насчет будущего с целью его определения. Если прогиозирование внполнено качественно, результатом станет картина будущего, которую вполне можно взять за основу планирования.

Процесе принятия решений - последовательная реализация зтапов: диагноз проблемьі; формулировка ограничений и критериев для принятия решения; виявление альтернатив; оценка альтернатив; окончательньш вьібор.

Процесе стратегического менеджменте - совокупность последовательннх действий (функций) для достижения целей, поставленньїх перед организацией в условиях динамичной, изменчивой и неопределенной средьі, позволягощая оптимально использовать существующий потенциал и оставаться восприимчивой к внешним воздействиям.

Процесе управлення - взаимосвязь функций планирования, организации, мотивации и контроля посредством процессов коммуникации и принятия решений.

Система управлення - состоит из субьекта и обьекта управлення; субьект управлення - тот, кто управляет, обьект - кем управляют.

Ситуация — конкретний набор обстоятельств, которне сильно влияют на организацию в данное конкретное время.

Спецификация (лат. зресШсагіо < зресіез вид, разновидность + Гасеге делать) — перечисление специфических особенностей чего-либо; распределение по разрядам, клаесификация, Стандартьі — конкретнне цели, прогресе в отношении которнх поддается измерению. Статус (лат. зіаіиз состояние дел, положение) — правовое положение, состояние. Статус неформальньїй - пози дня нахождения роли работника, придаваемая ей окружающими людьми. Неформальний статус роли задается либо персональними характеристиками исполнителя роли, либо же неформально определенннми значением и влиянием роли в организации. Человек может обладать особими личностннми чергами, либо возрастннми и квалификационньїми характеристиками, которне будут внзивать повьішенное уважение окружающих и готовность признавать его более високое лидерское положение, чем зто определено формальним статусом роди. Статус формальний - позиция нахождения роли работника в иерархическом построении организации. Свидетельствует о том, какими властньши правами обладает исполнитель данной роли, каково его положение в формальной иерархии распределения влияния на деятельность организации. Стереотипизация — сведение более сложного и оригинального явлення к определенному представленню об зтом явлении. Помогает снять неопределенность, устранить неясность, и тем самим облегчить процесе познания. Тактика — конкретнне краткосрочние стратегии.

Фрустрация (лат. ігшігаііо обман, расстройство, разрушение планов) — психическое состояние человека, внзиваемое обьективно непреодолимнми (или субьективно так воспринимаемьши) трудностями, возникающими на пуги достижения цели или решения задачи; переживание неудачи. Фрустрацию можно рассматривать как одну из форм психологического стресса. Различают: фрустратор (причина, внзивающая фрустрацию), фрустрационную ситуацию, фрустрационную реакцию. Фрустрация сопровождается гаммой в основном отрицательннх змоций: гневом, раздражением, чувством вини и т. д.

Цели - конкретнне конечнне состояния или желаемий результат, которого стремится добиться группа, работая вместе.

Методологічні аспекти маркетингової орієнтації ринку освіти в Україні

Процеси міжнародної інтеграції та створення якісно нових форм взаємодії підсистем економіки, політики всіх рівнів спричинилися до того, що класичні підходи до управління стають малоефективними і непридатними в сучасних умовах. Освіта може стати сферою послідовного моделювання суспільства, до якого ми прагнемо підготувати нове покоління. Тому на сучасному етапі розвитку економіки та політики ринок праці та ринок навчальних послуг взаємодіють якнайтісніше.

Формування нових економічних та політичних відносин в Україні, розвиток нових форм власності, створення спільних підприємств, спеціальних економічних зон, територій пріоритетного розвитку установ та організацій зумовило пріоритет соціально-орієнтованої економіки та політики, який є визначальним для підготовки відповідних фахівців. З іншого боку, трансформація економіки та політики України, а також окремих регіонів, покликала освітянський світ до нових перетворень у змісті, принципах, формах і методах підготовки висококваліфікованих майбутніх фахівців, конкурентоспроможних на сучасному ринКу праці.

Через подолання непростих проблем зростання Україна поступово входить до високо конкурентного глобального середовища. Стан наукової розробки тематики маркетингу, а також політичного маркетингу у сфері освіти сьогодні не відповідає практичним потребам суб'єктів попиту і пропозиції даних послуг. Загальна теорія маркетингу, представлена працями Б. Бермана та Ф. Котлера, створювалася на основі досвіду розвитку ринкових країн і тому не адаптована до сучасних вітчизняних умов. Питання політичного маркетингу в освіті, а також політичного маркетингу взагалі висвітлюють у своїх працях В. Бебик, М. Головатий, але вчені значною мірою не розкривають глибини дослідження.

Монографії та брошури вітчизняних авторів (Г. Абрамішвілі, Д. Баркана, Є. Голубкова, В. Хруцького) являють собою аналіз й узагальнення зарубіжного досвіду. Окремі дослідження, що стосуються маркетингу послуг (С. Бодрунов, С. Майоров, В. Уколов), зосереджені або на аналізі маркетингу послуг як такого, або ж підходять до проблематики освіти, залишаючись при цьому в межах розгляду інформаційних послуг.

Загалом освіта стає однією з найперспективніших сфер, оскільки у світі спостерігається тенденція до зростання обсягу попиту та пропозиції у даній галузі. Освітній гірЬдукт створкіється в процесі науково-педагогічної праці, яка у свою чергу є різновидом наукової праці. Саме від цього залежить успіх навчального закладу, тобто від того, наскільки ПоСЛуги (освітній продукт), що їх пропонують споживачам для задоволення їхніх потреб, відповідають вимогам ринку освітніх послуг і наскільки вони конкурентоспроможні.

РинОК освітніх послуг значною мірою формують економічні, політичні та соціальні умови країни, в якій розташований відповідний навчальний заклад. Узагальнюючи різні підходи до характеристики освітніх послуг, можна виокремити їх специфічні ознаки: непостійність якості; вйсока собівартістість; тривалий термін надання послуг; віддаленість ВИЯвлеНгія результату; наявність характеру змішаного блага та загальні ознаки: нйзький рівень відчутності, який проявляється у неможливості оцінити якість і обсяг освіїкіх послуг до повного їх споживання; невід'ємність освітніх послуг від джерела ЇХ отримання; незбережуваність; нематеріальність.

Освітній заклад виходить на ринок з освітньою програмою, яка віддзеркалюй зміст, організацію і опис технології навчального процесу, систему управління цйк процесом і систему його методичного, матеріального та кадрового забезпечення. Іншими словами, продукт освітнього закладу - це освітня програма, тобто комплекс освітніх послуг, забезпечений відповідними ресурсами освітньої організації, мета якого - змінити освітній рівень або професійну підготовку споживача.

Методологічними аспектами маркетингової орієнтації ринку освіти виступають технологічні особистості розробки освітніх послуг, світовий досвід теорії та практики ринкового регулювання освітньої діяльності, соціальну спрямованість маркетингового управління системою освіти.

2. Технологічні особливості розробки освітніх послуг.

Простежимо технологію розробки освітніх послуг: цілепокладання; відбір змісту; розробку і формування концептуального підходу до навчання та оцінювання досягнень тих, кого навчають; розробку й опис технології навчання; розробку й опис технології контролю, оцінювання та перевірки досягнень тих, кого навчають; навчально-методичне забезпечення; кадрове забезпечення і роботу з викладацьким складом; розробку принципів організації робочого процесу; розробку пакету рекламно-інформаційних матеріалів; організацію додаткових або супутніх освітніх послуг; оцінку освітнього продукту; подальший розвиток освітнього продукту.

Слід підкреслити, що у країнах з найбільшим динамічним розвитком темп їхнього щорічного зростання коливається в межах 10-15%, що, зазвичайно, не залишається без уваги інвесторів [4, с.192]. Однак в Україні спостерігається інша тенденція.

Через дефіцит ресурсів, а також нереалізовані політико-правові декларації щодо пріоритету освіти заклади освіти вийшли на ринок вимушено - органи влади не забезпечили їм достатньої матеріальної підтримки. Тому якщо в розвинених країнах потреба освітнього маркетингу тільки починає зростати, в Україні активні темпи комерціалізації освіти поставила проблему маркетингу в практичний аспект. Це стосується і державних ВНЗ, в яких, на перший погляд, зберігається перевищення попиту над пропозицією. Унаслідок обмеження бюджетного фінансування державні ВНЗ також починають проявляти інтерес до маркетингової концепції, яка дасть змогу ім. зміцнити свою позицію на ринку освітніх послуг і збільшити частку цього ринку.

Дещо інша картина у приватних ВНЗ, які, на відміну від державних вищих навчальних закладів, активно реалізовують маркетингову діяльність. Хоча факту перевищення попиту над пропозицією послуг констатувати поки не можна, потужний приплив абітурієнтів все-таки простежується. Інша проблема полягає в тому, що в процесі отримання послуг попит буває часто незадоволеним через низьку якість послуг. Отже, пропозиція знову перевищує попит. Це є ще однією прйчиною необхідності використання маркетингу у сфері освіти.

Освітній маркетинг особливо актуальний для України, оскільки в нас почалася структурна трансформація системи освіти відповідно до нової якості попйту на спеціалістів. Можна спрогнозувати, що країну очікує нова хвиля попиту на спеціалістів сфери послуг, оскільки нагромадження первинного капіталу на перепродажу товарів має Природні й досить швидкоплинні часові межі [1, с.194].

Ураховуючи життєвий Цикл Надання освітніх ПОслуг, неприпустимо чекати, поки попит буде пред'явлено В остаточно оформленому вигляді. До нього потрібно бути готовими, його необхідно прогнозувати та цілеспрямовано формувати відповідно до регіональних і галузевих сегментів і особливостей ринку. Це і є головні завдання маркетингу.

По-ііерше, на ринку праці Завжди є дефіцит кваліфікованих кадрів, по-друге, на ринку навчальних послуг загострюється конкуренція закладів, що пропонують ліквідувати або принаймні зменшити цей дефіцит. Оскільки базові знання в будь-якій сфері дає відповідний вищий навчальний заклад, то нестача кадрів, необхідних для розвитку економіки, спровокувала появу нових вищих навчальних закладів (для розрізнення яких було введено відповідні рівні акредитації).

Метою освітнього маркетингу є водночас задоволення освітніх потреб споживачів, вивчення та прогнозування попиту, розробка нових видів освітніх товарів, надання технічного та освітнього сервісу, організація реклами. З іншого боку, освітній маркетинг має ще одну специфічну мету, а саме: формування і реалізацію стратегії підвищення цінності людини.

1оказание информационно-посреднических услуг потенциальньїм и реальним обучающимся и работодателям, включая согласование с ними условий будущей работьі, размеров, порядка и источников финансирования ОУ и др.

1 Перспективи міжнародних інтелектуальних зв'язків [б]: о можливості спілкування з іноземними студентами та викладачами, о навчання і проходження практики за кордоном, о міжнародного визнання диплома освітньої.