6. Система обробітку грунту під хміль.

Хміль вирощується на одному місці 15-20 років, тому важливе значення має підготовка грунту та садіння рослин. Хміль має ряд біологічних особливостей, які обов’язково потрібно враховувати при закладанні хмільників. До таких особливостей належать: специфічний розвиток кореневої системи, основна маса коренів рослин хмелю розміщується на глибині 20-90 см. Найкращі умови для росту і розвитку рослин хмелю будуть створені тоді, коли підготовчі роботи до закладання хмільників будуть розпочаті завчасно, а саме, за один рік до садіння. В цьому випадку є можливість проведення всіх агротехнічних заходів, спрямованих на поліпшення фізичних властивостей грунту і збагачення поживними речовинами його верхнього шару.

Основний обробіток грунту згідно технологічного процесу передбачає лущення або дискування МТЗ – 82 + БДВ-3 на глибину 14-16 см; нарізання траншей Т-150К + ГН-4; вирівнювання площі в два сліди МТЗ – 82 +ВХП-2.8; культивація з одночасним боронуванням на глибину 10-12 см МТЗ – 82 + КПС-4 + ЗВЗТУ-1; далі проводять посів сидератів на глибину 16-18 см МТЗ-82 + БДВ-3; глибоке рихлення( щілювання) на ширину 60 см впоперек траншей Т-150К + ЩП -000; оранка на глибину орного шару Т-150К + ПЛН – 5 – 35.

Передпосадковий обробіток грунту складається з таких операцій: культивація з боронуванням на глибину 14-16 см МТЗ – 82 + КПС-4 + ЗВЗТУ-1; обкошування стовпів вручну; нарізування борозен в не стовпових рядках на глибину 15 см МТЗ-82 + ПРВН-2,5; копання ямок в не стовпових рядках на глибину – вручну та в стовпових рядках теж вручну; посадка саджанців хмелю за схемою 3,0х1,0 на глибину 14-16 см, 3333 саджанців/га, посадку проводять вручну. Протягом вегетаційного періоду проводять 3-5 міжрядних рихлень грунту на глибину 14-16 см МТЗ-82 + КУХ-3.

7. Система удобрення хмелю.

Система удобрення в сівозміні — це план застосування органічних та мінеральних добрив, у якому передбачаються їх форми, дози, час внесення та способи закладення під окремі культури. Система удобрення залежить від планованого врожаю, біологічних особливостей рослин, їх чергування, властивостей добрив, грунтових, кліматичних та інших умов. У комплексі з іншими прийомами землеробства системою добрива повинні вирішуватися завдання: підвищення врожаю й поліпшення його якості, високої оплати добрив надбавкою урожаю, ефективного використання родючості грунту і збільшення продуктивності праці в сільському господарстві. Для здійснення правильної системи удобрення необхідно передбачати максимальне в умовах господарства накопичення органічних добрив і вапнування кислих грунтів.

У загальній схемі системи удобрення, яку складають на ротацію сівозміни, береться до уваги середній рівень родючості грунту на всій площі сівозміни. Тому в господарстві щорічно розробляється план застосування добрив під кожну культуру або насіння культур з урахуванням змісту під-рухомих форм поживних речовин у грунті поля, на якому її розміщують. Складання правильного щорічного плану застосування добрив в господарстві має велике значення для підвищення ефективності системи добрив, розробленої для сівозміни. Визначення норм мінеральних добрив під сільськогосподарські культури — одне з найважливіших завдань в агрохімії. Існують поняття оптимальної раціональної та граничної норми. Методи визначення норм мінеральних добрив під сільськогосподарські культури поділяються на три групи: перша — засновані на прямому використанні результатів польових дослідів і агрохімічних картограм; друга — розрахункові; третя — комплексні, засновані на поєднанні першої та другої груп методів. До розрахункових методів визначення норм мінеральних добрив відносяться наступні: метод елементарного балансу, метод на плановану прибавку врожаю, метод нормативного балансу. Метод елементарного балансу є найбільш поширеним і найменш надійним, тому що в ньому застосовують найбільш сильно коливаються під впливом безлічі факторів коефіцієнти використання елементів грунту і більш стійкі коефіцієнти використання добрив. Метод розрахунків на плановану збільшення врожаю більш надійний, так як тут забезпеченість грунтів поживними елементами враховують за допомогою поправочних коефіцієнтів до доз, які коливаються в залежності від різних факторів менше. Балансовий метод є кращим, тому що він дозволяє одночасно регулювати і забезпеченість грунту поживними елементами.

Перед нарізуванням траншей, на при траншейну смугу шириною 3-4 м вносять суміш органічних та фосфорно-калійних добрив, а саме – 120 т/га гною; 150 кг д.р./га калійних; 180 кг д.р/га фосфорних добрив, також вносять1,3 т/га вапна для нейтралізації кислотності грунту. Добрива змішуються з верхнім шаром грунту в процесі дискування на глибину 10-12 см. Перед посівом сидератів (гірчиця) вносять рідкий аміак (21%) в нормі 160 кг д.р./га. Зароблення зеленої маси сидерату в грунт проводять у фазу цвітіння гірчиці.

Пояснення до системи удобрення хмелю.

Рідкий аміак(20%), який внесений в нормі 8 ц/га(160 кг д.р/га), був використаний під час росту та розвитку сидеральної культури (гірчиця), тому в період вегетації та при посадці хмелю було внесено ще 101 кг д.р/га азоту, а саме така його кількість є необхідна для формування 20 ц шишок/га ( винос азоту 1 ц шишок = 5 кг д.р.), частина азоту яка містилася в органічних добривах та сидератах пішла на формування масивної надземної фіто маси хмелю та для життєдіяльності грунтової мікрофлори, також вона виступала як страховий фонд (вимивання азоту внаслідок опадів, використання бур’янами тощо). При посадці хмелю було внесено 1.5 ц/га аміачної селітри ( 51 кг д.р./га). Також було проведено два підживлення хмелю азотними добривами: 1) прикореневе – при висоті пагонів 40-60 см – 0,77 ц/га аміачної селітри; 2) позакореневе – при висоті пагонів 70-80 см – 0,7 ц/га аміачної селітри (34%).

Прикореневе підживлення (внесення NРК) проводять з використанням МТЗ-82 + МВУ – 0,5. Позакореневе внесення розчинів добрив – МТЗ – 82 + ОПВ – 2000 + ранцевий оприскувач ( МТЗ – 82 і ОПВ – 2000 використовують для використання робочої суміші). Внесення органічних та вапняних добрив – МТЗ-82 + РОУ-6.

Прикореневе підживлення фосфорно-калійними добривами, а саме гранульованим суперфосфатом (20%) – 2 ц/га (40 кг д.р.) та сульфатом калію (46%) – 1 ц/га (46 кг д.р/га) проводять при висоті пагонів хмелю 3-4 м.

Після збирання врожаю хмелю та очистки плантації, проводять внесення органічних та фосфорно-калійних добрив.