
- •Тема 1 фінансова санація підприємства.
- •1.1 Фінансова криза на підприємстві. Економічний зміст і причини виникнення
- •1.2 Економічна сутність санації підприємств
- •1.4 Коли приймається рішення про проведення фінансової санації підприємств
- •1.5 Класична модель фінансової санації
- •Тема 2 контролінг та його роль у санації підприємств
- •2.1 Сутність та основнi завдання фiнансового контролiнгу
- •2.2 Функції контролінгу
- •2.2.2 Координація як центральна функція контролінгу
- •2.2.3 Контролінг і розробка стратегії санації
- •2.2.4 Бюджетування як інструмент оперативного контролінгу
- •2.2.5 Контроль та аналіз відхилень
- •2.2.6 Внутрішній аудит та консалтинг
- •2.3 Система раннього попередження та реагування. Прогнозування банкрутства
- •2.4 Методи контролінгу
- •2.4.1 Опитування (анкетування)
- •2.4.2 Методика розрахунку впливу змін окремих факторів
- •2.4.3 Аналіз точки беззбитковості (break-even-analyse)
- •2.4.4 Бенчмаркінг
- •2.4.5 Вартісний аналіз
- •2.4.6 Портфельний аналіз
- •2.5 Розробка плану санації
- •Тема 3 санаційний аудит
- •3.1 Сутність та основні завдання санаційного аудиту
- •3.2 Санаційна спроможність підприємства
- •3.3 Методи та програма санаційного аудиту
- •3.4 Порядок проведення санаційного аудиту
- •3.4.1 Вивчення наявної санаційної концепції та збір необхідної інформації
- •3.5 Акт аудиторської перевірки
- •Тема 4 форми, правила та умови фінансування санації підприємств
- •4.1 Форми фінансової санації
- •4.2 Визначення потреби в капіталі
- •4.4 Правила фінансування
- •4.4.1 Золоте правило фінансування
- •4.4.3 Правило вертикальної структури капіталу
- •Тема 5 внутрішні фінансові джерела санації підприємства
- •5.1 Поняття та класифікація внутрішніх джерел фінансової стабілізації
- •5.2 Збільшення вхідних грошових потоків
- •5.2.2 Реструктуризація активів
- •5.3 Зменшення вихідних грошових потоків
- •Тема 6 санація балансу
- •6.1 Власний капітал, його функції та складники
- •6.2 Збитки підприємства та джерела їх покриття
- •6.3 Економічний зміст санації балансу та призначення санаційного прибутку
- •6.4 Завдання та основні передумови зменшення статутного фонду підприємств
- •6.5 Методи зменшення статутного фонду
- •6.5.2 Санація викупом акцій (придбання часток) у власників
- •Тема 7 зовнішні фінансові джерела санації підприємств
- •7.1 Фінансування санації за рахунок акціонерного (пайового) капіталу
- •7.1.1 Основні цілі та порядок збільшення статутного фонду
- •7.1.2 Методи та джерела збільшення статутного фонду
- •1 Збільшення кількості акцій існуючої номінальної вартості.
- •2 Збільшення номінальної вартості корпоративних прав.
- •7.1.3 Альтернативна санація
- •7.2 Участь кредиторів у фінансовому оздоровленні боржника
- •7.2.1 Трансформація боргу у власність
- •7.2.2 Пролонгація та списання заборгованості
- •7.2.3 Санаційні кредити
- •7.3 Фінансова участь персоналу в санації підприємства
- •Тема 8 реструктуризація підприємства
- •8.1 Сутність та форми реструктуризації підприємства
- •8.2 Фінансовий механізм реорганізації підприємств
- •8.2.1 Форми та загальні передумови реорганізації
- •8.2.2 Реорганізація, спрямована на укрупнення підприємств (злиття, приєднання, поглинання)
- •8.2.3 Реорганізація підприємств, спрямована на їх розукрупнення (поділ, виділення)
- •8.2.4 Перетворення як окремий випадок реорганізації підприємств
- •8.3 Передавальний та розподільний баланси
- •Тема 9 економіко-правові аспекти санації банкрутства та ліквідації підприємств
- •9.1 Доарбітражне врегулювання господарських спорів
- •9.2 Арбітражне врегулювання господарських спорів
- •9.3. Необхідність, функції та завдання інституту банкрутства підприємств
- •9.4 Порядок оголошення підприємства банкрутом
- •9.5 Ліквідаційні процедури
- •9.5.1 Етапи ліквідації підприємства
- •9.5.2 Діяльність ліквідаційної комісії
- •9.5.3 Черговість задоволення претензій кредиторів
- •9.5.4. Ліквідаційний баланс
- •9.6 Фінансова санація на ухвалу арбітражного суду
- •9.6.1 Прийняття рішення про санацію боржника під час провадження справи про банкрутство
- •9.6.2 Керуючий санацією, його функції та повноваження
- •9.6.3 План санації (реорганізації) боржника
- •9.7 Мирова угода
- •9.8 Приховане, фіктивне та зумисне банкрутство
- •Тема 10 оцінювання вартості майна підприємства
- •10.1 Необхідність, завдання та принципи експертного оцінювання вартості майна підприємства
- •10.2 Порядок оцінювання вартості майна
- •10.2.1 Методи оцінювання вартості майна
- •10.2.2 Інвентаризація майна як складова частина оцінки його вартості
- •10.2.3 Аудиторська перевірка фінансової звітності
- •10.3 Оцінювання вартості підприємства як цілісного майнового комплексу
- •10.4 Оцінювання вартості корпоративних прав
- •10.5 Оцінювання об’єктів нерухомості
- •10.6 Оцінювання вартості нематеріальних активів і рухомого майна підприємств
- •10.7 Звіт про експертне оцінювання вартості майна
- •5 Висновки експерта щодо вартості об’єкта експертного оцінювання.
- •Тема 11 державна фінансова підтримка санації підприємств
- •11.1 Зміст та необхідність державної санаційної підтримки підприємств
- •11.2 Форми та методи державної фінансової підтримки підприємств
- •11.2.1 Пряме державне фінансування санації підприємств
- •11.2.2 Непрямі форми державного фінансового сприяння санації підприємств
- •11.2.3 Державні гарантії та поручительства як особливі види державної підтримки санації підприємств
- •Тлумачний словник ключових понять
- •Література
10.3 Оцінювання вартості підприємства як цілісного майнового комплексу
Найскладніше завдання – оцінити вартість підприємства як цілісного майнового комплексу. Оцінювання підприємства в цілому потребує дещо інших підходів, ніж оцінювання окремих об’єктів активів цього підприємства.
Цілісний майновий комплекс – це господарський об’єкт із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг). Цілісними майновими комплексами можуть бути структурні підрозділи підприємств (цехи, виробництва, дільниці тощо), які в разі реорганізації підприємства в установленому порядку перетворюються на самостійні об’єкти з подальшим складанням роздільного балансу. До переліку майна цілісних майнових комплексів підприємств включаються:
- основні засоби та інші позаоборотні активи;
- оборотні засоби.
Коли йдеться про оцінювання вартості підприємства як цілісного майнового комплексу, визначальним є те, що така вартість не дорівнює арифметичній сумі вартостей окремих майнових об’єктів підприємства. Цю вартість слід скоригувати на вартість гудвілу.
Гудвіл – це ділова репутація підприємства, нематеріальний його актив. Вартість останнього становить різницю між балансовою вартістю активів підприємства та його звичайною вартістю як цілісного майнового комплексу і утворюється завдяки управлінському мистецтву, провідним позиціям на ринку, успішному впровадженню новітніх технологій тощо. Вартість гудвілу не підлягає амортизації і не враховується під час визначення валових витрат підприємства.
Потенційних покупців цілісного майнового комплексу цікавить, як правило, не лише первісна та залишкова вартість окремих майнових об’єктів, а й сума чистого прибутку, яку можна одержати в результаті експлуатації підприємства, та ризикованість бізнесу. Окрім того, велике значення має розмір майнових прав та обов’язків відповідного суб’єкта господарювання.
Вітчизняне законодавство, що регулює порядок оцінювання вартості майна підприємств, у разі цілісного майнового комплексу передбачає застосовувати всі три методи оцінювання, а саме: методи балансової, ринкової та капіталізованої вартості.
Згідно з методикою оцінювання вартості майна під час приватизації, рекомендованою для всіх випадків оцінювання вартості майна, вартість цілісного майнового комплексу ВЦМК підприємства визначається за методом балансової вартості на підставі оцінки за відновною вартістю:
ВЦМК = Оз + На + Вк.і + Ун.і + Вд.в +(Зз + Фа – Кр),
де Оз – балансова (залишкова) вартість основних фондів;
На – залишкова вартість нематеріальних активів;
Вк.і – відновна вартість незавершених капітальних вкладень;
Ун.і – відновна вартість невстановленого устаткування;
Вд.в – вартість довгострокових фінансових вкладень;
Зз – вартість запасів і затрат, які включаються у валюту балансу;
Фа – вартість фінансових активів;
Кр – кредиторська заборгованість.
Розглянемо кожну складову цієї формули окремо.
Балансова (залишкова) вартість основних фондів у цьому разі являє собою відновну (первісну) вартість основних засобів за відрахуванням проіндексованої суми зносу. Така вартість визначається з урахуванням витрат, пов’язаних із поліпшенням основних фондів, розмір яких перевищує встановлену законодавством частку, що має бути включена до валових витрат24.
Залишкова вартість нематеріальних активів визначається за їх теперішньою вартістю відтворення відповідно до вимог про їх інвентаризацію та бухгалтерський облік, тобто як різниця між відновною вартістю та проіндексованою сумою зносу. Нагадаємо, що на окремі матеріальні активи, такі як «ноу-хау», гудвіл, товарні знаки і т.ін., вартість яких не зменшується у процесі їх використання, знос не нараховується.
Відновна вартість незавершених капіталовкладень складається з проіндексованої вартості:
фактично проведених витрат на будівництво об’єкта наростаючим підсумком;
матеріалів, виробів і конструкцій, завезених на будівельний майданчик і не використаних для будівництва;
придбаного але не переданого до монтажу устаткування.
У разі включення незавершених капіталовкладень до складу цілісного майнового комплексу їх вартість може бути скоригована з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, що відбиває реальний технічний стан об’єкта. Якщо незавершене будівництво виключається зі складу цілісного майнового комплексу, то його має оцінювати спеціально залучений експерт, за окремо встановленою методикою.
Відновна вартість невстановленого устаткування визначається коригуванням вартості устаткування за цінами придбання на коефіцієнт індексації. Якщо відновна вартість устаткування занадто висока (внаслідок неврахування фактору морального зносу), її можна зменшити на коефіцієнт придатності устаткування до експлуатації. Коефіцієнт придатності визначається згідно з експертною оцінкою технічного стану обладнання.
Вартість запасів і витрат визначається з огляду на вартість їх придбання і з урахуванням вимог Постанови Кабінету Міністрів та НБУ «Про нормативи запасів товарно-матеріальних цінностей державних підприємств і організацій та джерела їх покриття». Загальна вартість оборотних засобів зменшується на суму кредиторської заборгованості.
До складу фінансових активів включаються інші позаоборотні активи (дебіторська заборгованість строком погашення понад один рік; заборгованість за продані основні засоби), розрахунки, грошові кошти та деякі інші активи.
Довгострокові фінансові вкладення – це довгострокові (на строк понад один рік) інвестиції підприємства у прибуткові активи (цінні папери – акції, облігації підприємств, вклади до статутних фондів інших суб’єктів господарювання тощо). Ці активи в балансі відбиваються за цінами придбання, а для їх оцінювання застосовується метод ринкової вартості.
Як бачимо з розглядуваної формули, на вартість цілісного майнового комплексу істотно впливає розмір кредиторської та дебіторської заборгованості підприємства. Це слід ураховувати, визначаючи вартість цілісного майнового комплексу під час приватизації чи реорганізації підприємства. Проте в разі іпотеки цілісного майнового комплексу чи продажу майна боржника у процесі санації, що передбачається Законом «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», можливий також інший порядок оцінювання. Так, у разі продажу майна боржника як цілісного майнового комплексу в ході провадження справи про банкрутство відчужуються всі види майна, призначеного для здійснення підприємницької діяльності боржника, у тому числі приміщення, споруди, обладнання, інвентар, сировина, продукція тощо. Однак грошові зобов’язання не включаються до складу цілісного майнового комплексу, а отже, не впливають на вартість підприємства. Вимоги кредиторів погашаються за рахунок сум, одержаних від продажу цілісного майнового комплексу боржника.
Оцінювання вартості цілісного майнового комплексу за методом балансової вартості має ті самі недоліки, про які вже йшлося під час розгляду методів оцінювання.
Щодо інших методів оцінювання зауважимо таке. Оцінювання підприємства за методом ринкової вартості ускладнюється через те, що важко знайти відповідні аналоги.
Метод капіталізованої вартості застосовується в тому порядку, про який ішлося.