5.2.2 Реструктуризація активів

Реструктуризація активів пов’язана зі зміною структури та складу активів балансу (досить часто ці зміни супроводжуються також змінами у складі та структурі пасивів). В рамках реструктуризації активів виокремлюють такі види санаційних заходів:

Мобілізація прихованих резервів. Приховані резерви – це частина капіталу підприємства, що ніяк не відбита в його балансі. Розмір прихованих резервів на активному боці балансу дорівнює різниці між балансовою вартістю окремих майнових об’єктів підприємства та їх реальною (вищою) вартістю.

Використання зворотного лізингу (господарська операція, що передбачає продаж основних фондів з одночасним зворотним отриманням таких основних фондів в оперативний або фінансовий лізинг). Наприклад, збиткове підприємство продає лізинговій компанії адміністративну будівлю з одночасним укладанням договору про лізинг цього об’єкта нерухомості.

Здача в оренду основних фондів, які не повною мірою використовуються у виробничому процесі.

Оптимізація структури розміщення оборотного капіталу (зменшення частки низьколіквідних оборотних засобів, запасів сировини та матеріалів, незавершеного виробництва тощо). Визначення оптимального обсягу та структури запасів є завданням контролінгу матеріальних потоків. При цьому широко використовується так званий АВС-аналіз (див. розділ 2).

Слід ураховувати, що надмірні запаси зумовлюють не лише зниження ліквідності підприємства, а й додаткові витрати, зокрема складські чи робочої сили. Окрім того, існує ризик щодо втрати якості чи знецінення певних видів сировини й матеріалів.

 Продаж окремих низькорентабельних структурних підроз- ділів (філій) та об’єктів основних фондів. За рахунок цієї операції підприємство може отримати інвестиційні ресурси для перепрофілювання виробництва на більш прибуткові види діяльності.

 Рефінансування дебіторської заборгованості – це форма реструктуризації активів, що полягає в переведенні дебіторської заборгованості в інші, ліквідні форми оборотних активів: грошові кошти, короткострокові фінансові вкладення тощо.

5.3 Зменшення вихідних грошових потоків

Одним із головних напрямків підвищення платоспроможності та відновлення фінансової стійкості підприємств, що перебувають у фінансовій кризі, є зменшення вихідних грошових потоків. Вихідні грошові потоки підприємства можна класифікувати таким чином:

1. оплата товарів, робіт, послуг, які становлять собівартість продукції;

2. оплата товарів, робіт, послуг, які не належать до валових витрат;

3. здійснення реальних та фінансових інвестицій;

4. сплата податків та інших платежів до бюджету;

5. повернення капіталу, який був залучений на фінансовому ринку.

На обсяг останніх двох напрямків витрачання грошових коштів можливості впливу підприємства обмежені. Розмір податкових та інших платежів до бюджету залежить від установленого державою порядку визначення об’єктів оподаткування, ставок та термінів сплати. Обсяг платежів з повернення позик і процентів визначається умовами кредитних договорів та умовами випуску облігацій і значною мірою залежить від готовності кредиторів до участі в санації підприємства-боржника

Можливості впливу підприємств на обсяги вихідних грошових потоків за першими трьома напрямками є набагато більшими. Зниження собівартості продукції та витрат, джерелом покриття яких є прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, – головний внутрішній санаційний резерв суб’єктів господарювання, що перебувають у фінансовій кризі.

Зменшити вихідні грошові потоки та підвищити платоспроможність підприємства можна й за рахунок зменшення чи заморожування витрат на інвестиції та інших витрат, які не належать до собівартості продукції.

Витрати на інвестиції належать до витрат, джерелом фінансування яких є чистий прибуток. Зменшення таких витрат є важливим резервом підвищення платоспроможності підприємства. Слід також враховувати, що може скластися ситуація, коли підприємство є збитковим і немає фінансових джерел для завершення вже започаткованих інвестиційних вкладень. У разі продовження їх фінансування сума фінансування відноситься на збільшення непокритих збитків підприємства.

Тести до теми 5

1 До вхідних грошових потоків підприємства можна віднести:

а) виручку від реалізації основної продукції;

б) амортизаційні відрахування;

в) кошти, залучені в результаті емісії корпоративних прав;

г) прибуток від основної діяльності;

д) кошти, залучені на умовах позики.

2 Приховані резерви:

а) відбиваються у статті балансу «додатковий капітал»;

б) це частина капіталу підприємства, яка жодним чином не відбита в його балансі;

в) являють собою різницю між балансовою вартістю окремих майнових об’єктів підприємства та їх реальною (вищою) вартістю;

г) дорівнюють санаційному прибутку;

д) можуть мобілізуватися в результаті індексації балансової вартості майнових об’єктів.

3 До найважливіших функцій факторингу належать:

а) кредитування;

б) управління вихідними грошовими потоками;

в) управління кредиторською заборгованістю;

г) покриття ризику;

д) передача управління дебіторською заборгованістю.

4 Збільшення суми грошових активів за рахунок внутрішніх фінансових джерел можна досягти:

а) ліквідацією портфеля короткострокових фінансових вкладень;

б) рефінансуванням дебіторської заборгованості;

в) продажем частини основних фондів чи окремих структурних підрозділів підприємства;

г) збільшенням статутного фонду підприємства;

д) зниженням собівартості продукції.

5 До вихідних грошових потоків підприємства можна віднести:

а) оплату товарів, робіт, послуг, які становлять собівартість продукції;

б) оплату товарів, робіт, послуг, які не належать до валових витрат;

в) здійснення реальних та фінансових інвестицій;

г) амортизаційні відрахування;

д) повернення капіталу, який був залучений на фінансовому ринку.

6 Розрізняють такі основні групи факторів, що впливають на зміну собівартості продукції:

а) зміна обсягів виробництва;

б) зміна цін на готову продукцію;

в) зміна структури (номенклатури та асортименту) продукції;

г) зміна ставок податку на додану вартість;

д) зміна організації виробництва та умов праці.

7 Зміна організації виробництва та умов праці виявляється в економії витрат за такими основними напрямками:

а) спеціалізація та кооперування виробництва;

б) зміни в організації та обслуговуванні виробництва та праці;

в) зміни в організації управління виробництвом;

г) зміни в умовах матеріально-технічного забезпечення;

д) усунення зайвих витрат та збитків.

8 Інвестиції, здійснювані підприємством, що перебуває у фінансовій кризі, згортаються:

а) якщо підприємство є неплатоспроможним;

б) якщо відсутні джерела для продовження фінансування інвестицій;

г) з метою збільшення вхідних грошових потоків;

д) з метою зменшення вихідних грошових потоків;

е ) у разі, якщо це призводить до істотного збільшення витрат виробництва.