ЗМІСТ
Вступ |
|
Тема 1 Фінансова санація підприємства. Економічний зміст та порядок проведення |
|
1.1 Фінансова криза на підприємстві. Економічний зміст та причини виникнення |
|
1.2 Економічна сутність санації підприємств |
|
1.3 Менеджмент фінансової санації підприємства |
|
1.4 Коли приймається рішення про проведення фінансової санації підприємств |
|
1.5 Класична модель фінансової санації |
|
Тести до розділу 1 |
|
Тема 2 Контролінг та його роль у санації підприємств |
|
2.1 Сутність та основнi завдання фiнансового контролiнгу |
|
2.2 Функції контролінгу |
|
2.2.1 Інформаційне забезпечення |
|
2.2.2 Координація як центральна функція контролінгу |
|
2.2.3 Контролінг і розробка стратегії санації |
|
2.2.4 Бюджетування як інструмент оперативного контролінгу |
|
2.2.5 Контроль та аналіз відхилень |
|
2.2.6 Внутрішній аудит та консалтинг |
|
2.3 Система раннього попередження та реагування. Прогнозування банкрутства |
|
2.4 Методи контролінгу |
|
2.4.1 Опитування (анкетування) |
|
2.4.2 Факторний аналіз відхилень |
|
2.4.3 Аналіз точки беззбитковості (Break-Even-Analyse) |
|
2.4.4 Бенчмаркінг |
|
2.4.5 Вартісний аналіз |
|
2.4.6 Портфельний аналіз |
|
2.4.7 АВС-аналіз |
|
2.5 Розробка плану санації |
|
Тести до розділу 2 |
|
Тема 3 Санаційний аудит |
|
3.1 Сутність та основні завдання санаційного аудиту |
|
3.2 Санаційна спроможність підприємства |
|
3.3 Методи та програма санаційного аудиту |
|
3.4 Порядок проведення санаційного аудиту |
|
3.4.1 Вивчення наявної санаційної концепції та збір необхідної інформації |
|
3.4.2 Аналіз виробничо-господарської діяльності |
|
3.4.3 Аудит фінансової сфери підприємства |
|
3.4.4 Становище підприємства на ринку факторів виробництва та на ринку збуту готової продукції |
|
3.4.5 Аналіз причин кризи та сильних і слабких сторін підприємства |
|
3.4.6 Експертна оцінка запланованих санаційних заходів |
|
3.5 Акт аудиторської перевірки |
|
Тести до розділу 3 |
|
Тема 4 Форми, правила та умови фінансування санації підприємств |
|
4.1 Форми фінансової санації |
|
4.2 Визначення потреби в капіталі |
|
4.2.1 Зміст та види потреби в капіталі |
|
4.2.2 Потреба в капіталі для проведення санації підприємства |
|
4.2.3 Визначення потреби в інвестиційному та в оборотному капіталі |
|
4.3 Забезпечення фінансової рівноваги на підприємстві |
|
4.4 Правила фінансування |
|
4.4.1 Золоте правило фінансування |
|
4.4.2 Золоте правило балансу |
|
4.4.3 Правило вертикальної структури капіталу |
|
4.4.4 Ефект фінансового лівериджу |
|
Тести до розділу 4 |
|
Тема 5 Внутрішні фінансові джерела санації підприємства |
|
5.1 Поняття та класифікація внутрішніх джерел фінансової стабілізації |
|
5.2 Збільшення вхідних грошових потоків |
|
5.2.1 Збільшення виручки від реалізації |
|
5.2.2 Реструктуризація активів |
|
5.3 Зменшення вихідних грошових потоків |
|
5.3.1 Зниження собівартості продукції |
|
5.3.2 Згортання інвестицій та зменшення витрат, які не належать до собівартості продукції |
|
Тести до розділу 5 |
|
Тема 6 Санація балансу |
|
6.1 Власний капітал, його функції та складники |
|
6.2 Збитки підприємства та джерела їх покриття |
|
6.3 Економічний зміст санації балансу та призначення санаційного прибутку |
|
6.4 Завдання та основні передумови зменшення статутного фонду підприємств |
|
6.5 Методи зменшення статутного фонду |
|
6.5.1 Деномінація та конверсія акцій |
|
6.5.2 Санація викупом акцій (придбання часток) у власників |
|
6.6 Спірні питання, які супроводжують зменшення статутного фонду господарських товариств |
|
6.7 Санація балансу на прикладі компанії «Некерман» (ФРН) |
|
Тести до розділу 6 |
|
Тема 7 Зовнішні фінансові джерела санації підприємств |
|
7.1 Фінансування санації за рахунок акціонерного (пайового) капіталу |
|
7.1.1 Основні цілі та порядок збільшення статутного фонду |
|
7.1.2 Методи та джерела збільшення статутного фонду |
|
7.1.3 Альтернативна санація |
|
7.2 Участь кредиторів у фінансовому оздоровленні боржника |
|
7.2.1 Трансформація боргу у власність |
|
7.2.2 Пролонгація та списання заборгованості |
|
7.2.3 Санаційні кредити |
|
7.3 Фінансова участь персоналу в санації підприємства |
|
7.4 Практика використання різних форм фінансової санації на прикладі концерну AEG-Telefunken |
|
7.5 Аналітичні вправи |
|
Тести до розділу 7 |
|
Тема 8 Реструктуризація підприємства |
|
8.1 Сутність та форми реструктуризації підприємства |
|
8.2 Фінансовий механізм реорганізації підприємств |
|
8.2.1 Форми та загальні передумови реорганізації |
|
8.2.2 Реорганізація, спрямована на укрупнення підприємств (злиття, приєднання, поглинання) |
|
8.2.3 Реорганізація підприємств, спрямована на їх розукрупнення (поділ, виділення) |
|
8.2.4 Перетворення як окремий випадок реорганізації підприємств |
|
8.3 Передавальний та розподільний баланси |
|
8.4 Програма реструктуризації Українського об’єднання поштового зв’язку «Укрпошта» |
|
Тести до розділу 8 |
|
Тема 9 Економіко-правові аспекти санації банкрутства та ліквідації підприємств |
|
9.1 Доарбітражне врегулювання господарських спорів |
|
9.2 Арбітражне врегулювання господарських спорів |
|
9.3 Необхідність, функції та завдання інституту банкрутства підприємств |
|
9.4 Порядок оголошення підприємства банкрутом |
|
9.5 Ліквідаційні процедури |
|
9.5.1 Етапи ліквідації підприємства |
|
9.5.2 Діяльність ліквідаційної комісії |
|
9.5.3 Черговість задоволення претензій кредиторів |
|
9.5.4 Ліквідаційний баланс |
|
9.6 Фінансова санація на ухвалу арбітражного суду |
|
9.6.1 Прийняття рішення про санацію боржника під час провадження справи про банкрутство |
|
9.6.2 Керуючий санацією, його функції та повноваження |
|
9.6.3 План санації (реорганізації) боржника |
|
9.7 Мирова угода |
|
9.8 Приховане, фіктивне та зумисне банкрутство |
|
9.9 Податкові аспекти банкрутства та ліквідації підприємств |
|
Тести до розділу 9 |
|
Тема 10 Оцінювання вартості майна підприємства |
|
10.1 Необхідність, завдання та принципи експертного оцінювання вартості майна підприємства |
|
10.2 Порядок оцінювання вартості майна |
|
10.2.1 Методи оцінювання вартості майна |
|
10.2.2 Інвентаризація майна як складова частина оцінки його вартості |
|
10.2.3 Аудиторська перевірка фінансової звітності |
|
10.3. Оцінювання вартості підприємства як цілісного майнового комплексу |
|
10.4 Оцінювання вартості корпоративних прав |
|
10.5 Оцінювання об’єктів нерухомості |
|
10.6 Оцінювання вартості нематеріальних активів і рухомого майна підприємств |
|
10.7 Звіт про експертне оцінювання вартості майна |
|
Тести до розділу 10 |
|
Тема 11 Особливості санації, банкрутства та ліквідації комерційних банків |
|
11.1 Причини, симптоми та наслідки фінансової кризи банківської установи |
|
11.2 Санація комерційного банку |
|
11.2.1 Санація банку в рамках непримусових заходів впливу |
|
11.2.2 Функціонування банку в режимі фінансового оздоровлення |
|
11.2.3 Стабілізаційна позика |
|
11.3 Призначення тимчасової адміністрації для управління комерційним банком |
|
11.4 Ліквідація комерційного банку |
|
11.5 Реорганізація як метод фінансового оздоровлення комерційних банків |
|
11.6 Заходи щодо оздоровлення банківської системи України |
|
Тести до розділу 11 |
|
Тема 12 Державна фінансова підтримка санації підприємств |
|
12.1 Зміст та необхідність державної санаційної підтримки підприємств |
|
12.2 Державні органи з питань санації та банкрутства підприємств |
|
12.3 Форми та методи державної фінансової підтримки підприємств |
|
12.3.1 Пряме державне фінансування санації підприємств |
|
12.3.2 Непрямі форми державного фінансового сприяння санації підприємств |
|
12.3.3 Державні гарантії та поручительства як особливі види державної підтримки санації підприємств |
|
12.3.4 Сприяння інноваційному розвитку підприємств |
|
12.4 Вітчизняна практика фінансового оздоровлення підприємств |
|
12.5 Зарубіжний досвід санації підприємств |
|
Тести до розділу 12 |
|
Тлумачний словник ключових понять |
|
Література |
|
Вступ
У процесі становлення ринкових відносин в Україні всі ланки фінансової системи опинилися у глибокій кризі. На межі банкрутства перебуває сьогодні багато підприємств, які не мають змоги вчасно виконувати свої зовнішні та внутрішні зобов’язання.
Зрозуміло, що неодмінною умовою оздоровлення вітчизняної фінансової системи є санація суб’єктів господарської діяльності. Лише в такому разі можна буде відновити платоспроможність і прибутковість основної маси платників податків, а отже, оздоровити державну фінансову систему. Водночас оздоровлення економіки значною мірою залежить від своєчасної та якомога безболіснішої ліквідації (реорганізації) неефективних виробничих структур, які не лише не поповнюють бюджету держави, а й потребують її постійної фінансової підтримки.
Виведення одних вітчизняних підприємств з фінансової кризи та ефективне застосування ліквідаційних процедур до інших ускладнюється дефіцитом теоретико-методичного забезпечення процесів санації (ліквідації) та відсутністю кваліфікованих фахівців у сфері управління санацією.
На вимогу часу в багатьох вищих навчальних закладах України, які готують фахівців зі спеціальності «Фінанси та кредит» та запроваджено навчальну дисципліну «управління фінансовою санацією підприємства». Предмет її вивчення – фінансові відносини, що виникають у ході санації, реорганізації, банкрутства та ліквідації суб’єктів господарювання.
Пропонований навчальний посібник відповідає програмі дисципліни «управління фінансовою санацією підприємства». Він вирішує проблему забезпечення цієї дисципліни навчально-методичними матеріалами. Для контролю та самоконтролю засвоєння навчального матеріалу до кожного розділу подаються тестові завдання. Теоретичний матеріал ілюструється структурно-логічними схемами, таблицями, графіками.
У
процесі підготовки посібника використано
нові законодавчі й нормативні документи,
що регулюють фінансову санацію та
банкрутство суб’єктів господарювання,
численні зарубіжні та вітчизняні
науково-практичні джерела.
Тема 1 фінансова санація підприємства.
ЕКОНОМІЧНИЙ ЗМІСТ ТА ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ
Фінансова криза на підприємстві та її симптоми. Внутрішні і зовнішні причини кризи. Види та фази фінансової кризи. Криза стратегії. Криза прибутковості. Криза ліквідності. Економічна сутність санації. Мета та зміст фінансової санації. Різні погляди на сутність, цілі та завдання санації. Типи санаційних заходів. Умови, за яких може прийматися рішення про проведення санації підприємства. Організація менеджменту санації на підприємстві. Порядок проведення санації. Класична модель фінансової санації.
1.1 Фінансова криза на підприємстві. Економічний зміст і причини виникнення
Заходи, спрямовані на оздоровлення фінансової системи України, можуть дати позитивні результати лише за умови санації фінансів базової ланки економіки – підприємств та організацій. Висока собівартість продукції вітчизняного виробництва та істотне зменшення попиту на неї стали головними причинами фінансової кризи переважної більшості українських підприємств.
В умовах дії ринкових відносин суб’єкти господарювання мають постійно адаптуватися до змін попиту: розширювати асортимент, поліпшувати якість, знижувати собівартість та ціни, оптимізувати структуру витрат. Проте вітчизняні підприємства не змогли безболісно перейти від «ринку продавця», який діяв за адміністративної системи господарювання, до «ринку покупця». Керівники багатьох суб’єктів господарювання за браком належної кваліфікації (або зумисне) довели свої підприємства до межі банкрутства.
Останніми роками в Україні спостерігається стійка тенденція до зростання кількості фінансово неспроможних підприємств. Ще однією негативною тенденцією, яка є наслідком незадовільного фінансового стану більшості вітчизняних підприємств, є катастрофічне зростання їх кредиторської і дебіторської заборгованості.
Слід зауважити, що банкрутство та ліквідація підприємства означають не лише збитки для його акціонерів, кредиторів, виробничих партнерів, споживачів продукції, а й зменшення податкових надходжень до бюджету, зростання безробіття, що зрештою може стати одним із чинників макроекономічної нестабільності. Істотним є те, що серед підприємств, справи про банкрутство яких перебувають на розгляді, значний відсоток становлять такі, що тимчасово потрапили в скрутне становище. Вартість їхніх активів набагато вища за кредиторську заборгованість. За умови проведення санації (оздоровлення) чи реструктуризації ці підприємства можуть розрахуватися з боргами і продовжити діяльність. Проте через недосконале законодавство, відсутність належного теоретико-методичного забезпечення санації, дефіцит кваліфікованого фінансового менеджменту, брак державної фінансової підтримки виробничих структур та з інших суб’єктивних і об’єктивних причин багато з потенційно життєздатних підприємств, у тому числі тих, що належать до пріоритетних галузей народного господарства України, стають потенційними банкрутами. На межі фінансової кризи опинилось і чимало фінансово-кредитних установ.
Банкрутство підприємств – це наслідок глибокої фінансової кризи, система заходів щодо управління якою не дала позитивних результатів.
Під фінансовою кризою розуміють фазу розбалансованої діяльності підприємства та обмежених можливостей впливу його керівництва на фінансові відносини, що виникають на цьому підприємстві. На практиці з кризою, як правило, ідентифікується загроза неплатоспроможності та банкрутства підприємства, діяльність його в неприбутковій зоні або відсутність у цього підприємства потенціалу для успішного функціонування. З позиції фінансового менеджменту кризовий стан підприємства полягає в його нездатності здійснювати фінансове забезпечення поточної виробничої діяльності.
Фінансову кризу на підприємстві характеризують трьома параметрами: джерелами (факторами) виникнення; видом кризи; стадією її розвитку. Ідентифікація цих ознак дає змогу правильно діагностувати фінансову неспроможність підприємства та дібрати найефективніший каталог санаційних заходів. Класифікацію ознак фінансової кризи наведено на рис. 1.1.
Рисунок 1.1 - Класифікація ознак фінансової кризи (див.: Hess H., Fechner D. Sanierungshandbuch, 3 Aufl. – Neuwied., 1997. - S. 10)
Для вибору найефективніших форм санації, прийняття правильних рішень щодо усунення негативних процесів передовсім необхідно ідентифікувати причини фінансової неспроможності суб’єкта господарювання.
Фактори, які можуть призвести до фінансової кризи на підприємстві, поділяють на зовнішні, або екзогенні (які не залежать від діяльності підприємства), та внутрішні, або ендогенні (що залежать від підприємства).
Головними екзогенними факторами фінансової кризи на підприємстві можуть бути:
- спад кон’юнктури в економіці в цілому;
- зменшення купівельної спроможності населення;
- значний рівень інфляції;
- нестабільність господарського та податкового законодавства;
- нестабільність фінансового та валютного ринків;
- посилення конкуренції в галузі;
- криза окремої галузі;
- сезонні коливання;
- посилення монополізму на ринку;
- дискримінація підприємства органами влади та управління;
- політична нестабільність у країні місцезнаходження підприємства або в країнах підприємств – постачальників сировини (споживачів продукції);
- конфлікти між засновниками (власниками).
Вплив зовнішніх факторів кризи має здебільшого стратегічний характер. Вони зумовлюють фінансову кризу на підприємстві, якщо менеджмент неправильно або несвоєчасно реагує на них, тобто якщо відсутня або недосконало функціонує система раннього попередження та реагування, одним із завдань якої є прогнозування банкрутства.
Можна назвати багато ендогенних факторів фінансової кризи. З метою систематизації їх можна згрупувати в перелічені далі блоки:
- низька якість менеджменту;
- дефіцити в організаційній структурі;
- низький рівень кваліфікації персоналу;
- недоліки у виробничій сфері;
- прорахунки в галузі постачання;
- низький рівень маркетингу та втрата ринків збуту продукції;
- прорахунки в інвестиційній політиці;
- брак інновацій та раціоналізаторства;
- дефіцити у фінансуванні;
- відсутність або незадовільна робота служб контролінгу (планування, аналіз, інформаційне забезпечення, контроль);
Загалом усі названі причини кризи досить тісно взаємопов’язані, становлять складний комплекс причинно-наслідкових зв’язків. Безперечно, досліджуючи те чи інше підприємство, той чи інший випадок фінансової кризи, можна виокремити певні специфічні причини фінансової неспроможності, але по суті вони зводяться до щойно перелічених.
Між розглядуваними видами кризи існують тісні причинно-наслідкові зв’язки: стратегічна криза спричинює кризу прибутковості, яка, у свою чергу, призводить до втрати підприємством ліквідності. Зумовлене зовнішніми та внутрішніми факторами зменшення обсягів реалізації продукції призводить, з одного боку, до зниження прибутковості та до збитковості, а з іншого - до зниження рівня ліквідності та платоспроможності. Закономірним результатом розвитку симптомів фінансової кризи є непомірна кредиторська заборгованість, неплатоспроможність та банкрутство підприємства.
Важливою передумовою застосування правильних антикризових заходів є ідентифікація глибини фінансової кризи. Існують три фази кризи:
а) фаза кризи, яка безпосередньо не загрожує функціонуванню підприємства (за умови переведення його на режим антикризового управління);
б) фаза, яка загрожує подальшому існуванню підприємства і потребує негайного проведення фінансової санації;
в) кризовий стан, який не сумісний з подальшим існуванням підприємства і призводить до його ліквідації.
Таблиця 1.1 - Фактори, що зумовлюють різні види кризи
Стратегічна криза |
Криза прибутковості |
Криза ліквідності |
|
|
|
Ідентифікація фази фінансової кризи є необхідною передумовою правильної та своєчасної реакції на неї.