П 9яДпл

Q„h=—^—» (19.17)

де q_yn— норма витрати умовного палива на одиницю продукції, що випускається;

К_ек — калорійний еквівалент виду палива, що застосовується. Витрата палива на опалення виробничих та адміністратив­них будівель розраховується за формулою

^поп #,^1000’ (19.18)

де <7_ПН — норма витрати палива на 1 м⁸ будівлі при різниці між зовнішньою та внутрішньою температурою в °С, ккал/од.;

К_тр — теплота горіння умовного палива (7000 ккал/кг);

Квд — коефіцієнт корисної дії котельного агрегата (0,75). Витрата стислого повітря для виробничих цілей розрахо­вується за формулою

m

Q_cnB=1,5Хд_с._ввК_внкФ_вфК„ (19.19)

де 1,5 — коефіцієнт утрат стислого повітря в трубопроводах та їх з’єднаннях;

?с.пв — витрата стислого повітря за безперервної роботи при­ймача повітря, м³/год;

К₃ — коефіцієнт завантаження обладнання;

К_вик — коефіцієнт використання приймача повітря в часі.

Витрата води для виробничих цілей визначається за норма­ми годинних витрат за формулою

Q= _а9on)

^води 1000 (19.20)

де д_води — витрати води за годину на один верстат, л;

G_np— прийнята кількість верстатів, що працюють.

Контроль використання енергоресурсів. Основною умовою, що визначає доцільність і діючу ефективність нормування, є вимога диференціації норм. При цьому слід установити взає­мозв’язок системи нормування із системами обліку готової продукції та енергетичного обліку. Дані енергообліку необхідні для складання та аналізу енергобалансів. Об’єктами енерго­обліку є вироблення і споживання енергії, вихід і використан­ня вторинних енергоресурсів.

Облік палива на підприємстві ведеться при його надходженні на підприємство, а також у разі відвантаження центральним складом окремим цехам і споживання в цеху окремими агрега­тами. Витрата палива контролюється шляхом його зважуван­ня, за допомогою лічильників, нафтомірів, тарованих вимірю­вальних приладів, газомірів тощо.

Електрична енергія обліковується за допомогою лічильників активної та реактивної енергії. При цьому дотримуються такі вимоги: розподіл обліку енергії, що споживається, на техно­логічні цілі та освітлення; окремий облік у кожному цеху ак­тивної та реактивної енергії; оснащення лічильниками реак­тивної енергії всіх установок для підвищення cos ф (статистичні конденсатори, синхронні двигуни); індивідуальний облік енер­гії на всіх великих електроприймачах усередині цеху. Облік пари здійснюється за встановленим на кожному агрегаті ма­нометром і термометром. При цьому необхідно здійснювати облік виходу та споживання відпрацьованої пари і конденса­ту. Облік стиснутого повітря фіксується повітромірами з одно­часною установкою манометрів і термометрів на кожному ком­пресорі. Облік води здійснюється за водомірами і манометра­ми, що встановлюються на всіх насосних станціях для обліку її подавання в мережу, а також у цехах.

Організація функціонування енергетичного господарства базується на плануванні потреби виробництва в енергії та ви­значенні джерел її покриття. Встановлення потреби в енергії, паливі здійснюється шляхом використання балансового мето­ду планування. У видатковій частині балансу дається розра­хункова планова потреба в енергії на всю виробничу і невироб­ничу діяльність підприємства, а в прибутковій — джерела по­криття цієї потреби.

Потреба підприємства в енергоресурсах визначається з кож­ного виду енергії з урахуванням заходів, спрямованих на її економію. Загальна формула розрахунку потреби підприємства в енергії має такий вигляд:

ІЕ - £Я+Е_осв+Я_оп+£_вент+Е_ін+£_відп+Е_вит, (19.21)

де LE— сумарна загальна потреба в енергії (кВттод, ккал/м³ газу та ін.);

Е — планова норма витрати енергії на одиницю продукції (або на 1 тис. грн продукції, яка випускається) з урахуванням організаційно-технічних заходів;

П — плановий обсяг випуску продукції в натуральних або грошових одиницях виміру;

^Еосв> Е_оп, Е_вент, Е_ін — витрати енергії відповідно на освітлен­ня, опалення, вентиляцію та інші потреби;

£_від — відпуск енергії на сторону;

Е_вит — витрати енергії в мережі підприємства.

Сумарна витрата енергії на підприємстві ділиться на дві частини — залежну (змінну) і незалежну (постійну) від обсягу випуску продукції.

Загальні витрати енергії на підприємстві (В₃) в цеху на ка­лендарний період можуть бути визначені за такою формулою^

і

£з=В_зал + В_незал, (19.22$

і

де В_зал — залежна складова витрати енергії, кВттод/м³; < В_Незал — незалежна складова витрати енергії, кВттод/м³. jРезерви та напрями вдосконалення енергетичного господарц ства. Щоб виявити резерви економії енергоресурсів, необхіді но провести аналіз енергобалансу. Основний прийом аналізу порівняння різних рівнів енерговикористання, що характерцю зується відповідними видами енергобалансів. j

Основними напрямами вдосконалювання енергетичних гос­подарств машинобудівних підприємств є: перехід на централі­зоване енергопостачання, їх укрупнення; використання техніч­но обґрунтованих норм витрат енергоносіїв; застосування еко­номічних енергоносіїв, вторинних енергетичних ресурсів, не­традиційних видів енергії; упровадження раціональних методів організації ремонту і технічного обслуговування устаткування і мереж; автоматизація управління виробництвом і споживан­ням енергії; спрощення структури енергетичного господарства.

НАВЧАЛЬНИЙ ТРЕНІНГ

Контрольні питання

1. Стисло охарактеризуйте виробничу інфраструктуру.

2. Які завдання покладаються на інструментальне господарство?

3. Укажіть мету індексації інструменту та оснащення, на- недіть приклад її використання.

4. Як підрахувати потребу підприємства в кожному виді інструменту на плановий період?

5. Назвіть основні напрями вдосконалення інструменталь­ного господарства.

6. У чому полягають цілі, завдання та функції ремонтного господарства?

7. Для чого необхідна система планово-запобіжного ремонту?

8. Охарактеризуйте сутність і призначення ремонтних нор­мативів.

9. Як розрахувати тривалість міжремонтного циклу для металорізального устаткування?

10. Яка різниця між поточним, середнім і капітальним ре­монтом?

11. Окресліть цілі та завдання організації енергетичного гос­подарства.

12. Охарактеризуйте склад та структуру енергетичного гос­подарства великого підприємства.

13. У чому полягають основні завдання енергетичного госпо­дарства підприємства?

14. Якими методами визначається потреба підприємства в енергії різних видів?

15. Завдяки яким чинникам досягається економія енергоре­сурсів на підприємстві?Завдання з розв’язанням

Завдання 1

Розрахувати трудомісткість ремонту обладнання за період ремонтного циклу.

Вихідні дані. Ремонтний цикл на машинобудівному підпри­ємстві становить 3 роки. Міжремонтний період середнього ре­монту — 6 місяців, поточного — 90 днів, міжоглядового періоду

• 15 днів. Трудомісткість одного середнього ремонту — 1200 нор­мо-год, поточного — 120 нормо-год, огляду — 60 нормо-год.

Розв'язання

і 456

К 553

мпс

ї

1. Розрахунок трудомісткості середніх ремонтів:

І

і 456

К 553

2. Розрахунок загальної трудомісткості поточних ремонтів

1

ІГ_Рпр=ЛГ_пп-7>_пр =6-120 = 720 нормо-год.

І

3. Розрахунок трудомісткості огляду:

ТРот ~Nогл ^тРпр =60-60 = 3600 нормо-год.

4. Розрахунок трудомісткості ремонтних робіт ремонтного циклу:

Тр_рц =6000 + 720 + 3600 = 10320 нормо-год.

Відповідь: трудомісткість ремонту обладнання — 10 320 нор­мо-год.

Завдання для самостійного вирішення

Завдання 1

Розрахувати загальну трудомісткість та середню ремонто- складність ремонту обладнання підприємства.

Вихідні дані. На підприємстві встановлено 3 одиниці облад­нання п’ятої категорії ремонтоскладності, 2 — четвертої, 8 — десятої категорії ремонто-складності. Трудомісткість ремонту першої категорії складності становить 35 людино-годин.

Відповідь: 3605 людино-год; 7,9 людино-год.