- •Тема 1організаційні основи виробництва
- •Питання.Історія розвитку науки про організацію виробництва.
- •2. Питання. Сутність і принципи організації виробництва.
- •Глава 2 впровадження інновацій у сфері виробництва
- •Інформаційне забезпечення виробничої діяльності підприємства
- •Глава 13
- •Види, методи й етапи виконання наукових досліджень
- •Завдання та стадії проектно-конструкторських робіт
- •Забезпечення технологічності конструкцій виробів
- •Автоматизація проектно-конструкторських робіт
- •Планування, фінансування і звітність про виконання науково-дослідних та проектно-конструкторських робіт
- •Відповідальний керівник теми і склад виконавців; 7) субпідрядники; 8) термін виконання; 9) очікувані результати та форми реалізації, економічний ефект.
- •Організаційні форми проведення наукових досліджень і проектно-конструкторських робіт
- •Глава 14технологічна та організаційна підготовка виробництва
- •Завдання, стадії та етапи технологічної підготовки виробництва
- •Структура і завдання органів технологічної підготовки виробництва на підприємстві
- •Технологічна уніфікація і стандартизація
- •Порівняльний техніко-економічний аналіз технологічних процесів
- •Може змінюватися.
- •Зміст і головні етапи організаційної підготовки виробництва
- •Проектні роботи організаційного характеру здійснюються:
- •Організація переходу на випуск нових видів продукції
- •Розраховуємо змінні витрати (а) за обома варіантами технологічного процесу виготовлення стійок (на одну стійку) за формулою (14.5)
- •Обчислимо технологічну собівартість річного випуску за обома варіантами технологічного процесу виготовлення стійок за формулою (14.4)
- •Розраховуємо зміну технологічної собівартості стійок при впровадженні нового технологічного процесу в розрахунку на річну виробничу програму стійок:
- •Глава 15виробничий процес та його організація
- •Складові виробничого процесу
- •Виробничий цикл та його структура
- •Тривалість виробничого циклу простого процесу
- •Виробнича структура підприємства та цеху
- •Глава 16методи організащї виробництва
- •Організація виробництва непотоковими методами
- •Сутність потокового виробництва та класифікація потокових ліній
- •Організація та основні розрахунки потокових ліній
- •Глава 17основи організації праці
- •Год 45 хв, крок конвеєра (s) — 1,5 метра.
- •Глава 18 організація нормування пращ
- •Глава 19організація роботи забезпечуючих підрозділів
- •Інструментальний
- •Відновлення оснащення
- •П 9яДпл
- •Глава 20організація обслуговуючих господарств
- •Міжопераційне переміщення матеріалів, заготовок та інших предметів праці відповідно до послідовності і ритму виробничого процесу;
- •Транспортування різноманітних вантажів за встановленими маршрутами і розкладом;
- •Перевезення, які виконуються за змінно-добовими планами або ж за разовими завданнями.
- •Кількість транспортних засобів дорівнює
- •Кількість рейсів, що виконує один автокар за добу, становить п 2• 8иКвикч 2-8-60 0,85 оі „ ол „
- •Продуктивність автс/кара становить
- •545 Річна програма випуску виробу а становить 50 тис. Шт., на виготовлення одиниці виробу необхідно 800 г міді, яку завод отримує щоквартально. Страховий (мінімальний) запас міді
- •Глава 21
- •Встановлюємо значення показників автоклавів, конкурент тоспроможність яких аналізується, та виокремлюємо базовий зразок з групи зразків аналогічної продукції (табл. 21.2).
- •Розраховуємо рівень конкурентоспроможності зразків, що оцінюються:
Глава 16методи організащї виробництва
Організація виробництва непотоковими методами.
Сутність потокового виробництва та класифікація потокових ліній.
Організація та основні розрахунки потокових ліній.
Організація автоматизованого виробництва.
Система виробництва “канбан”.
Ключові поняття і терміни: метод організації виробництва; потокове виробництво; потокова лінія; такт лінії; од- нопредметна лінія; багатопредметна лінія; безперервно-потокова лінія; перервно-потокова лінія; групова лінія; змінно-по- токова лінія; автоматична лінія; роторна лінія; гнучка виробнича система; система “канбан”
Студент повинен вміти: обирати тип лінії; розраховувати такт потокової лінії; визначати кількість робочих місць; проводити попередню синхронізацію операцій між собою і тактом потокової лінії; розраховувати технологічний, транспортний, резервний, оборотний запаси; обирати транспортні засоби; здійснювати розрахунок параметрів конвеєра; проводити розмітку розподільного конвеєра; розробляти план-графік роботи багатопредметної лінії.
Організація виробництва непотоковими методами
Метод організації виробництва — це спосіб поєднання організації виробничого процесу в часі та просторі. Індивідуальне виробництво пов’язане з невеликими обсягами випуску різноманітної продукції і, зазвичай, орієнтовано на процес. Воно застосовується в одиничному та дрібносерійному виробництві.
Найважливішим структурним елементом в організації виробництва є дільниця. Для індивідуального виробництва можуть створюватися дільниці з технологічною, предметною та змішаною формами спеціалізації. Перевагою застосування технологічної спеціалізації на дільницях є гнучкість у завантаженні обладнання та робочої сили. Зупинка одиниці обладнання не викликає припинення випуску виробів.
Найбільш ефективним вважається використання предметної спеціалізації. За дільницею закріплюється група однотипних виробів з однаковими чи схожими технологічними процесами. Якщо на такій дільниці виріб проходить повний цикл обробки, то вона має назву “предметно-замкнута дільниця” (ПЗД). Інколи процес виготовлення деталей не можливо здійснити на одній дільниці, тоді передбачається їх доробка на інших дільницях.
Предметно-замкнуті дільниці можуть створюватися для обробки деталей з однаковими чи однорідними технологічними процесами або маршрутами руху (обробка деталей однієї конструкції, але різних за розміром); схожих за конфігурацією та технологічними процесами (тіла обертання, плоскі деталі тощо); схожих за габаритами та технологічними операціями (великі, дрібні деталі тощо); вироблених з матеріалу чи заготовок певного виду (кераміка, гума, поковка, штампування, литво тощо).
Предметно-замкнуті дільниці можуть створюватися і для складальних одиниць. Класифікація у цьому разі здійснюється за такими ознаками: повторюваність випуску, габарити, конструктивна та технологічна однорідність та ін.
Організація виробництва, у першу чергу, потребує встановлення номенклатури та кількості продукції, що буде виготов- лятися, для того, щоб розрахувати кількість необхідного обладнання. Для індивідуального виробництва це зробити досить важко, тому кількість обладнання розраховують, застосовуючи наближені методи розрахунків.
d
(16.1)
де tt— сумарна штучна норма часу виконання сукупності операцій з обробки і-і деталі на у-й групі обладнання;
річна програма випуску і-'і деталі;
Р?. — річний ефективний фонд часу одного верстата у-ї групи;
fen3— коефіцієнт, що враховує витрати підготовчо-заключ- ного часу;
Кj— середній запланований коефіцієнт виконання норм на у-му етапі робіт.
Річний ефективний фонд часу розраховується за такою формулою
(16.2)
де Dp— число робочих днів за рік;
£зм — тривалість зміни; лзм — кількість змін за добу;
Pj— заплановані затрати часу на ремонт за у-ю групою обладнання.
Необхідне число верстатів у у-й групі обладнання визначається шляхом округлення отриманого значення S_ до цілого числа.
V і
Ч
