6. Організація переходу на випуск нових видів продукції

Нинішні темпи науково-технічного розвитку визначають необхідність освоєння нових видів продукції у найбільш стислі терміни. Вирішення цієї проблеми значною мірою залежить від обраного методу організації переходу на випуск нових виробів. ІІри цьому можливі такі варіанти (рис. 14.2):

• тимчасове припинення випуску традиційної продукції (а);

• паралельний перехід на випуск нової продукції (б);

• без припинення випуску продукції (в);

• поступове збільшення випуску нових виробів з паралель­ним зменшенням випуску традиційних виробів (г).

Перший метод полягає в тому, що підприємство припиняє иипуск раніше освоєних виробів, здійснює перепланування дію­чого та монтаж нового устаткування, завершує підготовку ви­робництва нового виробу. Після закінчення усіх зазначених робіт здійснює запуск нового виробу у виробництво. Далі починається освоєння, а також доведення усіх технічних і економічних пара­метрів виробництва до рівня запланованих. Цей метод відносно простий, але йому притаманні певні недоліки. Вони полягають и тому, що виникають значні втрати обсягів продукції, мають місце великі невиробничі витрати, порушується чітка і налаго­джена робота цехів і дільниць підприємства.

об-

Б

Рис. 14.2. Методи переходу на випуск нових виробів (Б

сяги виробництва; Т — час)

При застосуванні паралельного переходу на випуск нової про­дукції на підприємстві створюються тимчасові виробничі підроз­діли. Вони розміщуються на резервних площах підприємства. У цих підрозділах паралельно з випуском звичного виробу ведеть­ся налагодження і введення в дію устаткування для випуску нової продукції, напрацьовуються нові технологічні процеси, ведуть­ся роботи з навчання персоналу. Після того, як у тимчасових виробничих підрозділах освоєння випуску нового виробу завер­шено і виготовлена певна кількість нових виробів, виробництво припиняється як в основних, так і в паралельних цехах, і новий виріб разом з устаткуванням, оснасткою і кадрами передається для освоєння в основне виробництво.

При паралельному методі переходу на випуск нової продукції на підприємстві практично не порушується випуск традицій­

них виробів, а також створюються передумови для ретельного відпрацювання нових технологічних процесів і форм органі­зації виробництва. Разом з тим цьому методу притаманні певні недоліки. Скажімо, організація паралельного виробництва по­требує значних капітальних витрат. Однак за наявності вироб­ничих резервних потужностей або необхідності повного пере­обладнання і перебудови певного підприємства на випуск нової продукції метод паралельної організації робіт може бути вико­ристано у практичній діяльності.

Метод переходу без припинення випуску продукції заснова­но на раптовому закінченні випуску попередніх виробів поряд

з одночасним початком виготовлення нових виробів. У цьому випадку підприємство, продовжуючи випускати традиційні вироби, веде організаційну підготовку виробництва. При цьо­му традиційні вироби випускаються, зазвичай, у попередній кількості. Після того, як усі роботи з підготовки виробництва нового виробу завершаться, виготовлення традиційної моделі виробу в цілому припиняється і починається виготовлення но­вих виробів. Досвід підприємств масового виробництва повністю довів можливість та високу ефективність методу переходу без припинення випуску усталеної продукції на випуск нової про­дукції.

Метод поступового збільшення випуску нових виробів з пара­лельним зменшенням випуску старих виробів полягає у тому, що виготовлення деталей і складання нових виробів здійсню­ються на одному і тому самому устаткуванні, на одних і тих са­мих виробничих площах, одними і тими самими працівниками. Випуск старих виробів поступово скорочується і після досягнен­ня заданого рівня технологічної та організаційної готовності підприємства до випуску нової продукції у виробництві зали­шається лише новий виріб. Цей метод набув широкого впрова­дження на підприємствах із серійним типом виробництва в авіа­ційній та електротехнічній промисловості, в приладобудуванні. Певними недоліками цього методу є значні витрати при виго­товленні нових виробів з причини високої трудомісткості дета­лей і складальних одиниць, порушення організації виробництва і праці внаслідок досить частих переналагоджень устаткування, зменшення продуктивності праці робітників тощо.

На практиці можуть застосовуватися різні комбінації вказа- ііих вище методів. Наприклад, перехід на випуск нової про­дукції може здійснюватися послідовно-паралельним методом із зупиненням або без зупинення виробництва. Вибір того чи іншого методу переходу виробництва на випуск нової продукції передбачає необхідність проведення техніко-економічного ана­лізу витрат, рівень і склад яких обумовлений особливостями обраного методу. Необхідно також враховувати можливі втра­ти в обсягах реалізації продукції, а також втрати прибутку в період освоєння нової продукції.

НАВЧАЛЬНИЙ ТРЕНІНГ

Контрольні питання

1. Дайте визначення і поясніть, в чому полягає сутність тех­нологічної підготовки виробництва.

2. Які ви знаєте етапи та стадії технологічної підготовки виробництва?

3. Поясніть, що таке комплекс державних стандартів Єдиної системи технологічної підготовки виробництва (ЄСТПВ).

4. Охарактеризуйте головні підсистеми, функції та вико­навців, які беруть участь в роботах з технологічної підготовки виробництва.

5. У чому полягає суть і прогресивність типізації технологіч­них процесів?

6. Поясніть роль і значення уніфікації та стандартизації тех­нологічної оснастки, устаткування, технологічної документації.

7. Які групи техніко-економічних показників застосовують для оцінювання прогресивності технологічних процесів?

8. Як здійснюється вибір найбільш ефективного з економіч­ного погляду технологічного процесу?

9. Дайте визначення терміну “технологічна собівартість” і поясніть відмінність його від поняття “собівартість одиниці продукції”.

10. Наведіть перелік типових статей витрат, які входять до складу технологічної собівартості.

11. Що таке організаційна підготовка виробництва, який її зміст і з яких етапів вона складається?

12. Поясніть, як здійснюється розробка проекту організації виробництва нових видів продукції.

13. Які ви знаєте методи організації переходу на випуск нових виробів?

Завдання з розв’язанням

На підприємстві стійки соломорізок виготовляються з ли­варного чавуну з подальшою механічною обробкою на верти­кально-фрезерному та радіально-свердлильному верстатах. Спеціалісти підприємства запропонували змінити конструкцію стійки і штампувати її з цільної сталевої полоси, що дає мож­ливість виключити з технологічного процесу фрезерну та сверд­лильну операції. Виробнича програма стійок В_р = 7600 шт. на рік. Решта вихідних даних наведена в табл. 14.2.

Таблиця 14.2. Дані для розрахунків технологічної собівартості стійок соломорізки, грн

Стаття витрат	Заготівельні цехи		Зміни витрат (+;-)
	ливарний	штампу­ вальний
Вартість основних матеріалів (См)	17,4	3,1	-14,3
Заробітна плата основних робітників (Ср),	7,1	2,6	-4,5
Витрати на утримання й експлуатацію устаткування (Сру)	3,2	7,4	+4,2
Умовно-постійні витрати (В)	17 500	42 000	+24 500

Необхідно визначити технологічну собівартість стійок обо­ма варіантами технологічного процесу їх виготовлення і зроби­ти висновок про доцільність впровадження нової технології.

Розв'язання