Рахунок 28 “ Товари “ та його субрахунки

№ суб-рахунку	Назва суб-рахунку	Відображення ( обліковування )
281	“Товари на складі“	Обліковується рух і наявність товарних запасів, що знаходяться на оптових та розподільчих базах, складах, в морозильниках
282	“Товари в торгівлі“	Ведеться облік руху та наявності товарів, що знаходяться на підприємствах роздрібної торгівлі
283	“Товари на комісії“	Обліковують товари, передані на комісію за угодами комісії та іншими цивільно-правовими угодами, що не передбачають переходу права власності на ці товари до сплати їхньої вартості
284	“Тара під товарами“	Ведеться облік наявності і руху тари під товарами й порожньої тари
285	“ Торгова націнка “	Підприємства роздрібної торгівлі при ведені обліку товарів за продажними цінами відображають торгові націнки на товари, тобто різницю між покупкою та продажною вартістю товарів

На субрахунках 281-284 за дебетом відображається збільшення товарів та їх вартості, а за кредитом – зменшення.

Субрахунок 285 є контрактивним, а тому за кредитом субрахунку 285 відображається збільшення суми торгових націнок, а за дебетом – списання.

3. Кількісно-сумовий облік запасів

Облік усіх видів запасів ведеться в аналітичному розрізі з вимогою забезпечити кількісно-сумову та якісну (марка, сорт, розмір тощо) інформацію.

Для ведення кількісного обліку дуже важливо визначити, що є одиницею бухгалтерського обліку. Для запасів такою одини­цею є найменування або однорідна група (вид).

Має вказуватися кількість кожної облікової одиниці, яка ви­значається не тільки за видом натурального вимірника, що вико­ристовується на підприємстві для обліку цих запасів (штуки, мет­ри, літри тощо), а й за його величиною, розрядністю (грами, кіло­грами, тонни або міліметри, метри, кілометри тощо). Є певні види запасів, щодо яких можливе використання різних натуральних вимірників, наприклад, бензин може вимірюватися в літрах або кілограмах.

У таких випадках бажано вибрати один вид натурального ви­мірника і використовувати його для обліку всього об'єму певного виду запасів за всіма операціями. Якщо це неможливо, напри­клад, коли бензин обліковується на підприємстві в літрах, а на­дійшов від постачальників у кілограмах, то необхідно зробити пе­рерахунок з одного виду натурального вимірника в інший (з кіло­грамів у літри) за встановленими коефіцієнтами. Змінювати на­туральний вимірник щодо запасу, який раніше відображався в іншому натуральному вимірнику, не можна, якщо ці два нату­ральні вимірники не мають встановленого коефіцієнта перера­хунку або не можуть бути переведені з одного в інший якимось іншим чином. Наприклад, не можна вести облік кавунів на складі в кілограмах, а відпускати їх у магазин на реалізацію в штуках.

Крім найменування (виду) і одиниці вимірювання, при обліку запасів необхідно вказувати третій показник — вартісний. Саме за цими трьома показниками визначається, чи є запаси однорідни­ми і чи можна їх просумувати та відобразити в обліку однією позицією.

Названі три показники (найменування, одиниці вимірювання і ціна) є обов'язковими у всіх первинних документах, що відоб­ражають у бухгалтерському обліку наявність і рух запасів.

Ви­няток становлять підприємства роздрібної торгівлі, що застосо­вують метод оцінки товарів за ціною продажу, які можуть ана­літичний облік товарів вести в сумовому вираженні.

Показник вартості запасу є найважливішим у бухгалтерсько­му обліку. Визначення вартості запасу починається з моменту зарахування запасу на баланс підприємства — всі придбані (отри­мані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприєм­ства за первісною вартістю.

Запаси можуть бути:

— придбані за плату в сторонніх юридичних або фізичних осіб;

— зроблені власними силами;

— отримані у вигляді внеску до статутного капіталу підприєм­ства;

— отримані підприємством на безоплатній основі;

— придбані внаслідок обміну на аналогічні запаси;

— придбані внаслідок обміну або часткового обміну на неаналогічні запаси.

Первісною вартістю запасів, які придбані за плату в сто­ронніх юридичних або фізичних осіб, є їхня собівартість, до якої включаються такі фактичні витрати:

а) суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю);

б) суми, що сплачуються за інформаційні, посередницькі та інші подібні послуги у зв'язку з пошуком і придбанням запасів;

в) суми ввізного мита;

г) суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству;

д) затрати на заготівлю, вантажно-розвантажувальні роботи, транспортування запасів до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування та відсотки за комерційний кредит поста­чальників;

е) інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для ви­користання в запланованих цілях. До таких витрат, зокрема, належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства на доопрацювання і по­ліпшення якості технічних характеристик запасів.

Первісною вартістю запасів, що виготовляються власни­ми силами підприємства, визнається фактична виробнича со­бівартість їх виробництва, до якої включаються:

а) прямі матеріальні витрати — вартість сировини та основ­них матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допо­міжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;

б) прямі витрати на оплату праці — заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, вико­нанні робіт або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;

в) інші прямі витрати — всі інші виробничі витрати, які мо­жуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду зе­мельних і майнових паїв, амортизація тощо;

г) загальновиробничі витрати:

— витрати на управління виробництвом (оплата праці апара­ту управління цехами, дільницями тощо; відрахування на со­ціальні заходи й медичне страхування апарату управління цеха­ми, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персо­налу цехів, дільниць тощо);

— амортизація основних засобів загальновиробничого (цехо­вого, дільничного, лінійного) призначення;

— амортизація нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення;

— витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхуван­ня, операційну оренду основних засобів, інших необоротних ак­тивів загальновиробничого призначення;

— витрати на вдосконалення технології й організації виробниц­тва (оплата праці та відрахування на соціальні заходи працівників, зайнятих удосконаленням технології й організації виробництва, поліпшенням якості продукції, підвищенням її надійності, довго­вічності, інших експлуатаційних характеристик у виробничому процесі; витрати матеріалів, купівельних комплектуючих виробів і напівфабрикатів, оплата послуг сторонніх організацій тощо);

— витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водо­від ведення та інше утримання виробничих приміщень;

— витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загальновиробничого персоналу; відрахування на соці­альні заходи, медичне страхування робітників та апарату управ­ління виробництвом; витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг);

— витрати на охорону праці, техніку безпеки і охорону нав­колишнього природного середовища;

— інші витрати (втрати від браку, оплата простоїв тощо).

Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) встановлює підприємство.

Первісною вартістю запасів, що внесені до статутного капіталу підприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їхня справедлива вартість.

Первісною вартістю запасів, одержаних підприємством безоплатно, визнається їх справедлива вартість.

Первісна вартість одиниці запасів, придбаних у результаті обміну на подібні запаси, дорівнює балансовій вартості переда­них запасів. Якщо балансова вартість переданих запасів переви­щує їхню справедливу вартість, то первісною вартістю отрима­них запасів є їхня справедлива вартість. Різниця між балансо­вою і справедливою вартістю переданих запасів включається до складу витрат звітного періоду.

Первісна вартість запасів, що придбані в обмін (або част­ковий обмін) на неподібні запаси, дорівнює справедливій вар­тості переданих запасів, збільшених (зменшених) на суму грошо­вих коштів чи їх еквівалентів, що була передана (отримана) під час обміну.

Не включаються до первісної вартості запасів, а належать до витрат того періоду, в якому вони були здійснені (встановлені):

— понаднормові втрати і нестачі запасів;

— відсотки за користування позиками;

— витрати на збут;

— загальногосподарські та інші подібні витрати, які безпосе­редньо не пов'язані з придбанням і доставкою запасів та приве­денням їх до стану, в якому вони придатні для використання в запланованих цілях.

Надалі первісна вартість запасів у бухгалтерському обліку не змінюється, крім випадків, коли на дату балансу їхня ціна знизи­лась або вони зіпсовані, застаріли чи іншим чином втратили пер­вісно очікувану економічну вигоду. У такому разі запаси відобра­жають за чистою вартістю реалізації, яка визначається за кожною одиницею запасів шляхом вирахування з очікуваної ціни продажу очікуваних витрат на завершення виробництва і збут. Різниця між первісною вартістю і чистою вартістю реалізації, яка при цьому виникає, списується на витрати. Якщо надалі чиста вартість реа­лізації знову зростає, то на суму збільшення сторнуються раніше зроблені записи зі зменшення вартості запасів. Таке сторнування не повинне зумовлювати зростання вартості запасів понад їхню первісну вартість.

Наприклад, придбані у постачальників у січні матеріали на суму 1000,00 грн (без ПДВ) (Д-т 201 — К-т 63) про­тягом двох місяців не використовувались. Як результат, їхня ціна знизилася, і чиста вартість реалізації становила 960,00 грн (без ПДВ). У такому разі треба скласти проводку Д-т 84 — К-т 201 40,00 грн (1000,00 - 960,00 = 40,00). Припустимо, що в березні ціни на аналогічні матеріали зросли і чиста вартість названих матеріалів вже становила 1080,00 грн (без ПДВ). У такому разі ми повинні сторнувати раніше зроблену проводку зі зменшення вар­тості матеріалів, але не більше ніж на 40,00 грн, оскільки вартість запасів не повинна перевищувати їхньої первісної вартості — 1000,00 грн. Проводка буде такою: Д-т 84 — К-т 201 40,00 грн (сторно).