Музична культура античних міст Північного Причорномор'я
Музична культура античних міст-полісів Північного Причорномор’я зберігала традиції античної Греції. Поети, архітектори, музики античних північнопричорноморських міст-держав були добре знайомі з надбаннями сучасної їм давньогрецької культури. Про це свідчать зображення музичних інструментів та розписи склепів, де поховані музики, а також численні скульптурні знахідки.
Серед музичних інструментів у Північному Причорномор’ї набули поширення ліра (карбувалася на ольвійських та пантікапейських монетах), кіфара, арфа, авлос (різновид флейти), орган, сурма, труба. На одній боспорській фресці І ст. н. е. зображено ансамбль музикантів, що рідко траплялося в античному мистецтві: тріо з двох флейт і ручного органа. В Ольвії знайдено кілька уламків кістяних авлосів, які свідчать про те, що мешканці міста грали на цьому інструменті.
Відомо, що на багатьох різних грецьких святах відбувалися музичні агони*. Під час підготовки до них із музикантами займалися спеціальні вчителі, чиї імена збереглися в списках учасників змагань.
*Агон — своєрідне творче змагання між дійовими особами в еллінських комедіях, завдяки якому розкривається ідейний зміст твору.
Історичні пам’ятки свідчать, що серед них траплялися й вихідці з Північного Причорномор’я: наприклад боспорянин Ісія в III ст. до н. е. готував музикантів до свята в Дельфах.
На знайденій в Ольвії античній теракотовій статуетці IV—III ст. зображено навчання дитини гри на лірі: маленький хлопчик стоїть поряд із педагогом, який тримає в руці ліру. Ліра змальована також на предметах місцевого виробництва: на ольвійських монетах, формі для теракоти з фігуркою Аполлона з лірою.
Зображення іншого музичного інструмента — барбітона — збереглося на червонофігурному лекіфі з Ольвії. Вазописець першої третини V ст. намалював музиканта, який сидить на стільці.
Одне з давніх зображень кіфари збереглося на кратері, знайденому на острові Березань. Його розписав вазописець із малоазійського міста Клазомени в першій половині VI ст. На центральному фризі він зобразив урочисту, вочевидь ритуальну, ходу за участю чотирьох жінок, які грають на кіфарах.
Античність, її культура і мистецтво — вічне, невичерпне джерело ідей, думок, художніх відкриттів. З нього людство в усі часи черпало натхнення для створення прекрасного. Без цієї невмирущої спадщини неможливо уявити шляхи соціального й духовного прогресу людства, його майбутнє.
Музичні інструменти Північного Причорномор'я: а) ліра; б) авлос;в) кіфара
Червонофігурний лекіф із зображенням гри на барбітоні. Ольвія
Зображення ритуальної ходи жінок із кіфарами, о. Березань
§6. Музична культура Київської держави: народна, придворно-світська, церковна. Давньоруські музиканти, музичні інструменти
Музична культура Київської Русі надзвичайно багата й різноманітна. Її розвиток зумовлений кількома чинниками: продовженням традицій місцевої східнослов’янської культури, запозиченням європейських придворно-світських традицій та наслідуванням візантійської релігійної культури. Отже, за часів Київської Русі в музичному мистецтві одночасно існували три напрями: народна музика, придворно-світська та церковна. Окрім того, у давньоруському суспільстві протиставлялись два поняття: інструментальна музика та спів. І якщо у світському житті музичні інструменти були невід’ємною частиною творчості (княжі застілля, народні свята, військові походи), то в релігійній культурі музичне мистецтво було представлене виключно вокальними творами. Більш того, церква суворо засуджувала гру на музичних інструментах, називаючи її «бісівською», оскільки вона була тісно пов’язана з язичницькою дохристиянською культурою.
Музичні інструменти часів Київської Русі