22. Позиційні модифікації голосних

Р е д у к ц і я голосних. Позиційні модифікації голосних в

українській мові найяскравіше виявляються у зв'язку з наголосом.

Усі голосні фонеми в ненаголошеній позиції, у зв'язку з ослабленням

загальної артикуляційної напруженості й скороченням тривалості,

зазнають значних кількісних і якісних змін

Редукція (від лат. reductio — повернення, відновлення) — видозміна

звуків, що є наслідком меншої напруженості й тривалості

артикуляції. Розрізняють кількісну і якісну редукції.

Під к і л ь к і с н ою редукцією розуміють зменшення тривалості

й артикуляційної напруженості при збереженні характерного тембру.

Я к і с н а р е д у к ц і я виявляється в тому, що ненаголошені

голосні, втративши напруженість, утворюються при нейтральному

або близькому до нейтрального положенні мовних органів, унаслідок

чого змінюються якісні характеристики голосних. Кількісна і

якісна редукції виявляються одночасно.

МОДИФІКАЦІЇ ПРИГОЛОСНИХ. Комбінаторні модифікації приголосних

Акомодація. Акомодація приголосних до сусідніх голосних

виявляється не так яскраво, як акомодація голосних до

приголосних. До найхарактерніших належать такі вияви цього

явища:

25. Чергування голосних

26. Чергування приголосних

27. Чергування в групах приголосних

Явища асиміляції та дисиміляції в системі приголосних.

Подовження приголосних звуків: визначення, різновиди та причини.

В українській мові за певних фонетичних умов приголосні

звуки подовжуються. Оскільки у вимові їх витримка

вдвічі довша, вони називаються п о д о в ж е н и м и , або

з д в о є н и м и .

Подовжені приголосні є результатом двох основних змін:

повної прогресивної асиміляції м'яким приголосним наступного

[/] (явище фонетичне) і збігу приголосних при словотворенні

(явище морфологічне).

П о д о в ж е н н я приголосних при з б і г о в і їх в українській

мові буває:

а) коли корінь починається таким звуком, яким закінчується

префікс: (без)зброŭниŭ, (під)дати, (об)бити;

б) коли корінь закінчується приголосним [к], ДО нього додається

суфікс -Н-, -ник-, -ниц(я): ден(н)иŭ, баштан(ник),

Він(ниця);

в) у складноскорочених словах типу юннат — юн(ш)

кат(ураліст), деффак — деф(ектологічний) фак(ультет);

г) у словах возз'єднання, возз'єднаний і под., у яких

перед префіксом з- стоїть префікс воз-, що також закінчується

на [з];

д) у прикметникових наголошених суфіксах -енн-, -анн-:

страшенний, нескінченний, невблаганний і под.;

є) в іменниках, утворених від прикметників, з подвоєним

[.:], наприклад: стіннівка {стінний), кіннота (кінний), старанність

(старанний), численність (численний) і под.

є) у дієслівних формах минулого часу на -ся, якщо постфікс

додається до дієслівної форми з кінцевим [с]: винісся, розрісся.

Найтиповіші чергування голосних і приголосних при словотворенні і словозміні.

Поняття про склад. Типи складів в українській мові (за характером кінцевого звука, за характером початкового звука, за кількістю фонем, за відношенням до наголосу). Закони українського складоподілу.

10. Склад як частина фразового такту

С к л а д (рос. слог) — це частина фразового такту, що

має переважно кілька звуків, об'єднаних навколо складотворчого

центра (голосного звука), і вимовляється при відносному

зростанні м'язового напруження мовних органів.

29. Складоподіл

Враховуючи обидві тенденції, можна встановити такі основні

правила складоподілу:

1. Один приголосний, що стоїть між голосними, завжди належить

до наступного складу, наприклад: во-да, пе-ре-вал, пе-ре-не-

се-но.

2. Два шумні приголосні (обидва дзвінкі або обидва глухі) належать

звичайно до наступного складу, наприклад: ті-сто, во-

ско-вий, ді-жда-ти-ся, не-спо-кій, при-ї-зди-ти, не-ща-стя.

3. Два шумні приголосні, якщо перший з них дзвінкий, а другий

глухий, належать до різних складів, наприклад: рід-ко, каз-ка,

греб-ти.

4. Три приголосні, якщо два перші з них шумні (обидва дзвінкі

або обидва глухі), а третій сонорний, належать до наступного

складу, наприклад: ві-стря, за-шкли-ти, за-здро-щі.

5. Якщо між голосними є два або більше приголосних, то сонорні

звуки що йдуть після

голосного, належать до попереднього складу, а звуки, що стоять

після них, — до наступного: кой-ка, май-стру-ва-ти, стов-пи,

мор-ква, мулъ-ко, сум-ка, кон-то-ра.

6. Якщо другим приголосним є сонорний, то разом з попереднім

він належить до наступного складу: за-б/ю, по-свист, ко-бра,

ку-пля, по-смі-шка, пі-зній.

7. Два сусідні сонорні приголосні належать до різних складів:

мар-но, став-ний, зер-но, віль-но, гор-ло.

8. Подовжені приголосні при складоподілі можуть розриватися,

наприклад: об-бити, ніч-чю, зіл-ля, маз-зю, насін-ня, груд-дя.

Поділ на склади не збігається із членуванням слова на найменші

смислові одиниці — морфеми (корінь, префікс, суфікс, закінчення).

На основі цього можна встановити такі головні правила

поділу слів на склади1:

1. Приголосний будь-якої якості, якщо вимовляється між

двома голосними, належить до наступного складу: [во-да1],

[о-го-ло'-шу^'е"].

2. Нескладотворчі [.], Ц], якщо вони вимовляються після

голосного перед іншим будь-яким приголосним, завжди відносяться

до попереднього складу: війна [в'п-на1], вовна

[во'.-на].

3. Приголосні [р], [л], [м], [н] після голосного перед приголосними

також відносяться до попереднього наголошеного

чи ненаголошеного складу: мирний [ми'р-нш], алтайці

[ал-та'і-ц'і].

4. Якщо між голосними вимовляється двочленна група

приголосних, у якій першим виступає не [р], [А], [М], [.], то

межа між складами залежить від характеру приголосних у

звукосполученні та місця наголосу:

а) сполучення [ст], [ск], [ся] належать до наступного складу

незалежно від місця наголосу

б) подвоєні фонетичним і морфологічним шляхом приголосні

завжди відносяться до наступного складу: [п'і-д:а'-ш':а],

[о-б:ие-ва'-н':а]. Це стосується і подовжених приголосних, що

утворилися в результаті повної асиміляції: [c’M’i-je’-c’ta],

[д'іЧеи-ц':а];

в) інші звукосполучення здебільшого не розпадаються, якщо

вживаються після ненаголошеного голосного, і розпадаються,

якщо вживаються після наголошеного голосного: [ба-шта'н],

але [ба'ш-та]; [ро-зтие-на'-тие], але [ро'з-тиен].