Система голосних фонем сулм. Класифікація голосних.
У сучасній українській літературній мові є шість голосних
звуків: [а], [о], [у], [є], [u], [і] та кілька модифікацій їх, що
виявляються в потоці мовлення.
Артикуляції цих органів
покладені в основу загальноприйнятої артикуляційної класифікації,
яка враховує такі фактори: а) участь губ; б) ступінь
підняття спинки язика; в) місце підняття спинки язика.
За у ч а с т ю губ за участю губ голосні [о], [у] називаються
о г у б л е н и м и , або л а б і а л і з о в а н и ми
(від лат. labium — губа), решта голосних — н е о г у б -
л е н і , або н е л а б і а л і з о в а н і .
За с т у п е н е м п і д н е с е н н я спинки язика розрізняють
три групи голосних: голосні високого, середнього і
низького підняття
За м і с ц е м підняття язика виділяють три ряди: передній,
середній і задній
Система приголосних фонем сулм. Класифікація приголосних.
16. Приголосні звуки
Приголосними виступають звуки, основою яких є шуми,
утворювані при проходженні і доланні струменем видихуваного
повітря різних перепон.
20. Класифікація основних алофонів
українських приголосних
Узагальнюючи артикуляційні характеристики основних алофонів
приголосних української мови, можна констатувати, що вони
розрізняються (протиставляються) за такими основними ознаками:
I. За активним мовним органом:
1. Губні: б, п, в, ф,м.
2. Передньоязикові: д, д', т, т', з, з', с, ć, ц, ц', g, g’, ж, ч, ш,
дк,л,л', н, н',р,р'.
3. Середньоязикові: j .
4. Задньоязикові: ґ, к, х.
5. Глоткові (фарингальні): г.
II. За пасивним мовним органом губні поділяють на:
1. Губно-губні: б, п, м, в.
2. Губно-зубна: ф.
III. За пасивним органом передньоязикові поділяють на:
1. Альвеолярні: ж, ч, ш, дıс,р,р'.
2. Зубні: решта передньоязикових приголосних.
IV. За способом творення:
1. Зімкнені: б, п, м, д, д', т, /я', н, н', ц, ц', ή, $', ч, дк, ґ, к.
2. Щілинні: β, ф, з, зÄ с, сÄ ж, ш, л, л',У, ζ, х-
3. Дрижачі: р,р'.
Зімкнені поділяють на:
1. Зімкнені чисті: б, п, м, д, д', т, тÄ н, н', ґ, к.
2. Африкати: á, á', Ч> Ч > ч ' àк.
Щілинні поділяють на:
1. Щілинні серединні: ф, в, с, с', з, з', ж, ut,j, г,х.
2. Щілинні бокові: л, л'.
V. За участю голосу й шуму:
1. Шумні: б, п, д, д', т, тÄ з, з', с, ć, $, $', ц, ц', ж, ш, ч, дк, ґ,
к, г, х.
2. Сонорні: м, в, р, р', л, л', н, H’J.
Шумні за участю голосу й шуму поділяють на:
1. Глухі: я, ф, т, nt’, с, ć, ц, ц', ш, ч, к, х.
2. Дзвінкі: б, д, д', з, з', $, ýÄ ж, дк, ſ, г.
VI. За твердістю-м'якістю:
1. Тверді: б, п, в, м, ф, д, т, з, с, $, ц, ж, ш, дк, ч,р, л, н, Ґ, к, х, г.
2. М'які: д', т' з', ć, â', ц', л', H',p',j.
VII. За участю носового резонатора:
1. Зімкнені неносові: б, д, д'.
2. Зімкнені носові: м, н, н'.
VIII. За акустичним враженням деякі приголосні поділяють на:
1. Свистячі: с, ć, з, з', $, $', ц, ц'.
2. Шиплячі: ш, ж, дк, ч._
Зміни звуків у потоці мовлення. Позиційні та комбінаторні зміни звуків (загальна характеристика).
МОДИФІКАЦІЇ ФОНЕМ
Фонетичні зміни, що виникають унаслідок модифікацій, поділяються
на комбінаторні й позиційні.
До к о м б і н а т о р н и х належать зміни, зумовлені взаємодією
звуків у мовному потоці. Якщо звуки вимовляються у безпосередній
послідовності вряд, то відбувається своєрідне накладання
артикуляції кінцевої й початкової фаз сусідніх звуків або й цілих
звуків. Відповідне явище називається к о а р т и к у л я ц і є ю .
Під а к о м о д а ц і є ю (лат. accomodatio — пристосування) розуміють
зміни, що відбуваються внаслідок взаємодії звуків різних категорій, тобто між голосними й приголосними.
А с и м і л я ц і я (від лат. assimilatio — уподібнення) — це
зміни, що відбуваються внаслідок взаємодії звуків тієї самої категорії.
Протилежним за наслідком є фонетичне явище, що кваліфікується
як д и с и м і л я ц і я (від лат. dissimilatio — розподібнення,
відмінність). Сутність його полягає в тому, що за умов контактування
двох однакових або близьких звуків один із них втрачає
які-небудь спільні фонетичні ознаки.
внутрішньої
підпорядкованості одному наголосу зливаються в єдине ціле.
П о з и ц і й н і зміни звуків — це зміни, що залежать від
наголосу (пор. вимову [є] в словоформах серп і серпи) та від їх
положення на початку чи в кінці слова або складу, в закритому чи
відкритому складі.