5. Динаміка засвоєння поживних речовин рослинами

У різні періоди росту і розвитку сільськогосподарські культури засвоюють неоднакову кількість поживних речовин. У перший період життя вони використовують поживні речовини з проростаю­чого насіння або з коренеплодів та бульб. Під кінець вегетації багато з них перестають засвоювати поживні елементи з навко­лишнього середовища, але продовжують використання тих, що бу­ли засвоєні раніше. Тому тривалість періоду живлення, тобто від­різку часу, протягом якого рослини засвоюють поживні речовини з навколишнього середовища, не завжди співпадає з вегетаційним періодом.

За тривалістю періоду живлення сільськогосподарські культу­ри істотно різняться між собою. Наприклад, цукрові буряки, кар­топля, кукурудза, горох, люпин, конюшина та інші культури засвоюють поживні речовини протягом усього вегетаційного періоду, тоді як у ячменю період живлення практично відбувається протя­гом перших 50-60 діб, хоча тривалість вегетаційного періоду про­довжується до 80-90 діб. Цю особливість культур треба врахову­вати під час застосування добрив. Під культури з коротким пе­ріодом засвоєння поживних речовин бажано всю кількість добрив вносити до сівби.

Інтенсивність надходження поживних речовин у рослину в різні періоди вегетації неоднакова. Кожна культура має свій період інтенсивного засвоєння поживних речовин. Так, цукрові буряки у перший період свого росту засвоюють незначну кількість пожив­них речовин, тоді як коноплі уже до 25 червня нагромаджують максимальні запаси, а протягом серпня і вересня у них навіть спостерігається зменшення їх вмісту. Усі зернові культури (за винятком кукурудзи), а також льон, рання картопля, деякі овочеві культури мають короткий період засвоєння основної кількості елементів живлення.

Найінтенсивніше засвоюють поживні речовини хлібні злаки у період від початку виходу в трубку до початку колосіння. Кукурудза, соняшник, цукрові буряки та інші культури характеризу­ються розтягнутим періодом живлення, який продовжується май­же до кінця їх вегетації.

Порушення оптимального забезпечення рослин поживними ре­човинами у різні періоди їх росту неоднаково впливає на продук­тивність сільськогосподарських культур. Якщо в перший період росту такі відхилення досить згубно діють на продуктивність рос­лин, то в наступні періоди вони менш шкідливі. В дослідах М. С. Авдоніна (1982) на важких середньопідзолистих суглинках урожай загальної маси гороху при внесенні до сівби чотирьох норм добрив становив лише 10% урожаю, вирощеного при вне­сенні однієї норми. Зерно при цьому не встигало сформуватись, оскільки рослини гороху від надмірної кількості добрив загину­ли через 35 діб. Проте ті ж самі чотири норми добрив, внесені за два рази відповідно через 32 і 35 діб після появи сходів, по­зитивно впливали на розвиток рослин і підвищували врожай зе­леної маси на 38%, а зерна — на 42%. Отже, реакція рослин на підвищені норми добрив з віком змінюється. Це пояснюється тим, що в перші дні росту рослинам потрібна відносно невелика кіль­кість поживних речовин, потім потреба в них збільшується до певного віку, після чого знову зменшується.

Перший період росту рослин вважається критичним періодом живлення, коли відсутність поживних речовин, різка їх нестача, диспропорція у співвідношенні найбільш негативно впливають на ріст та розвиток рослин. У цей період нагромадження загальної маси органічних речовин випереджає засвоєння поживних речовин грунту. Компенсувати нестачу їх внесенням добрив у більш пізні фази вегетації не можна.

У початковий період росту рослини особливо чутливі до фос­форного живлення. Нестача фосфору в цей період значно пригні­чує рослини і навіть при наступному достатньому їх забезпеченні фосфором урожайність різко знижується.

У рослин озимої пшениці виділяють два критичних періоди. Перший період — від появи сходів до припинення осінньої веге­тації, коли рослини досить чутливі до нестачі фосфору. Забезпе­чення рослин фосфором у цей -період (за оптимальних умов азот­ного живлення) позитивно впливає на засвоєння калію та підви­щення їх зимостійкості. Другий критичний період починається під час відновлення вегетації навесні і закінчується у фазі виходу в трубку. Нестача поживних речовин у цей період призводить до затримки росту і значного зниження врожайності.

Отже, молоді рослини особливо вимогливі до умов живлення, У ризосфері їх коріння в цей період поживні речовини повинні бути в легкорозчинних формах, але концентрація їх не повинна бути високою. Краще, коли в ґрунтовому розчині вміст фосфору більший, ніж азоту або калію.

Період максимального поглинання — це проміжок часу, протя­гом якого поживні речовини найінтенсивніше засвоюються росли­нами. Він співпадає за часом з періодом інтенсивного росту І на­громадження органічних речовин. Нестачу поживних речовин у цей період можна компенсувати додатковим внесенням добрив — підживленням. Це слід враховувати під час розробки системи удобрення сільськогосподарських культур.

Повернутися до плану