3. Аналіз структури та діяльності виробників (продавців).

Даний етап статистичного аналізу ринку інформаційних послуг слід починати з визначення місця і ролі сфери інформаційно-обчислювальної діяльності серед підприємств сфери послуг. У відповідних статистичних публікаціях по окремих секціях і розділах КВЕД наводяться такі показники:

— кількість підприємств;

— обсяг вироблених послуг;

— обсяг реалізованих послуг;

— податок на додану вартість;

— обсяг та структура проміжного споживання;

— чисельність працівників і фонд оплати праці;

— обсяг реалізованих послуг споживачам окремих категорій;

— обсяг реалізованих послуг по окремих регіонах.

При цьому дані наведені у зведеному вигляді лише по групах видів економічної діяльності, що входять до складу ІОД.

1. Секція І «Транспорт»:

— пошта та зв’язок.

2. Секція К «Операції з нерухомістю, здавання під найм і послуги юридичним особам»:

— діяльність у сфері інформатизації;

— технічне обслуговування і ремонт офісної та комп’ютерної техніки;

— реклама.

З метою поглиблення аналізу необхідно, згідно з принципами, наведеними в р. 6.1, визначити вказані вище показники щодо таких видів послуг:

— послуг електрозв’язку;

— послуг у сфері інформатизації;

— послуг дослідження кон’юнктури ринку та виявлення су- спільної думки;

— консультативних послуг з питань управління комерційною діяльністю і підприємством;

— послуг сфери державного управління;

— послуг засобів масової інформації.

Крім визначення загальної картини діяльності галузі додатково проводиться аналіз структури і поведінки виробників (продавців) у таких напрямах.

1. Чисельність та структура.

2. Результати діяльності:

— обсяг вироблених послуг;

— обсяг реалізованих послуг;

— обсяг реалізованих послуг по окремих видах;

— матеріальні витрати.

3. Чисельність працівників і фонд оплати праці.

4. Основний капітал.

5. Наявність програмних і комп’ютерних мереж.

6. Інвестиції та інновації.

7. Інформаційні ресурси:

— обсяги й структура за ознаками:

• вид інформації;

• тематика;

• вид документа;

• формат даних;

— структура організаційно-правової належності.

Далі розглянемо специфіку статистичного аналізу виробників (продавців) окремих видів інформаційних послуг. Особливе місце на РІП займають інформаційно-аналітичні послуги. Як правило, звичайного користувача, в першу чергу, інтересує наявність потрібної інформації у продавця та умови її надання — термін, формат, носій, вартість, гарантії і т.п. Що ж стосується професійного аналітика, яким статистик і має бути, то він виступає в ролі не тільки користувача, але й виробника, творця інтелектуальних цінностей. Отже, йому необхідно своєчасно виявляти для себе нові можливості — нові потреби та тенденції, партнерів і конкурентів. Тому статистичний аналіз виробників та/або продавців слід проводити комплексно: відповідні організації, специфіка діяльності та сама інформація — її збирання, обробка, розповсюдження.

Розглянемо дані аспекти по основних субриках інформаційного ринку. Інформаційно-аналітичні послуги — це послуги, пов’язані зі збиранням (пошуком), обробкою і наданням інформації (коди 72.30, 72.40).

Нині в Україні існують інформаційні системи, елементи яких поєднані єдиним методичним керівництвом, нормативними документами та системою інформаційних технологій. Такими основ­ними державними інформаційними системами, що мають міжвідомчий характер, є:

— Державний комітет статистики України;

— Державна система науково-технічної інформації;

— бібліотечна мережа;

— архівний фонд.

Інформаційні ресурси вказаних організаційних структур становлять основу державних інформаційних ресурсів. Центральне місце серед них займають інформаційні ресурси Державного комітету статистики, які забезпечують реалізацію широкого кола завдань управління процесами соціально-економічного розвитку країни.

На даний час інформаційні ресурси і, в першу чергу, електрон­ний інформаційний фонд організовані з орієнтацією на функціональні підсистеми інформаційної системи Держкомстату. Останні являють собою комплекси статистичних робіт (функцій), об’єднаних загальним об’єктом спостереження. В свою чергу склад функціональних підсистем визначається складом та функціями відповідних управлінь Державного комітету статистики. Кожна функціональна підсистема представлена групою комплексів електронної обробки інформації (КЕОІ). КЕОІ — це сукупність програмних, технічних, технологічних і організаційних засобів електронної обробки інформації певної статистичної задачі. Найчастіше окремий КЕОІ реалізує обробки однієї конкретної форми статистичної звітності або кількох, які пов’язаних між собою економічним змістом показників.

Даний етап статистичного аналізу ринку інформаційних послуг слід починати з визначення місця і ролі сфери інформаційно-обчислювальної діяльності серед підприємств сфери послуг. У відповідних статистичних публікаціях по окремих секціях і розділах КВЕД наводяться такі показники:

— кількість підприємств;

— обсяг вироблених послуг;

— обсяг реалізованих послуг;

— податок на додану вартість;

— обсяг та структура проміжного споживання;

— чисельність працівників і фонд оплати праці;

— обсяг реалізованих послуг споживачам окремих категорій;

— обсяг реалізованих послуг по окремих регіонах.

При цьому дані наведені у зведеному вигляді лише по групах видів економічної діяльності, що входять до складу ІОД.

1. Секція І «Транспорт»:

— пошта та зв’язок.

2. Секція К «Операції з нерухомістю, здавання під найм і послуги юридичним особам»:

— діяльність у сфері інформатизації;

— технічне обслуговування і ремонт офісної та комп’ютерної техніки;

— реклама.

З метою поглиблення аналізу необхідно, згідно з принципами, наведеними в р. 6.1, визначити вказані вище показники щодо таких видів послуг:

— послуг електрозв’язку;

— послуг у сфері інформатизації;

— послуг дослідження кон’юнктури ринку та виявлення су- спільної думки;

— консультативних послуг з питань управління комерційною діяльністю і підприємством;

— послуг сфери державного управління;

— послуг засобів масової інформації.

Крім визначення загальної картини діяльності галузі додатково проводиться аналіз структури і поведінки виробників (продавців) у таких напрямах.

1. Чисельність та структура.

2. Результати діяльності:

— обсяг вироблених послуг;

— обсяг реалізованих послуг;

— обсяг реалізованих послуг по окремих видах;

— матеріальні витрати.

3. Чисельність працівників і фонд оплати праці.

4. Основний капітал.

5. Наявність програмних і комп’ютерних мереж.

6. Інвестиції та інновації.

7. Інформаційні ресурси:

— обсяги й структура за ознаками:

• вид інформації;

• тематика;

• вид документа;

• формат даних;

— структура організаційно-правової належності.

Далі розглянемо специфіку статистичного аналізу виробників (продавців) окремих видів інформаційних послуг. Особливе місце на РІП займають інформаційно-аналітичні послуги. Як правило, звичайного користувача, в першу чергу, інтересує наявність потрібної інформації у продавця та умови її надання — термін, формат, носій, вартість, гарантії і т.п. Що ж стосується професійного аналітика, яким статистик і має бути, то він виступає в ролі не тільки користувача, але й виробника, творця інтелектуальних цінностей. Отже, йому необхідно своєчасно виявляти для себе нові можливості — нові потреби та тенденції, партнерів і конкурентів. Тому статистичний аналіз виробників та/або продавців слід проводити комплексно: відповідні організації, специфіка діяльності та сама інформація — її збирання, обробка, розповсюдження.

Розглянемо дані аспекти по основних субриках інформаційного ринку. Інформаційно-аналітичні послуги — це послуги, пов’язані зі збиранням (пошуком), обробкою і наданням інформації (коди 72.30, 72.40).

Нині в Україні існують інформаційні системи, елементи яких поєднані єдиним методичним керівництвом, нормативними документами та системою інформаційних технологій. Такими основ­ними державними інформаційними системами, що мають міжвідомчий характер, є:

— Державний комітет статистики України;

— Державна система науково-технічної інформації;

— бібліотечна мережа;

— архівний фонд.

Інформаційні ресурси вказаних організаційних структур становлять основу державних інформаційних ресурсів. Центральне місце серед них займають інформаційні ресурси Державного комітету статистики, які забезпечують реалізацію широкого кола завдань управління процесами соціально-економічного розвитку країни.

На даний час інформаційні ресурси і, в першу чергу, електрон­ний інформаційний фонд організовані з орієнтацією на функціональні підсистеми інформаційної системи Держкомстату. Останні являють собою комплекси статистичних робіт (функцій), об’єднаних загальним об’єктом спостереження. В свою чергу склад функціональних підсистем визначається складом та функціями відповідних управлінь Державного комітету статистики. Кожна функціональна підсистема представлена групою комплексів електронної обробки інформації (КЕОІ). КЕОІ — це сукупність програмних, технічних, технологічних і організаційних засобів електронної обробки інформації певної статистичної задачі. Найчастіше окремий КЕОІ реалізує обробки однієї конкретної форми статистичної звітності або кількох, які пов’язаних між собою економічним змістом показників.

Найбільш узагальнюючими показниками обсягу послуг у натуральному виразі, які публікуються в статистичних збірниках, є загальний обсяг мовлення в годинах і забезпеченість населення засобами телебачення та радіомовлення. Крім цього, визначають інші показники [41, 53]:

коефіцієнт охоплення аудиторії окремою системою S передавання сигналу (супутникова, кабельна система або ефір):

,

де , , — відповідно аудиторія глядачів, охоплена s-ою системою, та загальна аудиторія телеглядачів у k-му регіоні.

Даний показник може бути розраховано як для потенційної, так і для фактичної (нетто) аудиторії;

коефіцієнт охоплення потенційної аудиторії окремим виробником (коефіцієнт поширення):

,

де , — відповідно потенційна та фактична аудиторія і-го виробника в k-му регіоні.

Зазначений показник, виражений у %, називають також рейтингом.

Основними, так би мовити, асортиментними групами послуг окремого виробника, наданими ним протягом ефірного часу, можуть бути передачі (блоки) певного тематичного напряму — новини, фільми, суспільно-політичні програми та ін. Очевидно, що в цілому глядачі даного регіону можуть приділяти більше часу для перегляду спортивних передач (наприклад, на каналі «А» порівняно з іншими каналами). Це може означати, що даний канал має більшу частку на ринку послуг вказаного виду, вищий рейтинг і, можливо, більші доходи від реклами.

У результаті аналізу обсягу ефірного часу та перегляду окремих видів передач визначають середню тривалість (припустимо, протягом доби) перегляду передач даного виду одним глядачем — середній фонд (добовий) для j-го продукту і-го виробника в k-му регіоні ( ).

На основі показників , , , які в комплексі характеризують обсяг наданих послуг у натуральному виразі, можна визначити частки окремого виробника:

— серед фактичної аудиторії ;

— у середньому фонді часу одного телеглядача ;

— у середньому фонді часу одного телеглядача на перегляд програм j-го виду .

Таким чином:

; ; ,

де — фактична аудиторія k-го регіону; — середній фонд часу перегляду телепрограм і-го виробника одним телеглядачем k-го регіону.

Наведені коефіцієнти розраховуються окремо по системах телебачення та радіомовлення:

— по системі в цілому;

— по окремих каналах;

— по окремих програмах.

Найчастіше аналізується середній добовий або місячний фонд часу. Необхідна для розрахунків інформація одержується в результаті спеціальних опитувань (самореєстрації, анкетних та телефонних опитувань, фокус-групи й ін.), а також використання технічних засобів. Найпоширенішими серед них є спеціальні лічильники (піпл­метри), які фіксують тривалість часу перегляду глядачем окремих телеканалів протягом періоду спостереження. Зареєстрована з них інформація може бути безпосередньо введена в комп’ютер. Реєстрація проводиться, як правило, на вибірковій сукупності домогосподарств, з поступовою повною ротацією всіх членів панелі.