2. Особливості статистичного аналізу окремих видів інформаційних послуг.

Послуги засобів зв’язку є основним результатом такого виду економічної діяльності, як «Діяльність зв’язку». Це — по суті комунікаційний зв’язок, основа всього, що пов’язане з поняттям «мережа».

Класифікації і групування при статистичному аналізі інформаційного ринку взагалі та його ресурсів зокрема необхідно проводити з урахуванням специфіки і сучасних тенденцій розвитку інформаційно-комунікаційних технологій. Це потребує розгляду основних принципів побудови та функціонування сучасних систем електрозв’язку і деяких технічних аспектів.

Телекомунікаційні системи або телекомунікації — це системи електрозв’язку між абонентами, які в загальному випадку складаються з кінцевого обладнання абонента (телефону, комп’ютера) і каналу зв’язку: апаратури передачі даних (модема, комутатора та ін.) і відповідного середовища (телефонної лінії, оптоволоконного кабеля, радіоефіру).

Номенклатура послуг телекомунікацій (ТК) і відповідні тарифи визначаються їх типом і виділяються за формою електричного сигналу, пропускною спроможністю та ін.

Сучасні телекомунікаційні системи за архітектурою побудови являють собою мережі і, в свою чергу, є основою комп’ютерних мереж — поєднання інформаційних і комунікаційних технологій з метою виробництва і доведення до користувача інформаційного продукту. Отже, виділення основних груп інформаційного продукту значно зумовлено можливостями та особливостями окремих типів комп’ютерних мереж.

Важливо зауважити, що в спеціальній технічній літературі, аналітичних оглядах ринків, публікаціях рекламного характеру і практичній діяльності у сфері інформаційно-комунікаційних технологій прийнято пов’язувати, визначати певний вид послуги зв’язку з назвою відповідної технології або стандарту на неї. Отже, по аналогії з тим, що при статистичному вивченні ринку товарів і послуг у загальному випадку використовують Державний класифікатор продукції та послуг (ДКПП), так дослідженнях ринку інформаційно-комунікаційних послуг слід додатково використовувати основні терміни міжнародних стан­дартів у галузі телекомунікацій.

Інформаційні послуги у сфері інформатизації є результатом діяльності переважно зі збирання, зберігання, обробки інформації, створення інформаційних систем та їх обслуговування (табл. 6.2.3). У наведеній класифікації існує низка інформаційних послуг, які безпосередньо пов’язані з поняттям «Інформаційний ресурс (ІР)».

«Інформаційний ресурс» — організована сукупність докумен­тованих даних (база даних, архів, бібліотека) разом з нормативно-правовими, організаційними, технічними і програмними засобами, призначеними для задоволення конкретних інформаційних потреб.

Особливе значення ІР пояснюється такими факторами:

• інформаційні ресурси держави є її національним надбанням, важливою складовою стратегічних ресурсів, необхідним елементом побудови інформаційного суспільства;

• ІР як виробничий ресурс стає одним з основних у процесі створення ВВП;

• обсяг, якість і рівень доступності ІР значною мірою визначають міжнародний статус держави та рівень її національної безпеки;

• рівень можливості одержання будь-яким користувачем необхідних йому інформаційних послуг, продуктів у тому числі аналітичних матеріалів визначає економічну і соціальну цінність ІР.

ІР являють собою поєднання суто інформації (інформаційного фонду) з організаційною структурою — юридичною особою, що виступає в ролі виробника, власника та/або продавця інформаційного ресурсу, точніше, пов’язаної з ним послуги. Тому при комплексному вивченні номенклатури інформаційних послуг, їх особливостей та умов надання необхідно розглядати і відповідні організації, перш за все, з точки зору специфіки та структури їх ІР.

Класифікацію ІР проводять за такими ознаками. Залежно від кола споживачів їх поділяють на національні, відомчі, корпоративні та індивідуальні, а за ознакою права власності — на державні, комунальні, приватні. Так, комунальні ресурси — це ресурси, які є об’єктами права комунальної власності. Власник ресурсів — фізична або юридична особа, що має на них право власності. Сукупність державних, комунальних і приватних ІР являє собою національні інформаційні ресурси.

Проводячи статистичні групування за ознакою організаційно-правової належності, слід також мати на увазі, що віднесення ІР до певної системи (інформаційної чи організаційної) пов’язано з принципами формування інформаційних масивів. Нагадаємо, що будь-яка організаційна система має в своєму складі інформаційну систему. В даному контексті під останньою розуміємо організаційну структуру (систему), основним видом економічної діяльності якої є інформаційно-обчислювальна. Залежно від мети використання ІР та принципів відбору інформації виділяють такі інформаційні системи [10, 33]:

• універсальні, що включають багато видів ІР;

• видові, створені для обробки і використання певних видів джерел інформації;

• галузеві, які містять інформацію щодо конкретної галузі знань чи діяльності;

• об’єктні, що містять інформацію про певну категорію об’єктів;

• відомчі;

• інші системи, орієнтовані на певні категорії користувачів, конкретну форму надання інформації, на певний ступінь відкритості інформації тощо.

Прикладами універсальної системи є система державних архівів, мережа бібліотек, національна система науково-технічної інформації. Найбільша з видових систем — Державний комітет статистики, який здійснює збір і обробку точно виділеного виду інформації — статистичної. Друга велика видова система — Державний картографічний фонд, призначений для збору й оброб­ки картографічної інформації.

Існує ще кілька видових інформаційних систем, які одночасно є підсистемами універсальних систем, перелічених вище. Так, система патентної інформації і система нормативно-технічної документації одночасно входять у НСНТІ, Держфільмофонд та Фонд радіо- й телепрограм і становлять частину Архівного фонду.

До видових інформаційних систем відносяться також фонди проектно-конструкторської і технологічної документації, проте будучи розподілені між різними підприємствами та організаціями, вони не утворюють єдиної системи в країні. Прикладами тематичних систем є Автоматизований земельний кадастр, мережа гідрометеоінформації, система екологічної інформації, система інформації з охорони здоров’я.

Прикладами відомчих систем є системи МВС, МНС, Державної податкової адміністрації, Державної служби зайнятості, Пенсійного фонду тощо. Щодо умов доступу, то взагалі ІР може бути платним, безплатним або регламентованим (за паролем). Залежно від виду носіїв ІР їх можна поділити на електрон­ні та паперові. Такий поділ є умовним, оскільки останнім часом у тих бібліотеках та архівах, де документи зберігаються переважно на паперових носіях, широко застосовуються комп’ютерні системи реєстрації, пошуку і деяких процедур обробки даних. При цьому, як відомо, існують і так звані електронні бібліотеки.