Побічні дія засобів для інгаляційного наркозу:

Ефір для наркозу – летка рідина з різким запахом, що швидко руйнується на світлі, тому необхідно перевіряти якість перед застосуванням. Температура кипіння – 35 °С. Вогненебезпечний. Ефір добре розчиняється у воді, жирах та ліпідах. Є сильним анестезувальним засобом. Має широкий спектр наркотичної дії і великий коефіцієнт безпеки застосування.

Побічні явища: –виразна стадія збудження; –сприяє звільненню катехоламінів, що може призвести до, аритмії, підвищенню рівня глюкози в крові; –після наркозу можуть з'явитися нудота, блювання і закрепи; –унаслідок швидкого випаровування ефіру з поверхні дихальних шляхів можуть розвинутися пневмонії; – у дітей може спричинити судоми. Для їх усунення використовують тіопентал.

Фторотан (галотан) – летка рідина. Руйнується на світлі, температура кипіння – 50 °С. Фторотан не горить і в суміші з ефіром запобігає горінню останнього. Фторотан погано розчиняється у воді, але добре – в жирах та ліпідах. Фторотан сильний анестетик (перевищує властивості ефіру як анестетика втричі, а азоту закис – у 50 разів), але справляє помірну анальгетичну дію.

Побічні явища: – пригнічення дихання; – аритмія серцевих скорочень, пов'язаних зі збудженням  -адренорецепторів міокарда, тому під час наркозу не можна вводити атропін і катехоламіни (адреналін, норадреналін). У разі появи аритмії вводять  -адреноблокатори (анаприлін); – серцева недостатність; – артеріальна гіпотензія; – психічні зміни; – гепатотоксичний, нефротоксичний, мутагенний, канцерогенний і тератогенний ефекти; – в осіб, що працюють з фторотаном, можуть бути алергійні реакції

Азоту закис – газ, що не вибухає, але підтримує горіння. Препарат не подразнює слизові оболонки дихальних шляхів. Вводять у суміші 80% азоту закису та 20% кисню. Анестезія настає через 3–5 хв. Стадії збудження немає. Наркоз поверхневий, тому азоту закис використовують для базисного наркозу і нейролептоанальгезії. Використовують препарат для знеболювання при тяжких травмах, гострому панкреатиті, інфаркті міокарда, під час пологів тощо.

Побічні явища: –зрідка – нудота, блювання, аритмії серцевих скорочень, артеріальна гіпертензія; –гіпоксія – виникає внаслідок тривалого введення азоту закису.  Важливо підтримувати вміст кисню в газовій суміші на рівні не менше ніж 20%. Після закінчення подачі азоту закису продовжують давати кисень протягом 4–5 хв.

Побічні дія засобів для неінгаляційного наркозу:

Тіопентал-натрій – порошок жовтуватого або жовтувато-зеленого кольору, легко розчинний у воді. Розчин готовлять ex tempore на стерильній воді для ін'єкцій. Вводять внутрішньовенно (повільно) або ректально (дітям). Наркоз настає відразу і триває 20 хв.

Побічні явища: – артеріальна гіпотензія; – ларингоспазм, бронхоспазм, рефлекторна зупинка серця; – підсилення секреції бронхіальних залоз.

Натрію оксибутират – білий порошок, легко розчинний у воді. Випускається в ампулах 20% по 20 мл. Вводять внутрішньовенно повільно, зрідка – внутрішньом'язово або внутрішньо. В результаті внутрішньовенного введення настає стадія наркозу через 30 хв і триває 2–4 год.

Побічні явища: – рухове збудження, судомні тремтіння кінцівок і язика – внаслідок швидкого внутрішньовенного введення; – блювання; – рухове і мовне збудження під час виходу з наркозу.

Кетамін (кеталар, каліпсол) – білий порошок, легко розчинний у воді і спирті. Кетамін призводить до дисоційованої загальної анестезії, яка характеризується кататонією, амнезією і анальгезією. Кетамін вводять внутрішньовенно або внутрішньом'язово. Тривалість наркозу – 10–15 хв залежно від способу введення. Застосовують препарат для введення в наркоз, а також для його підтримання. Кетамін можна використовувати також амбулаторне під час короткочасних хірургічних втручань.

Побічні явища: – артеріальна гіпертензія, тахікардія; – підвищення внутрішньочерепного тиску; – гіпертонус; м'язовий біль; – галюцинаторний синдром (хворі потребують спостереження після операції). Кетаміновий наркоз не слід застосовувати хворим з порушенням психіки та епілепсією.

Пропанідид (сомбревін) вводять внутрішньовенно повільно. Наркоз настає через 20–40 с і триває 3–5 хв.

Використовують препарат для введення в наркоз, а також в амбулаторних умовах під час короткотривалих операцій і для діагностичних досліджень (біопсія, зняття швів, катетеризація).

Побічні явища: – брадикардія, артеріальна гіпотензія, серцева недостатність; – бронхоспазм, анафілактичний шок; – тромбофлебіт.

Особливості роботи із засобами для наркозу: – тіопентал-натрій та інші барбітурати не можна змішувати в одному шприці з кетаміном, дитиліном, пентаміном, аміназином і піпольфеном, оскільки внаслідок фізико-хімічної взаємодії утворюється осад.

– вибухонебезпечні речовини комбінують з фторотаном; – неінгаляційні анестетики комбінують з інгаляційними засобами для наркозу, щоб зменшити або усунути стадію збудження, відчуття ядухи, психічну травму; – перед наркозом для зменшення рефлекторних реакцій і обмеження секреції залоз пацієнтам роблять премедикацію (підготовку до операції) – вводять атропін (або інший м-холіноблокатор); для усунення болю – анальгетики (фентаніл, промедол тощо), для посилення розслаблення скелетних м'язів – міорелаксанти (губо-курарин); для зменшення проявів алергії – антигістамінні (димедрол,) препарати. Для премедикації призначають також транквілізатори, нейролептики, гангліоблокатори, клофелін та інші лікарські засоби.