Оперативні методи лікування:

Показання:

- внутрішньосуглобові переломи;

- колосуглобові переломи зі значним зміщенням чи ротацією відламків;

- відкриті переломи верхньої та нижньої кінцівок;

- пошкодження судин, нервів;

- інтерпозиція м’яких тканин;

- невдала закрита репозиція;

- неправильно зрощені переломи, що призводять до стійкої деформації кінцівки, викривлення чи тугорухомості суглоба.

Види оперативних методів лікування:

1) Відкрита репозиція:

- проста – ревізія рани із співставленням відломків без фіксації (по Ру, застосовується дуже рідко),

- складна – ревізія рани, співставлення відломків із їх фіксацією між собою.

Фіксація:

- зовнішня - екстрамедулярна (пластинами АО);

- внутрішня - інтрамедулярна (спицями, стержнями Богданова, ЦІТО).

Фіксаторами можуть бути різноманітні металеві та пластикові конструкції. Ауто-, гомо- та алотрансплантати на даний час не використовують.

У дітей намагаються застосовувати “прості” методи фіксації (остеосинтезу) – кетгутом, шовком, капроном або ж металоостеосинтез (спицями Кіршнера, проволокою, цвяхами, стержнем Богданова).

Спиці Кіршнера мають досить значне розповсюдження, оскільки їх введення у кістку не призводить до порушення росту кістки у довжину.

Разом з цим, пластини та ін. металеві конструкції використовуютьдосить обмежено.

2) позавогнищевий компресійно-дистракційний остеосинтез (апаратами Ілізарова, Гудушаурі, Волкова-Оганесяна, Калнберга (пластикові), Гофмана, Костюка та ін.),

3) ультразвукове зварювання кісток – через негативний вплив на тканини у дітей зараз не застосовують.

Загальною особливістю переломів кісток у дитячому віці є те, що вони переважно локалізуються в області епіфіза, а тому характерні епіфізеолізи та остеоепіфізеолізи.

І. Особливості травм верхньої кінцівки у дітей:

1. Переломи ключиці – частіше підокісні, переважно в обл. границі середньої та зовнішньої третини, складають до 13% переломів кінцівок (по частоті поступаються лише переломам передпліччя та плеча). Добре зростаються.

Лікування: у маленьких дітей – марлева пов’язка типу Дезо на 7-10 днів, у старших дітей – восьмиподібна фіксуюча гіпсова пов’язка чи костильно-гіпсова пов’язка на 14-21 днів. Відновлювальна терапія частіше не потрібна.

2. Переломи плеча – частіше у дистальному епіфізіта метафізі.

3. Переломи кісток передпліччя – частіше локалізуються на одному рівні.

А. Переломи плечової кістки (займають 2-е місце по частоті серед переломів кінцівок - до 15,9%):

1. Частіше – переломи дистальногоо відділу.

2. Переломи часто бувають внутрішньо- чи колосуглобовими (площина прелому проходить у безпосередній близкості від прикріплення суглобової капсули).

Внутрішньосуглобові переломи:

- черезвиросткові;

- родовий епіфізеоліз;

- перелом головки виростка (мищелка) і блока плечової кістки.

Колосуглобові переломи (по механізму бувають згинальними та розгинальними):

- черезвиросткові;

- надвиросткові.

Клініка (особливості): переломи епіметафіза необхідно диференціювати від вивихів предпліччя. Характерний с-м Маркса (в нормі лінія осі плеча перпендикулярна лінії, проведеній через виростки плеча).

Особливу небезпеку при вищевказаних переломах представляє можливе пошкодження нервів верхньої кінцівки - nn. radialis, ulnaris, medianus. Тому необхідно перевіряти с-ми ураження цих нерів при таких переломах.

При вивихах:

- вимушене положення кінцівки;

- с-м пружної фіксації з відсутністю крепітації;

- порушення рівнобедреності трикутника Гютера.

Лікування:

1) частіше - одномоментна закрита репозиція з фіксацією гіпсовою пов’язкою на 2-3 тижні;

2) при невдачі - скелетний витяг або:

3) оперативне лікування (особливо при внутрішньосуглобових переломах) - остеосинтез або апарат Ілізарова.

Б. Переломи кісток передпліччя (займають 1-е місце серед переломів кінцівок):

1. Частіше переломи дистального відділу променевої кістки - розгинальні (до 85%) та згинальні. Можуть бути підокісними з пошкодженням зони росту (епі- та остеоепіфізеолізи).

Лікування - одномоментна закрита репозиція з врахуванням механізму травми з гіпсовою фіксацією строком на 3 тижні, фізіотерапія та ЛФК.

2. При переломах діафізу однієї з кісток передпліччя клініка буває менш вираженою, тому можливі діагностичні помилки. При:

- переломі Монтеджа (перелом ліктьової кістки з вивихом головки променя),

- переломі Галеацці (перелом променя з вивихом головки ліктьової кістки) – вивих часто не діагностують.

Тому необхідно робити знімок із захопленням зони перелому та суглобів (ліктьового та променево-зап’ястного).

Лікування - закрита точна репозиція кісткових уламків та ліквідація вивиху з гіпсовою фіксацією на 3-4 тижні.

При неуспішності – апарат Ілізарова (дітям, старшим 5 років) чи остеосинтез. В ранні строки – фізіотерапія (УВЧ, магнітотерапія, ЛФК).