6.3. Організація обчислень в Excel

Введення формул і розрахунок. Табличний процесор Excel здатний виконувати над даними безліч різних опе­рацій: математичних, логічних, статистичних, текстових, фінансових та ін. Послідовність дій над операндами запи­сується у вигляді специфічних формул, що починаються зі знака рівності, наприклад:

= А5-В7, = СУММ (С1:С10), = СТЕПЕНЬ (А1;А2), де СУММ і СТЕПЕНЬ — імена стандартних функцій підсумовування і піднесення до степеня відповідно.

Будь-яка формула, як текст або число, вводиться у ви­брану комірку робочого листка вручну. З метою економії часу і виключення помилок введення посилання на комірки або їхні діапазони можна включати у формулу за допомогою миші. Для цього досить клацнути її лівою клавішею на поточній комірці або виділити "буксируван­ням" курсора потрібний діапазон.

У формулу можна також включати імена стандартних функцій, вибираючи їх зі спеціального списку вікна «Ма­стер функций», що активується кнопкою «Функции».

В Excel, як і в інших табличних процесорах, формули можна копіювати з автоматичною настройкою їх за новим місцерозташу-вання. Ця процедура легко виконується "буксируванням" уже відомого маркера запов­нення вздовж рядка або стовпця. Тому процедура введення формул у комірку робочого листка є автоматизо-ваною і простою.

В Excel використовують два типи адрес (посилань) комірок: абсолютні та відносні. Перші застосовують, як­що у формулу треба ввести значення з фіксованої комірки:

=СУММ(А1:С1)*$F$5,

де $ — ознака абсолютного посилання. Під час пе­реміщення (копіювання) формул абсолютні адреси зали­шаються незмінними.

Відносні адреси змінюються відповідно до нової позиції формули:

=CУMM(Al:Cl)* $F$5... =CУMM(A5:C5)*$F$5.

Формула повністю відображається в рядку формул, легко редагується і реалізується при натис­ненні на клавішу <Enter>. Рядок формул має досить велику довжину і широко використовується на практиці для введення та корекції даних будь-якого типу. Для виправлення рядка потрібно клацнути лівою клавішею миші на відповідній комірці, а потім на рядку. Після появи вертикальної ри­ски-курсора можна розпочинати корекцію формули, ско­риставшись клавішами керування <Delete>, <Inscrt> та BackSpace>.

Автододавання забезпечує оперативне форму­вання результатів й аналіз їх залежності від значень параметрів-аргументів. Виконується за допомогою кнопки-піктограми «Автосумма». Її результат — підсумок даних виділеного діапазону чисел будь-якого стовпця (рядка), наприклад А1:А4 (А1:С1). Сума розміщується в черговій комірці A5(D1) при натисненні на клавішу <Enter>. У цій комірці спочатку відображається розрахун­кова формула вигляду

= СУММ (А1:А4) або = СУММ (А1:С1), яка формується системою автоматично.

Автододавання можна застосовувати до діапазонів сусідніх стовпців (рядків), скориставшись відомим марке­ром заповнення. Виділення підсумкового рядка (стовпця) робочого листка, заповнення його розрахунковими фор­мулами та значеннями проводяться "буксируванням" маркера і натисненням на клавішу <Enter>. Для отримання підсумкових значень по всіх рядках або стовпцях таблиці необхідно виділити останню, натиснув­ши на клавіші <Ctrl+Shift+*>, і виконати команду «Автосумма». При цьому всі значення, що не належать до чис­лових, ігноруються. Автододавання можна застосовувати також для несуміжних діапазонів, які мають бути виділені.

Автообчислення забезпечує формування ряду підсумкових значень поза робочим листком, що викорис­товуються для аналізу й оцінки результатів обчислення. Тип підсумкового значення (середнє, кількість значень і чисел, максимум та ін. ) задається за допомогою команд спеціального контекстного меню, яке ак­тивується клацанням правою клавішею миші на рядку стану вікна Excel. Вибране користувачем підсумкове значення виділеного об’єкта робочого листка відображається в рядку стану.