6.2. Основне вікно Excel

Після завантаження Excel на екрані з'являється основ­не вікно табличного процесора (рис.6.1). У верхній час­тині цього вікна розміщуються рядок заголовка, головне меню, стандартна панель інструментів, панель інструментів форматування; в нижній частині — рядок стану системи і горизонтальна смуга прокручування електронної таблиці (ЕТ); у правій частині — вертикальна смуга прокручування ЕТ; по центру — робо­ча область екрана, що містить рядок формул та ЕТ.

Більшість із перерахованих об'єктів можна вводити або виводити; їх положення на екрані не є сталим і вста­новлюється користувачем.

Рядок заголовка містить назву програми — Microsoft Excel та ім'я робочої книги-файла. Книзі, що створюється вперше, система за замовчуванням присвоює ім'я «Кни­га 1». Якщо в ході роботи відкривається ще одна «чиста» книга, то система називає її «Книга2» і т. д. Після присво­ювання книзі-файлу призначеного користувачем імені (наприклад, «Відомість», «Таблиця» і т. д.) його системне ім'я зникає.

Рис. 6.1. Основне вікно табличного процесора Excel

Головне меню Excel містить дев'ять спадних ме­ню: Файл, Правка, Вид, Вставка, Формат, Сервис, Данные, Окно і ? (довідка). Кожне меню виконує певні функції, має кілька команд керування процесором і активується за допомогою миші або натисненням на клавішу <Alt> разом із клавішею літери, підкресленої в його імені, на­приклад <А1і+ф>, <Alt+n> і т. д.

Панелі інструментів - групи піктограм-кнопок, за допомогою яких здійснюються швидкий і наочний вибір та виконання команд. В Excel використовується ряд системних панелей інструментів: «Стандартная», «Форматирование», «Диаграммы», «Рисование», «Сводные табли­цы», «Элементы управления» та ін. Допускаються зміна стандартних панелей, створення призначеної для корис­тувача панелі з ім'ям «Новая».

Як правило, на екран викликаються тільки дві панелі інструментів: «Стандартная» і «Форматирование». Перша містить кнопки виконання основних команд Excel (ство­рення, відкривання, збереження, друкування, редагування і сортування файлів), а друга — кнопки виконання ос­новних функцій форматування даних (вибір типу, розмірів і накреслення шрифту, способу вирівнювання даних, точності їх подання тощо).

Електронна таблиця—робочий листок. Основою будь-якого табличного процесора є ЕТ, яка розміщується в пам'яті ПК після його завантаження. Стандартна таблиця Excel має 65 536 рядків і 256 стовпців. Рядки таблиці ідентифікуються числами від 1 до 65 536, а стовпці — літе­рами латинського алфавіту від А до Z, від АА до AZ, від ВА до BZ і від ІА до IV.

Під час роботи зі звичайним монітором (25 рядків по 80 символів) на його екрані розміщується приблизно 9 стовпців і 18 рядків ЕТ. Тому екран відіграє роль вікна, в якому відображається тільки частина ЕТ розміром 9x18. Переміщуючи вікно, можна переглядати задані частини таблиці і таблицю в цілому.

Кожна комірка таблиці має свою адресу або ім'я. Наприклад, адреса В14 вказує на розміщення комірки в стовпці В і рядку 14 таблиці. Комірка таблиці, в якій розміщено курсор, називається активною; тільки в неї можна вводити потрібну інформацію (число, текст або формулу).

В Excel адресуються не тільки окремі комірки таблиці, а й діапазони комірок, що включають частину стовпця, частину рядка або блок сусідніх комірок. Напри­клад, діапазон A3:F3 — це частина рядка 3, що містить 6 комірок; D8:D11 — частина колонки D, що містить 4 комірки; С1:Е11 — блок комірок, заданий адресами лівої верхньої та правої нижньої комірок, який містить 33 комірки.

Стандартна ширина стовпця, що призначається систе­мою за замовчуванням, дорівнює 9 позиціям (символам). Іюна може змінюватися користувачем у межах від 1 до і2 000 символів.

В Excel реалізовано тривимірну си­стему обробки табличних даних. При цьому ЕТ нази­вається робочим листком, а сукупність робочих листків, розміщених в одному файлі, — робочою книгою. До складу книги може входити від однієї до 256 листків-сторінок. Листки можна "виривати" і "вставляти".

За замовчуванням у початкову робочу книгу вклю­чається 16 листків з іменами «Листі», «Лист2» і т.д. Їх "перегортання" виконується за допомогою однойменних кнопок-ярликів, розміщених у нижній частині екрана. У подальшому всі системні імена листків доцільно поміня­ти на більш інформативні імена користувача. Стосовно першого листка цю процедуру виконують так:

• вибирають ярлик «Лист1», який подвійним клацан­ням лівої клавіші миші виділяється темним фоном;

• в ярлик вводять нове ім'я (наприклад, «Ви­трати») і натискають на клавішу <Enter>.

Смуги прокручування забезпечують пе­реміщення робочого листка по вертикалі та горизонталі за допомогою спеціальних бігунків і маніпулятора — миші. По вертикалі поточний листок можна зміщати вгору (вниз) на один рядок, на кілька рядків або на один ек­ран, а по горизонталі — ліворуч (праворуч) на один або кілька стовпців. Крім того, в системі передбачено пе­рехід до сусіднього листка, а також до першого або ос­таннього листка робочої книги. Переміщення по листках виконується спеціальними кнопками, розміщеними ліво­руч від горизонтальної смуги прокручування. Ці дії мо­жуть виконуватися також за допомогою клавіатури керу­вання.

Рядок стану відображає багато ко­рисної інформації, наприклад, хід виконання операцій копіювання і збереження, стан окремих клавіш керу­вання (Caps Lock, Num Lock, Scroll Lock), результати автообчислень (кількість вибраних комірок, сума їх вмісту, середнє, максимальне чи мінімальне значення). Виведен­ня того або іншого результату виконується за допомогою спеціального контекстного (швидкого) меню.