Ввідні септакорди (dvii7)

Септакорд, побудований на ввідному звуці (VII ступення), має домінантову функцію і називається ввідним. Його скорочене позначення - DVII7.

Залежно від інтервалу між основним звуком і септимою розрізняють:

а) малий ввідний септакорд натурального мажору, з інтервальним складом - мала терція, зменшена квінта, мала септима (тобто зменшений тризвук з малою септимою);

б) зменшений ввідний септакорд гармонічного мажору і мінору (коротше - зменшений), з інтервальним складом мала терція, зменшена квінта, зменшена септима (тобто зменшений тризвук із зменшеною септимою).

В мажорі можливий перехід від малого ввідного септакорду до зменшеного хроматично прохідним півтоновим ходом септими DVII7 в одному з голосів (порівняти з аналогічним переходом з натурального мажору в гармонічний на основі субдомінантової гармонії). Як і всі інші септакорди, DVII7 має три обернення.

Приготування ввідного септакорду

Ввідний септакорд (особливо зменшений) нерідко з'являється безпосередньо після тоніки; проте частіше всього він, як дисонанс, готується яким-небудь акордом групи S в гармонічному з'єднанні з ним. Можлива поява ввідного септакорду і після D, і D7 а іноді (значно рідше) -після TSVI і tsVI.

Розв’язання ввідного септакорду в тоніку

Як правило, ввідний септакорд і його обернення розв’язуються в тоніку з подвоєною терцією: квінта і септима DVII7 йдуть поступово вниз (відповідно в терцію і квінту Т), а основний звук і терція - поступово вгору (відповідно в основний звук і терцію Т). При такому голосоведенні основний ввідний септакорд розв’язується в основне тонічне тризвуки, DVII65 і DVII43 - в тонічний секстакорд, а маловживаний секундакорд - в прохідний Т64 або, значно рідше, в K64.

В розв’язані DVII43 можливо застосування стрибка - по аналогії з розв’язаням D2 в Т6. Подвоєння тонічної терції викликається бажанням уникнути паралельних квінт при розв’язані ввідного септакорду і його обернення; подвоєння стає необов'язковим, якщо розташування DVII7 або його обернення таке, що при розв’язані в тоніку (Т, або Т6, або прохідний Т64) виходять паралельні кварти, а не квінти.

Внутрішньофункційне розв’язання DVII7

На сильній (а в більш помірному русі - і на відносно сильній) долі ввідний септакорд звучить дуже напружено і легко може бути сприйнятий як затримання до менш напруженого домінантсептакорду. В таких випадках часткове – внутрішньофункційне - розв’язання робиться низхідним поступеневим рухом ввідної септими в основний звук D7, при залишенні решти трьох (загальних) звуків на місці.

Схема переходу DVII7 в D7: 

а) DVII7 розв’язується (точніше - переходить) в D65

б) DVIID65 - в D43

в) DVII43 -в D2

г) DVII2 - в основній D7.

Прохідні акорди в оточенні DVII7

Між акордами DVII7 можуть знаходитися прохідні акорди всіх трьох функцій: тонічної, субдомінантової і домінантової. Ввідний септакорд і його обернення можуть також брати участь в оточенні прохідних співзвучь різними акордами:

Субдомінантні властивості ввідного терцквартакорда (DVIID43)

Бас другого обернення ввідного септакорду є IV ступенем гами і представляє, тим самим, елемент субдомінанти в даному дисонуючому (значить - біфункціональному) акорді. Це служить приводом для використання DVIID43 як своєрідної субдомінанти (тим паче, що і септима його є одночасно субдомінантовою терцією); DVII43 безпосередньо переходить в Т6 типовим для плагальних оборотів низхідним ходом баса на кварту від IV ступеня до I. При цьому в субдомінанті, яка передує ввідному терцквартакорду, подвоюється квінта.

З цієї ж причини після DVIID43 може з'явитися К64, який вводиться іноді DD. Зменшений ввідний септакорд володіє однією особливістю, що відрізняє його від малого; він складається з трьох малих терцій; збільшена секунда, що виходить від обернення зменшеної септими, енгармонічно також рівна малій терції. Таким чином, зовні певного тонального оточення основний зменшений ввідний септакорд не відрізнимо на слух від свого обернення, побудованого від того ж звуку (енгармонічна рівність).