2. Оцінка результатів наукової діяльності

Отримані науковцем чи науковим колективом результати так чи інакше проходять оцінку як самих науковців-виконавців роботи, так і з боку їх безпосереднього керівництва, інших науковців, суспільства та міжнародного наукового співтовариства.

Якщо основною ха­рактеристикою фундаментальних досліджень є їх теоретична ак­туальність, новизна, концептуальність, доказовість, перспектив­ність і можливість запровадження результатів у практику, то при розгляді прикладних досліджень слід оцінювати, в першу чергу, їх практичну актуальність і значимість, можливість запроваджен­ня в практику, ефективність результатів. Для наукових розробок тут цінною є новизна, актуальність і ефективність.

Розрізняють внутрішню та зовнішні оцінки отрима­них наукових та науково-технічних результатів.

Внутрішня оцінка результатів наукової діяльності є найпершою. Вона проходить через такі етапи:

— самокритика і відшукування вразливих місць теоретичної конс­трукції чи практичного вирішення. Стосовно останнього може бути проведене тестування тощо, у результаті чого можуть виявитися недо­ліки отриманого наукового результату;

— закінчена чи проміжна робота може бути подана на неофіційну рецензію колезі чи більш професійному науковцю. Боятися розгрому нерозумно. Це варто практикувати молодим науковцям, які ще не ма­ють достатньої кваліфікації та досвіду. В результаті такого взаємного рецензування можуть виявитися слабкі місця, які у подальшому зняті або посилені. Крім того, неофіційні рецензенти можуть звернути ува­гу автора чи співавторів і на інші виграшні моменти наукового резуль­тату.

Письмові роботи (наукові статті чи тези повідомлень на наукову конференцію тощо) або їх окремі найбільш спірні положення можна обговорити у неформальних наукових зібраннях, у тому числі за чашеч­кою чаю методом мозкової атаки;

— рецензія наукового керівника є наступним та необхідним етапом. Не варто поспішати і подавати роботу до опублікування без дозволу наукового керівника. Це може спричинити конфлікт з ним, оскільки зайнята молодим науковцем позиція може бути в корені помилковою або суперечити висхідним позиціям школи наукового керівника.

Рецензія наукового керівника має містити оцінку актуальності проведеної роботи, її рівень (теоретичний чи прикладний), знання ви­східних теоретичних та практичних позицій попередників, оцінку за­стосованих методів, рівень отриманих результатів і доцільність їх використання та рекомендації з цього приводу, критичні зауваження. Найчастіше письмова оцінка наукового керівника надається в тому разі, коли це передбачено чинним законодавством (висновок про кандидатську дисертацію чи магістерську роботу) або потрібно для вико­ристання результатів роботи.

Негативна оцінка надається в усній формі і містить критичні, інколи досить різкі відзиви про виконану роботу: поверховість, плагіат, незнан­ня теорії чи законодавства, відсутність практики, погана збалансованість роботи, невідповідність її встановленим вимогам тощо. Інколи це мо­жуть бути зауваження щодо технічного виконання роботи, загальної освіченості її виконавця, використання фахової термінології;

— це може бути обговорення на засіданні наукового підрозділу. У такому разі робота доповідається на його науковому зібранні (засідан­ня кафедри (відділення чи предметно-методичної секції), кафедральний чи міжкафедральпий семінар, засідання творчої групи, наукового гурт­ка тощо). Іх рішення оформляється протоколом чи висновком.

При рекомендації роботи до опублікування чи іншого використан­ий надасться виписка із засідання наукового підрозділу. Вона містить повторення вступної частини оригіналу протоколу зміст безпосеред­нього обговорення наукової роботи та рекомендацію.

Зовнішня оцінка результатів наукової діяльності може бути офіцій­ною та неофіційною. Офіційною с оцінка, що здійснюється на основі приписів чинного законодавства і є необхідним етапом такої роботи. У такому разі офіційно науковою установою чи її підрозділом (науко­вою радою чи спеціалізованою радою) призначаються рецензенти (офіційні опоненти).

Перш за все йдеться про наукову чи науково-технічну експертизу, яка відповідно до ст. 40 Закону України «Про наукову та науково-технічну діяль­ність» є невід'ємним елементом державного регулювання та управлін­ня у сфері наукової і науково-технічної діяльності. Експертна комісія, яка формується Міністерством освіти і науки за погодженням з Національною академією наук України, має оцінити рі­вень наукових досліджень та практичну цінність їх результатів.

Результати проведеної експертною комісією експертизи розгляда­ються та затверджуються колегією міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить науко­во-дослідна (науково- технічна) установа.

Результати галузевої та міжгалузевої експертиз зумовлюють обся­ги фінансування науково-дослідних (науково-технічних) установ, які враховуються під час підготовки проектів Державного бюджету та програми соціально-економічного розвитку України, яка розробляється урядом України.

Рецензії в наукових виданнях можуть стосуватися наукових робіт з проблемних та вельми актуальних напрямків розвитку науки. Зазвичай практикуються рецензії на монографії та навчальні видання. Вони вка­зують на практичне значення, доцільність обраної конструкції та мето­дологічного підходу, містять оцінку елементам новизни та вказують на спірні моменти, припущені помилки (по суті та технічні), рекомендації із застосування та загальну оцінку опублікованої роботи.

Оцінити належним чином роботу та отримати на неї відзив як офі­ційний, так і не офіційний можна при її оприлюдненні і виступах та повідомленнях на наукових симпозіумах та науково-практичних конфе­ренціях. Така форма с виправданою як для молодих, так і визнаних науковців. Молоді набувають навиків наукового спілкування з провід­ними спеціалістами, можуть випробувати своє вміння доповісти і від­стояти в разі критики отримані результати, порівняти їх з іншими ре­зультатами, отримати поради та настанови.

Особливо безцінними є неофіційні творчі та особисті контакти, що встановлюються між учасниками наукових форумів.

Правовою формою оцінки роботи та можливості використання отриманих результатів є конкурси наукових робіт. Відповідно устано­ва чи організація, яка оголосила конкурс, повинна оприлюднити його умови та вимоги до робіт. Подані в установленому порядку роботи розглядаються конкурсною комісією і про прийняті рішення повідом­ляється учаснику конкурсу.

Правовою та матеріальною формою визнання наукової роботи є ві­домчі, міжвідомчі та державні премії в галузі науки та науково-техні­чної діяльності. Такі премії встановлюються для підтримки розвитку науковігх та науково-технічних досліджень, стимулювання їх результа­тивності та притоку альтернативних рішень вузьких проблем та за­вдань.

Періодично державні та міждержавні наукові установи та фонди оголошують конкурси та встановлюються міжнародні премії. Найви­щою оцінкою заслуг науковця є Нобелівська премія, яка присвоюєть­ся Нобелівським комітетом по шести номінаціях.

Проте найвищим визнанням результативності наукової роботи є ви­користання її результатів на практиці.

До критеріїв оцінки діяльності науковця слід віднести й так званий індекс цитування та згадування іншими науковцями та не тільки науковцями але й практиками.

При впровадженні результатів науково-технічних робіт у виробни­цтво складається акт впровадження, а ще краще із автором (авторами) укладається ліцензійний договір чи інші подібні договори. Тоді автор отримує не тільки моральне задоволення від того, що його робота до­ведена до логічного завершення та він особисто брав участь у впрова­дженні результат, але й отримав матеріальну винагороду.

Акт впровадження враховується при захисті робіт: магістерських, кандидатських та докторських і відображається в розділі «Апробація о триманих результатів».

Окремо розглядаються питання присудження наукових ступенів та присвоєння вчених звань.