5. Увага, види уваги, їх характеристика.

На органи чуття людини в процесі її життя постійно діють своїми властивостями різні пред­мети і явища об'єктивної дійсності. Наприклад, під час лекції на студента впливає голос, зовнішній вигляд лекто­ра, обстановка в аудиторії, зміст повідомлення, люди, що сидять поруч. Але студент не може одночасно відобрази­ти всі ці впливи: на одні він реагує, інші - не помічає.

Відображаючи дійсність, людина завжди спрямовує свою психічну діяльність на ті предмети і явища, які для неї мають життєве значення, відповідають її потребам. Цю вибірковість психічної діяльності пов'язують із та­кою властивістю психіки, як увага.

Увага - спрямованість і зосередженість свідомості, що передба­чає підвищення рівня сенсорної, інтелектуальної чи рухової актив­ності індивіда.

Увага нерозривно пов'язана з діяльністю людини, в діяльності вона існує і нею підтримується. Послаблення її інтенсивності призводить до зниження якісних показни­ків у роботі. Перебувати в стані напруженої уваги означає активно над чимось працювати. Вона виникла в процесі праці й стала однією з його основних психологіч­них характеристик.

Найважливішими функціями уваги є регуляція діяль­ності та контроль за її перебігом. Від того, на чому і як зосереджується людина, залежить чіткість і повнота від­чуттів, сприймань і думок. К. Ушинський писав, що «увага є саме тими дверима, через які проникає усе, що тільки входить у душу людини із зовнішнього світу».

Суть уваги виявляється у відбиранні значущих (що стосуються важливих потреб на певний момент) впливів і гальмуванні несуттєвих, побічних. Завдяки цьому відо­браження стає чіткішим, а діяльність триває доти, доки не завершиться запланований акт поведінки чи не буде до­сягнуто поставленої мети.

Як вибіркове сприймання впливів увага можлива лише у стані бадьорості організму, зумовленої активною діяльніс­тю мозку. Виділяють чотири стани бадьорості: глибокий сон, дрімота, спокійна бадьорість (сенсорний спокій) і актив­на бадьорість.

У вітчизняній психології увагу поділяють на: мимовіль­ну, довільну і післядовільну. Такий поділ на види здійсню­ється на основі критеріїв наявності чи відсутності свідомої мети, вольового зусилля та інтересу до діяльності.

Мимовільна увага - увага, що виникає в процесі взаємодії люди­ни з навколишнім середовищем без її свідомого наміру і без будь-яких вольових зусиль із її боку.

Спочатку мимовільна увага існує як безумовний рефлекторний про­цес, зумовлений дією зовнішніх подразників. Така увага характерна для тварин. У процесі розвитку людини вона ускладнюється і стає умовнорефлекторною - під впли­вом подразників, що набувають сигнального значення.

Існує багато властивостей подразників, дія яких спри­чиняє появу мимовільної уваги. До них належать: новиз­на, раптовість дії, сила, зміна інтенсивності дії, переміщен­ня об'єкта в полі зору, контраст об'єкта з фоном та ін. Так, прихід незнайомого викладача в аудиторію відразу привертає увагу студентів через свою новизну, а виправлені червоним кольором помилки в зошитах привертають увагу учнів контрастом червоного кольору з фоном сторінки. Проте властивості об'єктів не самі по собі визначають мимовільну увагу. Той факт, що та сама властивість в одних людей викликає увагу, а інших залишає байдужими, свід­чить про те, що в появі мимовільної уваги беруть участь не тільки зовнішні впливи, а й внутрішні умови - потреби людей, їх інтереси, бажання, афективні стани тощо.

Особли­во велика роль у пробудженні мимовільної уваги нале­жить значущим потребам і безпосереднім інтересам. Те, що для людини важливе, цікаве й емоційно захоплююче, викликає тривале інтенсивне зосередження. Тому основ­ним призначенням мимовільної уваги є створення для лю­дини можливості швидко і правильно орієнтуватися в по­стійно мінливому середовищі, а також виділяти з нього об'єкти, що мають на даний час найбільшу значущість. Ми­мовільна увага є генетично первинним етапом становлен­ня уваги, на її основі виникає і розвивається довільна увага.

Довільна увага - увага, яку особистість свідомо викликає, спря­мовує і регулює.

Вона сформу­валася в процесі праці й спілкування людей. Оволодіння мовою дало людині змогу ставити перед собою усвідомле­ну мету, оцінювати і обирати шляхи її досягнення, перебо­рювати зовнішні та внутрішні перешкоди і спрямовувати свої зусилля на виконання окремих етапів трудового акту. Чим віддаленіша мета і складніший шлях її досягнення, менш приваблива сама робота, тим більші вимоги ставить вона до довільної уваги. Отже, інтелектуальна за переду­мовами, довільна увага є вольовою за характером.

Досягнення віддалених цілей вимагає від людини значної активності, тривалої зосередженості на процесі діяльності, кінцевому результаті, а також сили волі для долання перепон. Людина, поставивши певну мету, перед­бачає кінцевий результат, обирає способи його досягнення і контролює їх реалізацію. Отже, за участі довільної уваги відбувається регуляція активності, прогнозування, конт­роль і корекція діяльності.

Довільна увага наявна там, де предмет уваги не при­вабливий для людини. Вона завжди є опосередкованою, бо ґрунтується на операціях, що опосередковують мислення. Будь-який акт уваги, для того щоб стати актом довільної, свідомо спрямованої уваги, повинен насамперед перетво­ритися на інтелектуальну, опосередковану операцію.

Хоча мимовільна і довільна увага суттєво відрізня­ються між собою, між ними існують взаємозв'язки і взаємопереходи. Довільна може стати мимовільною у зв'язку зі змінами в мотива­ції діяльності. Так відбувається, коли робітник розпочи­нає складну і непривабливу, але важливу роботу. Процес входження в діяльність спочатку повільний і тяжкий. Поступово він досягає результатів, і його зацікавлює сам процес. Для підтримання уваги вже не потрібні вольові зусилля, оскільки виникає післядовільна увага.

Післядовільна увага - увага, що виникає на основі інтересу до процесу діяльності.

Вона є цілеспрямованою, тобто залишається на тому ж об'єкті чи виді діяльності, свідомо контролюється (як до­вільна увага) і не потребує вольових зусиль для підтри­мання (як мимовільна). Її виникнення збільшує трива­лість зосередження на діяльності, сприяє зменшенню вто­ми, підвищенню продуктивності праці. Післядовільна увага є оптимальною у всіх видах діяльності, але особливо ефективною - в розумовій роботі. Примусово викликати цей вид уваги не можна. Шлях до неї лежить через про­будження інтересу до діяльності.