Тема 2. Пізнавальна діяльність особистості – 4 год.
Відчуття. Класифікація видів відчуттів.
Загальні закономірності та властивості відчуття.
Поняття про сприймання та його властивості.
Характеристика основних видів сприймання.
Увага, види уваги, їх характеристика.
Увага та її структурні особливості.
Предмети і явища своїми властивостями безперервно впливають на органи чуття людини. Відображаючись у мозку, ці впливи викликають у людини відчуття світла, кольору, звуку, запаху, смаку тощо. За допомогою органів чуття організм одержує у формі відчуттів інформацію про стан зовнішнього і внутрішнього середовища.
Відчуття - відображення в мозку людини окремих властивостей предметів і явищ об'єктивного світу внаслідок їх безпосереднього впливу на органи чуття.
Через відчуття здійснюється безпосередній зв'язок свідомості із зовнішнім світом, їх особливості залежать не тільки від об'єктів, що впливають на органи чуття, а й від суб'єкта, що їх відчуває. Напр., зануривши палець у відро з водою, одна людина може стверджувати, що вода холодна, а інша - що тепла. У відчуттях відображаються також стани суб'єкта. Отже, відчуття - це суб'єктивні образи об'єктивного світу.
Людині постійно потрібно одержувати інформацію про навколишню дійсність, адже пристосування організму до середовища передбачає наявність інформаційного балансу між середовищем і організмом. Його порушення, що виявляється в інформаційному перевантаженні чи недовантаженні, нерідко призводить до серйозних функціональних розладів.
Глибоке вивчення кори головного мозку дало змогу чітко встановити локалізацію в ньому різних видів чутливості. Так, зорові відчуття зосереджено в потиличних ділянках кори головного мозку, слухові - у середній частині скроневої звивини, тактильні - у задній центральній звивині.
Необхідність відображення різноманітних властивостей дійсності зумовила в процесі історичного розвитку людини появу значної кількості аналізаторів, пристосованих для сприймання лише певних подразників. Разом вони утворюють сенсорну систему людии. Англійський фізіолог Шеррінгтон запропонував об'єднати всі аналізатори в три системи і виділити три види відчуттів:
А) Екстероцептивні - відчуття, що відображають властивості предметів та явищ зовнішнього світу і мають рецептори, розміщені на поверхні тіла (слухові, смакові, нюхові, дотикові відчуття). За способом подразнення рецептора їх поділяють на контактні (дотикові, смакові й больові) й дистантні (зорові, слухові, нюхові).
Б) Інтероцептивні - відчуття, що мають рецептори, розміщені у внутрішніх органах (серці, шлунку, печінці) і тканинах тіла та відображають їх стан. До них належать органічні відчуття (спраги, голоду, неспокою, напруження).
В) Пропріоцептивні - відчуття, що дають інформацію про рух і положення людського тіла в просторі, їх рецептори розміщені в м'язах і суглобах. До них відносять кінестетичні і статичні відчуття.
Такий поділ відчуттів на види є нечітким, бо деякі відчуття можна водночас віднести до двох груп. У межах кожного з цих видів відчуття поділяють на різновиди залежно від аналізаторів і адекватних їм подразників.
Адекватними називають подразники, до сприймання яких певний аналізатор пристосований і які у звичайних умовах збуджують його (світло для ока, запах для носа). Неадекватними є подразники, до сприймання яких орган не пристосований і які у звичайних умовах не збуджують його (запах для ока).
Залежно від аналізаторів виділяють зорові, слухові, нюхові, смакові, дотикові, температурні, больові, кінестетичні, статичні, органічні та вібраційні відчуття.