7.3. Фізіологічні основи цілорічного та багаторічного планування процесу тренування

Основою для раціонального планування є об'єктивні закони розвитку тренованості. Раціональне планування дає можливість тренерам, лікарям, спортсменам спільно дотримуватися принципу послідовності та поступовості застосування спортивних навантажень.

Одне із складних питань методики спортивного тренування – це досягнення піку спортивної форми до певних змагань. Форсована підготовка раніше наміченого строку є недопустимим фактом, бо тривала підтримка спортивної форми неможлива.

Весь річний цикл (макроцикл) умовно поділяється на 3 періоди: підготовчий, змагальний і перехідний. Цей розподіл на періоди фізіологічно виправданий. Тільки поступове вдосконалення нервово-м'язового апарату, киснево-транспортної системи, центрально-нервової і гуморальної регуляції функцій дозволить успішно підготуватися до змагань. Розглянемо розподіл навантаження в кожному періоді.

Підготовчий період є основою, на якій відбувається розвиток функціональних можливостей систем організму, фізичних якостей, вдосконалення техніки рухів, спеціальної працездатності спортсменів. Цей період найбільш тривалий у структурі макроциклу. На цьому етапі застосовують вправи, які значно відрізняються від змагань. Це допустимо, оскільки головним завданням є не розвиток комплексних якостей, що визначають рівень спортивного досягнення, а підвищення функціональних можливостей, що є їхньою основою.

Підготовчий період поділяється на два етапи: загально-підготовчий і спеціально-підготовчий.

На загально-підготовчому етапі розв'язуються такі завдання: підвищення рівня загальної фізичної підготовки, функціонального рівня систем організму, вдосконалення техніки рухів. Велика увага приділяється розвитку аеробних та анаеробних можливостей організму, вдосконаленню адаптаційних процесів організму спортсмена до великих навантажень.

Сучасна система тренування ставить великі вимоги до рівня спеціальної працездатності, а тому в процесі тренування спеціально-підготовчі вправи займають основне місце. Однак відсоток змагальних вправ на цьому етапі незначний, оскільки головним завданням залишається створення загальної бази можливостей організму.

У тренувальному процесі розвиток аеробних та анаеробних можливостей організму повинен йти паралельно, проте співвідношення засобів тренування неоднакове: спочатку переважно розвиваються аеробні можливості, а потім застосовують більше засобів анаеробного характеру.

Спеціально-підготовчий етап спрямований на становлення спортивної форми.

У тренуванні застосовується більше вправ вузькоспеціалізованої спрямованості, які сприяють розвитку спеціальної працездатності. Це відбувається на фоні загальної працездатності, досягнутої на першому етапі підготовчого періоду.

На цьому етапі велика увага приділяється техніці змагання. Цей складний процес проходить у двох напрямах: з одного боку виробляється біологічна стійкість техніки змагальних вправ, які виконуються на фоні втоми, а з другого – на основі великої варіабельності рухів виробляється найбільш економна техніка рухів як основа спеціальної витривалості.

Змагальні вправи до кінця етапу вводяться в тренування значно частіше, тобто тренування набуває інтегрального характеру, суть якого полягає в тому, що при виконанні змагальних вправ спостерігається співнастроюваність фізичного, функціонального, технічного, тактичного, психологічного рівнів підготовки.

Досвід показує, що необхідно постійно підтримувати досягнутий рівень загальної фізичної підготовленості (ЗФП), оскільки підтримка рівня тренованості ґрунтується на ЗФП.

Змагальний період характеризується збереженням і подальшим підвищенням досягнутого рівня змагальної підготовленості та його реалізацією в досягненні найвищих спортивних результатів.

Цей складний процес здійснюється уведенням вправ із змагальною або близькою до неї інтенсивністю.

У змагальному періоді планування навантаження будується відповідно до календаря змагань. Кількість таких змагань коливається від 2 до 4. Проте, це не означає, що спортсмен більше не повинен брати участь у змаганнях. Решта всіх змагань розглядається як вдосконалення тренувального процесу, тобто до цих змагань спеціальної підготовки немає.

Залежно від характеру майбутніх змагань в окремих мікроциклах необхідно застосовувати декілька навантажень підряд, щоб посилити післядію попередніх. Перед відповідальними змаганнями приблизно за 3 тижні необхідно знизити загальний обсяг тренувального навантаження. Підтримка вже наявної спортивної форми здійснюється введенням значної кількості спеціально-підготовчих вправ (В.М. Платонов, 1984).

У безпосередній близькості до відповідальних змагань (за 7-14 днів до відповідального старту) тренування організовують так, щоб зберегти рівень спеціальної витривалості, а не намагатися її підвищити. Це, як відомо, вимагає зниження обсягу тренувальної роботи. Застосовують деяке збільшення вправ швидкісної спрямованості, які дають змогу поліпшити стан НС і постійно підтримувати анаеробні механізми енергозабезпечення на належному рівні.

У теорії та практиці спортивного тренування нагромаджений великий матеріал підготовки спортсменів до відповідальних стартів. Згідно з даними В.М. Платонова (1984), етап підготовки до відповідальних змагань триває 7-8 тижнів (від чемпіонату країни до відповідальних змагань). Схема підготовки така: після чемпіонату країни – активний відпочинок тривалістю 4-5 днів. Проміжок часу, що залишився, поділяють на 2 мезоцикли: базовий і передзмагальний. Базовий мезоцикл містить дві однакові частини: загально-підготовчу і спеціально-підготовчу. Тренування в загально-підготовчій частині аналогічне тренуванню в підготовчому періоді. Важливою відмінністю є те, що щоденне тренування значно збільшене (до 5-7 год. при 2-4 заняттях протягом дня). Спеціально-підготовча частина аналогічна другому етапу підготовчого періоду, але обсяг роботи значно скорочується, а інтенсивність зростає.

Після базового мезоциклу планується передзмагальний, завданням якого є відновлення після навантажень базового мезоцикла. Велика увага приділяється вдосконаленню техніки, тактичній і психологічній підготовці. Обсяг тренувальної роботи різко знижується до 2-3 годин на день.

Такий варіант планування підготовки передзмагальної підготовки забезпечує можливість реалізації в умовах змагань технічних, фізичних, функціональних, психологічних резервів.

Перехідний період необхідний для забезпечення повноцінного відпочинку після тренувальних і змагальних навантажень усього минулого року, збереження досягнутого рівня функціональних можливостей і забезпечення готовності до вищого рівня навантажень у подальшому.

Тренування в перехідному періоді здійснюється з невеликими навантаженнями. Основним змістом його є використання різноманітних засобів для активного відпочинку. Дуже корисна зміна місця і форми занять. Природа – краще місце проведення тренувань.

Ефект тренувань у перехідному періоді полягає в тому, щоб, застосовуючи неспеціальні засоби, підтримувати тим самим досягнутий рівень спеціальних якостей і працездатності. У цей період доцільно проводити заняття комплексної спрямованості. Вони підвищують емоційний фон і підтримують працездатність.

Перехідний період тісно пов'язаний з циклом багаторічного планування. На етапі початкової підготовки цей період нечітко виділяється. З переходом на інші етапи багаторічної підготовки цей період виражений чіткіше.

До кінця перехідного періоду навантаження поступово збільшується. Збільшується кількість різноманітних тренувальних засобів, що дають змогу утримувати рівень функціональних можливостей до нового макроциклу.

Високих результатів у сучасному спорті можна досягти лише при наполегливому і раціональному тренуванні протягом багатьох років. Багаторічне планування повинно охоплювати висхідний період спортивного тренування з часу навчання людини в школі, період розквіту фізичних можливостей та досягнення спортивних висот і період поступового зниження спортивної діяльності. Планування тренування впродовж усього життя спортсмена можливе тільки в загальній формі, оскільки воно залежить від зміни умов життя людини. Тому багаторічне планування треба розглядати як перспективне.

Багаторічне планування зумовлено всілякими чинниками. Сюди входять: вік, з якого спортсмен почав заняття, вік, з якого спортсмен приступив до спеціальних тренувань, індивідуальні особливості й темпи зростання спортивної майстерності, вікові межі, в яких розкриваються здібності спортсменів і досягаються найвищі результати, середня кількість років регулярного тренування для досягнення найвищого результату.

Таблиця 39.