8.2. Умови розробки і прийняття управлінських рішень, які ґрунтуються на досвіді та судженнях

Прийняти рішення – значить змиритися з перевагою одних зовнішніх факторів над іншими.

Олександр Твардовський

Процес прийняття рішень складний і багатосторонній. Він включає багато стадій і операцій. Питання, скільки і які стадії повинен пройти процес прийняття рішень, який конкретний зміст кожного з них, суперечливі і неоднаково вирішуються менеджерами. Це залежить від кваліфікації керівника, ситуації, стилю керівництва і культури організації. Важливо, щоб кожен менеджер розумів сильні сторони та обмеження кожного підходу і процедуру прийняття рішення і вмів вибирати найкращий варіант з урахуванням ситуації і власного стилю управління.

Оптимальний варіант процесу підготовки раціональних креативних управлінських рішень включає такі етапи (рис. 8.2):

• виникнення ситуації, яка потребує прийняття рішення;

• збір і обробка інформації щодо наявних методів менеджменту;

Рис. 8.2. Процес вироблення управлінських рішень

• виявлення та оцінювання альтернатив, які можливо вирішувати за допомогою наявних в арсеналі менеджера методів;

• підготовка та оптимізація управлінського рішення, яке приймається (вибір альтернативного варіанта дій);

• прийняття управлінського рішення (узаконення альтернативи);

• реалізація управлінського рішення та оцінювання результатів.

Кожний етап реалізується через відповідні процедури. Така технологія вироблення креативного управлінського рішення є логічним продовженням процесу менеджменту, оскільки прийняття УР завершують процедури формування інструментів впливу керуючої системи на керовану [41].

Чинники, що визначають якість і ефективність креативних управлінських рішень, можуть класифікуватися за різноманітними ознаками - як чинники внутрішньої природи (пов’язані з керуючими і керованими системами), так і зовнішні чинники (вплив навколишнього середовища). До числа цих чинників варто віднести:

1. чітке формулювання мети - для чого приймається УР, які реальні результати можуть бути досягнуті, як виміряти, співвіднести поставлену мету і досягнуті результати;

2. обсяг і цінність інформації - для успішного прийняття УР головним є не обсяг інформації, а цінність, обумовлена рівнем професіоналізму, досвіду, інтуїцією менеджера;

3. час розробки управлінського рішення - як правило, УР завжди приймається в умовах дефіциту часу і надзвичайних обставин (дефіциту ресурсів, активності конкурентів, ринкової кон’юнктури, непослідовної поведінки політиків);

4. організаційні структури управління;

5. форми і методи здійснення управлінської діяльності;

6. методи і методики розробки і реалізації УР (наприклад, якщо фірма лідирує - методика одна, якщо йде за іншими - інша);

7. суб’єктивність оцінки варіанта вибору рішення. Чим неординарнішим є управлінське рішення, тим суб’єктивніша оцінка;

8. стан керуючої і керованої систем (психологічний клімат, авторитет керівника, професійно-кваліфікаційний склад кадрів тощо);

9. систему експертних оцінок рівня якості й ефективності УР.

При цьому завжди необхідно пам’ятати, що навіть старанно продумані рішення можуть виявитися неефективними, якщо вони не зможуть передбачити можливих змін у ситуації, стані виробничої системи.

Згідно із законами вихідних даних Г. Спенсера, кожен може прийняти ефективне рішення, володіючи достатньою інформацією. Креативний менеджер здатний прийняти оптимальне рішення і в разі існування інформаційних обмежень. Однак тільки талановитий менеджер здатний результативно діяти навіть за повної відсутності необхідної інформації.