3.3. Характеристика творчого потенціалу

Ви збільшите свій творчий потенціал, якщо почнете цінувати свої власні думки.

Річард Саундерс

Зв’язок між особистістю і творчістю визначається терміном «потенціал». Його, в основному, пов’язують з усвідомленням діяльності початку буття індивіда, під яким розуміється сила, здібність, потенційні можливості, душевна енергія.

Отже, потенціал – це властивість будь-якого організму, до того ж не тільки живого. Йдеться про виробничий, економічний, науково-технічний потенціал, про потенційні можливості окремої особи, суспільства, держави у певній сфері їхньої життєдіяльності. А от творчий потенціал – це величина, яка характеризує потенційну енергію суб’єкта творчості, його силу, міць.

Людська діяльність включає низку компонентів, які якісно відрізняють її від природної активності живих істот. У неї органічно вплетена передусім свідомість, яка виконує функції цілепокладання, планування, передбачення тощо. Саме діяльність, започаткована свідомістю, характеризується спрямованістю, доцільністю, розумністю.

Врешті-решт, свідомість визначається буттям, яке завжди є її відображенням і може функціонувати як усвідомлення буття. Свідомість існує лише як процес і результат усвідомлення людиною світу, суспільно-історичної практики.

Надзвичайно важливою властивістю творчої активності є її колективістський характер. Вона спирається на спілкування людей, тому що діяльності поза спілкуванням не існує. Спілкування – це складний соціально-психологічний процес, який містить три основні складові: 1) обмін інформацією (комунікативна); 2) взаємодія (інтерактивна), породжена потребами в спільній діяльності, спрямована на суттєву зміну стану, поведінки партнера чи групи людей; 3) перцептивна (сприйняття людьми, що спілкуються один з одним) – включає процес формування образу іншої людини.

Спілкування – це специфічна форма творчості, вона стимулює нове. Спілкування є умовою і способом реалізації особистості, виступає необхідною передумовою людського буття, взаємодії людей.

Спілкування стимулює творчий процес. Дослідники небезпідставно вважають, що 99% конструктивних ідей виникає подібно до електричної іскри при «контакті» з думками інших людей, а решта (1%) – це ідеї, народжені у хвилини натхнення, які з’являються кружним шляхом, але з того самого джерела.

У процесі міжособистісної взаємодії відбувається обмін ідеями, думками, почуттями, міркуваннями, інтересами, тобто всім тим, що наповнює внутрішній світ індивідів, які спілкуються, і визначає багатство їхнього суб’єктивного досвіду.

Творчий потенціал – це якість людини, за допомогою якої реалізується наявна і можлива діяльність у формі праці, пізнання і спілкування; зміст і характер її відзначаються новизною. Новизна в діяльності фіксує, з одного боку, реальність творчого потенціалу, а з іншого – продукт індивідуально-особистісної творчості. Як вияв сутності особистості творчий потенціал має фізіологічну, психологічну і соціальну сторони. Сукупність певних явищ, які властиві кожній з названих сторін, дає уявлення про творчий потенціал особистості як системну якість, вияв і функціонування якої здійснюється у конкретних формах. Між працею, пізнанням і спілкуванням з самого початку встановлюється діалектична єдність, соціальною основою якої є відносини.

Н.В. Васіна визначає структуру творчого потенціалу як [9]:

• спрямованість професійних інтересів, які забезпечують вплив лідерсько-організаторської активності;

• необхідність у новаторстві, пошуку оптимальних рішень та основ інноваційної діяльності;

• прояв загального інтелекту – адекватність сприйняття, розуміння цінностей і формування алгоритму й технології професійної діяльності;

• схильність до безперервного аналізування та оцінювання, швидкого формування інформаційних масивів, які забезпечують активну участь у процесі прийняття рішень;

• позитивну емоційно-почуттєву активність;

• сильну вольову регуляцію, наполегливість, рішучість, творчість і багатоваріантність дій в управлінні;

• здатність до розробки індивідуальних моделей, алгоритмів і технологій ефективного керівництва.

Творчий потенціал – це трудові можливості підприємства, здатність персоналу до генерування ідей, створення нової продукції, його освітній, кваліфікаційний рівень, психофізіологічні характеристики і мотиваційний потенціал.

Кадровий потенціал інноваційної організації повністю ототожнюється з творчим і представляє собою сукупність знань, здібностей, навичок, особистої майстерності, системного мислення спеціалістів, які провадять інноваційну діяльність, їхні творчі новаторські здібності і є базою забезпечення її інноваційного лідерства та конкурентноспроможності на ринку.

Головним ресурсом творчого потенціалу організації є людський ресурс, його творча активність і сприйнятливість до нововведень, які залежать від науково-технічної компетенції, стилю управління персоналом в інноваційній організації тощо.

Основною умовою для розкриття креативного потенціалу персоналу і спрямування його на благо організації є створення середовища, що стимулюватиме творчість.

До чинників, що впливають на розвиток творчого потенціалу організації, необхідно віднести:

1. Організаційну структуру – правильно обрана організаційна структура сприяє тому, що люди творчого типу цілком віддаються своїй роботі, вникають у суть розв'язуваних проблем, здатні до пошуку нових альтернатив, ідей, аналізу рекомендацій і думок різних осіб та організацій, сприйнятливі до будь-яких ідей, правильно їх оцінюють, можуть проводити вільні, незаплановані дослідження.

2. Стиль керівництва – керівництву необхідно передбачити створення найсприятливіших умов для творчої праці і використовувати методи делегування, тісних контактів і взаємозв'язків, спільних зусиль персоналу в процесі розробки та виконання інноваційних проектів і програм. У цій ситуації керівник докладає максимум зусиль для організації і підтримки внутрішньофірмових зв'язків між працівниками, у групах, між підрозділами, що є необхідною умовою не тільки успішного виконання інноваційних завдань, а й регулювання людських відносин у колективі.

3. Режим роботи – ефективний графік, що найбільшою мірою відповідає специфіці працівників розумової і творчої праці – це гнучкий графік, стиснутий робочий тиждень, часткова зайнятість. Під гнучким робочим графіком розуміється розклад роботи, при якому працівник може вибрати час приходу і закінчення роботи у визначених межах, що встановлюються керівництвом. Стиснутий робочий тиждень представляє собою графік, за яким певна кількість годин протягом робочого тижня відпрацьовується за меншу кількість робочих днів. Тобто можна працювати чотири дні на тиждень, але по 10 годин, або три дні – по 12 годин. Часткова зайнятість – це робота з виконанням тих же обов'язків, але з меншими затратами робочого часу. Залежно від ступеня гнучкості можна виділити різні типи розкладів.

4. Ефективне використання робочого часу. Для оптимізації використання часу, а також щоб працівники не відволікалися на виконання невластивих їм функцій, необхідно створити оптимальне співвідношення між працівниками різної кваліфікації. Крім того, потрібно раціонально спланувати організацію робочого місця (робочі площі і розміщення робочих місць) і розпорядок праці та відпочинку.

5. Інноваційну культуру. Інноваційна культура забезпечує сприйнятливість людей до нових ідей, їхню готовність і здатність підтримувати та реалізовувати інновації в усіх сферах життя. Формування інноваційної культу­ри пов'язане з розвитком творчих здібностей і реалізацією креативного потенціалу людини.

Для оцінки творчого потенціалу персоналу служить метод експертних оцінок, який можна використовувати як для оцінки творчого потенціалу окремих працівників, так і для оцінки творчого потенціалу персоналу організації загалом (табл. 3.2).

Таблиця 3.2

Характеристика критеріїв для оцінювання творчого потенціалу персоналу організації

№ з/п	Основні критерії	Характеристика показників
1	Кваліфікація і професіоналізм персоналу	• кількість працівників з науковими ступенями доктора серед науково-дослідного персоналу • кількість наукових публікацій за звітний період • досвід роботи в інноваційній сфері науково-дослідного персоналу • частка науково-дослідного персоналу по відношенню до всього персоналу організації • частка працівників з вищою освітою по відношенню до інших груп працівників • рівень професіоналізму персоналу • рівень і якість підвищення кваліфікації персоналу
2	Ефективність інноваційного менеджменту в організації	• рівень інноваційної культури • наявність прозорої організаційної структури • наукова організація праці та стиль керівництва в організації • рівень міжфункціональної співпраці у проведенні НДДКР • система інформування персоналу • рівень ефективності системи стимулювання раціоналізаторства • рівень співпраці з іншими організаціями в інноваційній сфері • психологічний клімат в колективі
3	Ефективність творчої діяльності	• кількість запропонованих та реалізованих ідей за звітний період • рівень новизни інновацій • кількість нагород, отриманих на конкурсах і виставках за інновації • кількість зареєстрованих патентів та проданих ліцензій за звітний період
4	Психометричні дані	• особисті психологічні характеристики працівників