Запитання для повторення та обговорення

1. Дати загальну характеристику мислення.

2. Чи збігаються поняття «мислення» та «інтелект»?

3. Які ви знаєте мисленнєві операції?

4. У чому полягає специфіка аналізу через синтез?

5. У чому виявляється істотна відмінність абстрактного пізнання дійсності від чуттєвого?

6. Охарактеризувати головні операції мислення.

7. Що є кінцевим продуктом мисленнєвого пізнання дійсності?

8. За якими ознаками класифікують види мислення?

9. Що таке оперативне мислення?

1. Що таке оперативний образ?

2. Чим відрізняється інтуїтивне мислення від дискурсивного?

3. У чому полягає відмінність понять від уявлень як форм пізнання дійсності?

4. Як співвідносяться між собою проблемна ситуація та задача?

5. Дати характеристику типам мислення менеджера.

6. Якими є основні особливості внутрішнього мовлення?

7. Що розуміється під широтою, глибиною та імпульсивністю мислення?

8. Яку роль в діяльності менеджера відіграє швидкість перебігу мисленнєвих процесів?

9. Що таке рефлексивна позиція щодо задачі, яка розв'язується?

10. Які особливості та відмінності між конвергентним та дивергентним мисленням?

11. Як впливає вік на творчу продуктивність особистості?

12. Навести приклади впливу інтелекту на креативність та розкрити суть.

Тема 3. Мислення і творчий потенціал особистості

Основні питання: 3.1. Поняття про творчість. 3.2. Особистість і творчість. 3.3. Характеристика творчого потенціалу. 3.4. Індивідуальний творчий потенціал. 3.5 Інтуїція – рушійна сила бізнесу. 3.6. Інсайт як центральна ланка вирішення проблем.

3.1. Поняття про творчість

Секрет генія – внести дух дитинства до похилого віку, тобто ніколи не втрачати ентузіазму.

Альдус Хакслі

Психологія, переживаючи піднесення, інтегруючи знання, зберігаючи свою цілісність, знаходячи все у всьому, прагне пояснити внутрішній світ людини творчої, пояснити людину, яка виконує (або намагається виконати) своє природне покликання – стати творцем.

Людина творча – homo creator, людина діюча – людина, здатна творити, оскільки здатність до творчості – головна властивість людини. Якраз здатність до творчості і відрізняє людину від інших істот.

Людина може бути дуже розумною і розсудливою, обмірковувати кожний свій крок і лишатися виконавцем або розмовляючою машиною.

Разом з тим наука, захоплена диференціюванням, розчленувавши на елементи людину як машину, приписала кожному органу людини певну функцію. Вухо необхідне людині, щоб чути, рука потрібна, щоб щось робити, серце – щоб штовхати кров, м'яз – щоб рухатись, і так кожний орган.

А про орган творчості, його будову і розвиток вона нічого не говорить.

Основні теорії творчості [35]

Ось декілька поглядів на процеси творчості.

Інтуїтивізм – знання в людини виникає без усвідомлення шляхів і умов його появи, і тому творчість розглядається як "осяяння", "бачення істини" – інсайт. Інтуїція протиставляється дискурсивному, логічному мисленню, раціональному знанню. У творчому процесі людина в стані натхнення зливається зі створюваним предметом і тоді розбіжності між ними зникають.

Теорія неусвідомлюваної творчості – акти і стани людини, які є відображенням дійсності, але вона не усвідомлює цього і не може відтворити шлях творчості; надсвідоме, неусвідомлені установки і мотиви – неусвідомлювані регулятори способів дій. Дій автоматизованих, зумовлених неусвідомленими образами, субсенсорними сприйманнями, які спрямовують людину до доцільних дій.

Теорія конструктивного інтелекту – розуміння, осягнення як результат вияву розумових здібностей, які пов'язані з системою розумових операцій, зі стилем і стратегією розв'язання проблем, з особливостями індивідуального підходу і осмислюванням: а) завдань; б) задач; в) проблемних ситуацій, що вимагають пізнавальної активності і напруження розуму.

Теорія детермінуючих тенденцій, яка включає окремі напрями:

• системний детермінізм – залежність предмета в цілому від його окремих елементів і навпаки – залежність окремих елементів від властивостей цілого;

• вплив типу зворотного зв’язку – наслідок впливає на причину, яка його зумовила;

• статистичний – за однакових причин виникають різні ефекти в межах статистичних закономірностей.

Будова і функції механізму творчості

Механізм – сукупність інструментів, що здійснюють певні рухи, генерують думки, почуття, уяву та психомоторику для збирання, обробки інформації або виконання роботи.

Механізм творчості – орган людини. Людини, а не її тіла. Але на відміну від анатомічних органів тіла, цей орган творчості – морфологічний:

• він не має постійної просторової локалізації і працює поза тілом;

• він не пов'язаний з роботою конкретних органів чуттів та інших систем тіла;

• створюється протягом життя і є прямим продуктом діяльності людини.

Механізм творчості, виконуючи суто людські функції, виходить далеко за межі тіла і його найближчого місця перебування. А саме:

1. дає людині змогу жити в ноосфері і користуватися її здобутками;

2. забезпечує зв'язок з логосом;

3. є провідною умовою життя – інструментом творчості.

Механізму творчості властива здатність користуватися і перетворювати енергію з однієї форми в іншу, що є важливим для розуміння процесів творчості людини.

Якщо механізм творчості людини в дієздатному стані, то людина здатна сприймати і відтворювати відображене, перетворювати його на власні здобутки, опанувати його і користуватися як інструментом дій. Людина в цьому стані здатна не лише на фізичну або рутинну роботу, а й на творчу: людина набуває здібностей - мудреця, генія або таланту.

Механізм творчості наведено на рис. 3.1.

Уява

ЛЮДИНА

Мислення

Почуття

Психомоторика

Енергопотенціал

Рис. 3.1. Схематичне зображення механізму творчості

Кожне поняття на схемі – назва механізму, знак з певним смислом, а всі разом становлять цілісність. Але сталося так, що в науці кожен механізм творчості вивчався окремо. У живій діяльності все навпаки: механізм творчості – неподільна цілісність, в якій механізми можуть перебувати в трьох станах дієздатності: а) працювати разом; б) підсилювати один одного; в) виключати один одного з активності.

Продукти творчості

Творчість – процес народження нового, що об'єктивно здійснюється в природі або в людині: у природі – зародження, ріст, визрівання; у людській роботі – створення нових думок, почуттів або образів, які стають безпосередніми регуляторами творчих дій.

Отже, зародження, ріст і визрівання нових думок, почуттів або образів цих регуляторів на відміну від конструювання, яке комбінує старе і відоме, – це новий принцип дій творчої людини.

І тому творчий процес має результатом продукт оригінальний, об’єктивно цінний і самодостатній.

Продуктами творчості бувають: відкриття, винаходи та художні твори. Суть у них одна. Різняться вони лише засобами проникнення у природу.

Відкриття – процес і результат виявлення того, що існує в природі, суспільстві або людині. Відкриття бувають: для себе – не знав і узнав; для близьких – це відкрив він; і відкриття для людства. Відкриття – рідкісна удача. Про кожне з них відразу дізнається увесь світ. Але можна його зробити і не помітити. Отож аби творці могли розпізнати, що саме є відкриття, наведемо кілька прикладів:

а) у відомій речовині, предметі, процесі, явищі тощо відкриваються невідомі властивості;

б) за відомими властивостями відкриваються невідомі предмети;

в) відкривається нова речовина з невідомими властивостями тощо.

Винахід – створення нових предметів, техніки і технології (для себе, навколишніх і для людства) з природних речовин.

Якщо відкриття є продуктом реалізації творчого начала в людині, є проривом природної необхідності, розумної доцільності її діяльності й виходом за межі відомого, то винахід – результат її прагматичних дій.

Мета прагматичних дій – розв'язати задачу, яка поставлена життєвою ситуацією або в процесі діяльності.

Художній твір – створення образів, які допомагають пізнати душу іншої людини і таким чином вдосконалювати свою, пережити тисячі чужих життів, щоб визначити свій життєвий шлях, а цей шлях можна пройти за посередництвом засвоєння здобутків ноосфери.

Людина має самотужки здолати декілька незалежних етапів розвитку і навчитися робити відкриття, винаходи і створювати художні образи: а) для себе, відкриваючи світ; б) для найближчого оточення, дивуючи його своїми діями, а вони оцінюють "Молодець!"; в) для всього людства, і вершина цих досягнень – Нобелівська премія.

Генії мистецтва і науки працювали захоплено. Вони не просиджували цілими днями під яблунями, очікуючи, коли на голову їм впаде плід або в дерево вдарить блискавка. «Коли до мене не приходить натхнення, - писав Фрейд, – я проходжу половину шляху йому назустріч». Бах писав по одній кантаті кожного тижня, навіть коли хворів або перебував у депресії.

Кейт Сімонтон,

декан Каліфорнійського

університету