
- •Лекція № 7
- •Тема: Розчини рідких стандартних препаратів Розчини хлористоводневої кислоти
- •Приготування розчиню формаліну та рідини Бурова
- •Приготування розчинів калію ацетату
- •Приготування розчинів аміаку
- •Приготування розчинів оцтової кислоти
- •Особливі випадки приготування розчинів Приготування розчинів з кодеїном
- •Приготування розчинів йоду
- •Приготування розчинів дихлориду ртуті
- •Приготування розчинів дийодиду ртуті
- •Приготування розчину осарсолу
- •Приготування розчину фенобарбіталу
- •Приготування розчинів фурациліну
- •Приготування розчинів сильних окисників
- •Приготування розчину кальцію глюконату
- •Приготування розчинів темісалу
Лекція № 7
ч.1
Тема: Розчини рідких стандартних препаратів Розчини хлористоводневої кислоти
В ДФХ є дві статті на хлористоводневу кислоту:
Кислота хлористоводнева розведена конц. 8,3%.
Кислота хлористоводнева концентрована або чиста конц. 25,2%.
Приготування розчинів хлористоводневої кислоти дня внутрішнього застосування.
Для внутрішнього застосування хлористоводневу кислоту прописують концентрацією від 1% до 3%. Готують тільки із розведеної хлористоводневої кислоти 8,3% приймаючи її за одиницю (вважають якби 100%).
-
Rp.: Sol. Ac. Hydrochlorici (diluti) 3% - 200 ml
D.S. По 1 ст. л. 3 р/д перед їдою
На 8,3% HCl
6 мл 8,3%
VH2O =194мл
Vз=200мл
10% HCl
60 мл
140 мл
200 мл
Дана л. ф. — це справжній водний розчин для внутрішнього вживання. Кислота хлористоводнева - це речовина сп. Б перевіряємо дози. Приступаємо до розрахунків.
Розчин прописаний для внутрішнього вживання, тому готуємо з розведеної 8,3% НСІ, яку беремо за одиницю:
3% 3.0 ------- 100 мл
X ------- 200 мл х =6 мл
т. я. це рідина то її кількість віднімаємо від об’єму води:
VH2О= 200-6=194 мл
Т. я кислота хлористоводнева відноситься до сильнодіючих речовин, то згідно з наказом № 197 забороняється її розчини готувати безпосередньо з хлористоводневої кислоти розве-деної, для цього використовують її 10% концентрат, котрий готують заздалегідь з розведеної хлористоводневої кислоти приймаючи його за одиницю.
Наприклад:
Необхідно приготувати 1 л 10% розчину хлористоводневої кислоти.
10% 10.0 ------- 100 мл
х ------- 1000 мл х= 100 мл 8,3% HCl
VH20= 1000-100=900 мл
При використанні цього концентрату в рецептах його беруть в 10 р. більше ніж прописано в рецепті розведеної НСІ або за формулою:
Х= 100: а*к
Для зовнішнього застосування НСІ в аптечній практиці використовують у вигляді розчину Дем’яновича №2 — 6% розчин HCl. При приготуванні цього розчину розрахунки ведуть на концентровану (чисту) хлористоводневу кислоту приймаючи її за одиницю, але т. я. концентрована хлористоводнева кислота не надходить в аптеку, то розчин Дем’яновича готують з НСl (р.), але беруть її в 3 р. більше ніж концентрованої НСІ, т. я. вона приблизно в 3 р. слабше за концентровану кислоту.
Rp.: Sol. Ac. Hydrochlorici (puri) 6% - 500 ml D. S. Для змазування ушкоджених ділянок |
На 25,2% HCl 30 мл VH2O = 470 мл Vз =500мл |
На 8,3% HCl 90 мл 410 мл 500 мл |
6% 6.0 ------- 100 мл
X ------- 500 мл х = 30 мл 25,2 % НСІ
30*3=90 мл 8,3% НСІ
НСІ розведену зберігають в матеріальній кімнаті і заносять в асистентську кімнату тільки для приготування розчину Дем’яновича № 2, працюють з нею дотримуючи правил техніки безпеки (кислота).
Розчин Дем’яновича №2 призначають одночасно з розчином Дем’яновича №1,тобто це є 60% розчин натрію тіосульфату.
Їх використовують для лікування корост, причому спочатку ушкоджені ділянки шкіри змазують розчином №1, а після висихання змазують розчином №2, при цьому виділяється атомарна сірка, яка приводить до загибелі чесоточного кліща.
Rp.: Sol. Natrii thiosulfatis 60% - 500 ml D. S. Для змазування |
Ваговий метод 300.0 МH2O = 200 Мз=500,0 |
Масооб'ємний 408.15 291,8 Vз=500 мл |
Розчин Дем'яновича №1 старий авторський пропис і призначений був для вагового методу приготування, тобто і л. р. і воду брали за масою:
60% 60.0 ------- 100,0
X ------- 500,0 х=300.0
Н20 = 500.0-300.0 = 200.0
Згідно з наказом №197 розчин Дем’яновича №1 готують масооб’ємним методом , але вагові % перераховують на масооб’ємні, тобто в даному випадку:
60% вагових = 81,63 % масооб’ємних,
Тобто в даному випадку натрію тіосульфату нам потрібно:
81.63 ------- 100 мл
X ------- 500 мл х=408.15
А воду розраховують або з урахуванням КЗО, або готують у мірному посуді
КЗО = 0,51
1.0 ------- 0,51
408.15 ------- х х = 208,2
Н20 = 500-208,2=291,8
Розчини перекису водню
До аптеки надходять два препарати перекису водню 3% і 30% концентрації який умовно називають пергідролем.
Правило приготування: розчини Н2О2 готують завжди враховуючи фактичну концентрацію її в рецепті тобто розрахунки ведуть за формулою розведення концентратів:
x=V* b/a
При чому якщо в рецепті Н2О2 виписаний до 3%, то розчин готують із 3% Н202 , якщо понад 3% то із 30%.
Rp.: Sol. Hydroheni peroxydi 5% - 500 ml D.S. Для дезінфекції |
83,3 мл 30% Н202 VH2O =417,6 мл Vз =500мл |
Дана л. ф. - це справжній водний розчин для зовнішнього застосування, р-на сп. Б дози не перевіряємо, т. я. для зовнішнього застосування.
Розраховуємо за формулою:
х = V* b/a= 500*5/30=83,3 мл 30% Н202
Винятком з цього правила є випадки коли в рецепті прописується розчин пергідролю, тобто використано умовну назву 30% розчину. В ньому випадку розчин готують з 30% Н202, але беруть його за одиницю.
Rp.: Sol. Perchydroli 5% - 500 ml D.S. Для дезінфекції |
25,0 30 % Н202 VH2O =до 500 мл Vз =500мл |
50% 5.0 ------- 100мл
X ------- 500мл х = 25.0
Пергідроль беруть за масою і доводять водою до певного об'єму. При роботі з пер-гідролем дотримуються правил техніки безпеки : зберігають його окремо від інших пре-паратів в обрешечених балонах. Працюють в рукавичках, окулярах, рот та ніс закривають марлевою пов’язкою тому що при попаданні на шкіру він викликає опіки білого кольору, якщо це трапилось уражені ділянки добре промивають водою.
Якщо в рецепті Н2О2 виписаний без вказівки концентрації, то відпускають 3% препарат. При приготуванні внутрішньо аптечної заготовки 3% Н2О2 його готують з 30% , враховуючи фактичний вміст Н202 в препараті. Пергідроль беруть за масою і доводять водою до об’єму. Для стабілізації розчинів Н2О2 додають 0.05 натрію бензоату. Зберігають розчини в захи-щених від дії світла прохолодному місці, тому що при нагріванні 2Н2О2 = 2Н2О+ О2 кисень накопичується під пробкою і може привести до вибуху. Не можна закупорювати розчини перекису водню пробками з корку, тому що вона його руйнує.