3. Метод права соціального забезпечення.

Крім предмета другим критерієм для розмежування галузей права служить метод правового регулювання. У науці метод визначається як сукупність способів юридичного впливу на суспільні відносини.

Метод права соціального забезпечення – це сукупність прийомів та засобів, за допомогою яких держава забезпечує необхідну поведінку учасників правовідносин.

Ознаками методу права соціального забезпечення є:

1. порядок виникнення, зміни та припинення правовідносин;

2. правове становище учасників правовідносин;

3. характер встановлення прав та обов’язків;

4. засоби забезпечення виконання обов’язків (санкції).

Метод права соціального забезпечення є певною комбінацією імперативного ти диспозитивного способів регулювання із застосуванням таких прийомів, як дозвіл, припис, заборона.

Дозвіл застосовується для регулювання поведінки фізичних осіб, тобто надання їм можливості претендувати на певний вид соціального забезпечення. Припис – це обов’язок громадянина чи органу соціального захисту вчиняти певні дії, передбачені законом. Заборона – це покладення на суб’єктів правовідносин обов’язку утримуватись від конкретних дій.

4. Система права соціального забезпечення.

Система права соціального забезпечення – це науково обґрунтований, об’єктивно існуючий зв'язок інститутів і норм, які складають в цілому єдину самостійну галузь права.

Право соціального забезпечення складається з двох частин: Загальної та Особливої.

До Загальної частини належать норми, які визначають предмет, метод, принципи і завдання галузі права, сферу дії норм права, розмежування компетенції державних органів у сфері правового регулювання соціального забезпечення.

До Особливої частини права соціального забезпечення належать норми, які регулюють умови та порядок надання конкретних видів соціального забезпечення, їх розміри.

Тема № 2 джерела права соціального забезпечення

1. Поняття та загальна характеристика джерел права соціального забезпечення.

Джерела права соціального забезпечення – це нормативно-правові акти, які містять в собі норми права, що регулюють правовідносини, які виникають між громадянами та відповідними органами з приводу соціального забезпечення.

Джерела права соціального забезпечення класифікуються за різними критеріями.

1. За юридичною природою норм джерела права соціального забезпечення поділяються на:

а) акти договірного характеру;

б) нормативно-правові акти.

2. Залежно від органу правотворчості джерела права соціального забезпечення поділяються на акти, які видаються:

а) вищими органами державної влади та управління (Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України);

б) центральними органами державного управління (Міністерство праці та соціальної політики України);

в) місцевими органами державної влади та органами місцевого самоврядування.

3. За формою акта джерела права соціального забезпечення класифікуються на:

а) закони;

б) укази;

в) декрети;

г) постанови;

д) розпорядження;

е) накази тощо.

4. За сферою дії джерела поділяються на:

а) загальнодержавні;

б) локальні (місцеві).

5. За юридичною силою джерела поділяються на:

а) міжнародні правові акти, ратифіковані Україною;

б) закони України;

в) підзаконні нормативно-правові акти.

6. За видами відносин, які регулюють нормативно-правові акти поділяються на ті, що регулюють відносини:

а) загальнообов’язкового державного соціального страхування;

б) пенсійного забезпечення;

в) щодо надання державних допомог;

г) щодо соціального обслуговування.