- •Загальні положення теорії адаптації, адаптація м'язової, кісткової і сполучної транини
- •1. Значення і місце спортивної фізіології в системі підготовки кадрів по фізичній культурі та спорту.
- •2. Сутність та види адаптації
- •3. Формування термінової адаптації
- •4. Формування довгострокової адаптації
- •5. Явища деадаптации, реадаптації і переадаптации у спортсменів
- •6.Структурно-функціональні особливості рухових одиниць м'язів
- •7. Спортивна спеціалізація і структура м'язової тканини
- •8. Зміни в м'язових волокнах під впливом навантажень різної величини і спрямованості
- •9. Координація діяльності рухових одиниць - важливий механізм адаптації м'язів до фізичних навантажень
- •10. Адаптація кісткової і сполучної тканин
- •11. Припинення тренування і деадаптации м'язової тканини
11. Припинення тренування і деадаптации м'язової тканини
Припинення спортсменом інтенсивних тренувань, особливо якщо воно пов'язане з постільним режимом внаслідок хвороби або травми, призводить до істотного зниження м'язової маси, котре відзначається вже через 3-4 дні. Більш інтенсивно процес деадаптації відбувається у м’язів, які піддалися інтенсивному тренувальному впливові і є найбільш значними для того чи іншого виду спорту. Через 1,0-1,5 місяці постільного режиму площа по-поперечного перетину м'язів може скоротитися на 25-30% (Fox et al., 1993).
Атрофії піддаються всі типи м'язових волокон. Однак найбільше зменшення м'язового обсягу відзначається в м'язових волокнах, які були найбільш адаптовані в результаті попереднього тренування. У процесі деадаптаціі може змінитися і співвідношення волокон різних типів. Зокрема, у спортсменів, що спеціалізуються у видах спорту, пов'язаних з витривалістю до тривалої роботи, що відрізняються високим відсотком м'язових ПС-волокон, а також структурною і функціональною перебудовою ШС-волокон, може відзначатися збільшення процента ШСб- і ШСа-волокон.
Процес деадаптації не обмежується м’язовою тканиною, він охоплює систему нервової регуляції рухів. Проявляється це в тому, що зменшення м'язової сили внаслідок невикористання м'язів можливе в більшій мірі, ніж втрата об'єму м'язової маси. Це пояснюється зниженням здатності нервової системи до рекрутування м'язових одиниць (Мак-Комаса, 2001). Наслідком атрофії м'язів є і значне збільшення їх стомлюваності, що пов'язано зі зниженням можливостей усіх ланок систем енергопостачання.
