3.3. Розрахунок відстійника на замулення

Попередньо запроектований відстійник перевіряють на замулення. Розрахунок замулення з метою спрощення розрахункової схеми прийнято вести за окремими інтервалами часу при відповідній глибині на початку і в кінці камери відстійника, враховуючи їх зменшення внаслідок відкладання шару наносів. Інтервал накопичення наносів год. Період накопичення наносів в камерах відстійника коливається від 12 до 48 годин, тобто промивка може виконуватися не більше двох разів на добу і не рідше одного разу на дві доби.прийнято

У камері відстійника будуть випадати наноси з більшим і меншим діаметром за розрахунковий.

Товщина шару наносних відкладень для кожної з груп фракцій наносів, діаметр яких більший за розрахунковий, визначається за залежністю:

, (3.18)

де L - дальність відльоту частинок наносів даної фракції, яку визначаємо для всіх інтервалів за формулою Замарина;

- об’ємна каламутність потоку відповідної фракції;

- питома витрата води камери відстійника;

Визначаємо довжину відльоту кожної з груп фракцій:

, (3.19)

де - питома витрата води камери, = 0,96 м /с;

Wi - гідравлічна крупність даної фракції наносів;

- глибина води відповідно на початку і в кінці відстійника;

V₁ – швидкість течії на початку камери.

Наноси, діаметр яких менший за розрахунковий, повністю не випадають у відстійнику, частина їх виноситься у відвідний канал.

Об'єм цих наносів, які затримуються в камері, буде залежати від відношення ,

де h₂ – глибина води, при якій ще можливе осідання дрібних наносів з діаметром ,меншим за розрахунковий, і визначається за формулою:

, (3.20)

W_<0,20 – гідравлічна крупність фракцій діаметром менше розрахункового;

V₁, V₂ – швидкість течії відповідно на початку і в кінці камери, що рівна:

, (3.21)

, (3.22)

Товщина шару відкладання наносів з діаметром меншим розрахункового обчислюється за формулою:

, (3.23)

Для зручності розрахунок проводимо в табличній формі (таблиця 3.1.).

Таблиця 3.1.

№ інтервалу	Н1, м	Н2, м	V1, м/с	V2, м/с	h2, м	h1, м
I	4,790	5,210	0,199	0,183	1,705	1,285	0,001
II	4,441	5,196	0,215	0,184	1,636	0,881	0,001
III	4,100	5,186	0,233	0,184	1,564	0,479	0,002
IV	3,769	5,180	0,254	0,184	1,490	0,079	0,003

Спочатку записуємо всі дані для першого інтервалу часу в таблиці 3.1, за допомогою яких визначаємо довжину відльоту частинок і товщину шару всіх груп фракцій для цього ж інтервалу і заносимо їх в таблицю 3.2.

Сума товщин шарів усіх фракцій дозволяє визначити на скільки зменшилась глибина на початку камери на кінець 1-го інтервалу часу. Виходячи з цього глибина на початку камери у другому інтервалі , в третьому і т.д.

По всій довжині камери випадають лише наноси діаметром меншим за розрахунковий, тому глибина в кінці камери змінюється на суму товщин шарів дрібних частинок: у другому інтервалі , в третьому .

Оскільки зі зменшенням глибини в камері швидкість руху води збільшується, тому і збільшується дальність відльоту частинок всіх фракцій. При цьому наступає момент, коли довжина відльоту частинок L розрахункового діаметра становить більше довжини камери, тобто ці частинки починають попадати в канал, що не допускається. Це означає, що відстійник заповнений наносами і його необхідно промити. Розрахунки закінчуються також тоді, коли швидкість на початку відстійника вийде більшою допустимої розвиваючої для наносних відкладень. Тривалість міжпромивного періоду визначають за формулою:

, (3.24)

де - тривалість одного інтервалу;

N – число інтервалів.

Якщо тривалість міжпромивного періоду виявиться меншим 6 год або більше 48 год, розміри камери рахуються вибраними невдало, і їх необхідно змінити. Отже міжпромивний період приймаємо 6 годин. Довжину камери відстійника змінюємо і вона становить 67 м.