Семінарське заняття №4

Тема 5: Договори, спрямовані на надання послуг . План

1. Загальні положення про договір на надання послуг, зміст договору.

2. Загальна характеристика та види договорів перевезення, договір транспортного експедирування.

3. Особливості та зміст договору складського зберігання.

4. Агентський договір.

5. Договір аудиту.

6. Договір страхування.

Методичні вказівки

При відповіді на перше питання студенту слід надати загальну характеристику договору про надання послуг, зазначити, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу. Потрібно доповісти, що юридичні ознаки та форма договору про надання послуг визначаються спеціальними нормами про конкретні види договірних зобов'язань. Сторонами договору про надання послуг є виконавець та замовник, це можуть бути фізичні (в тому числі й фізичні особи-підприємці) та юридичні особи. Предметом договору про надання послуг є виконання певних дій або здійснення певної діяльності, які не мають матеріального результату.

Специфічною рисою договору про надання послуг є встановлення вимоги щодо виконавця надати послугу особисто, хоча і допускається можливість покладення виконання договору на іншу особу, за умови повної відповідальності виконавця перед замовником. Строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Законодавство допускає можливість розірвання договору про надання послуг, в тому числі й шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку, передбаченому законом. Загальні положення щодо договору про надання послуг поширюється на всю низку договорів, предметом яких є надання послуги, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності. Їх передбачено в ГК України (перевезення, страхування, транспортне експедирування, зберігання, доручення, комісія, управління майном та ін.) та в інших нормативно-правових актах і законах України.

Слід зазначити, що перевезенням вантажів у Господарському Кодексі визнається господарська діяльність, пов’язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Суб’єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній флот, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту.

Допоміжним видом діяльності, пов’язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція.

Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються Господарським Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Відносини, пов’язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Правовий статус перевізника характеризує те, що він є суб'єктом господарювання, який на виконання умов договору перевезення вантажу зобов'язується доставити ввірений йому вантажовідправником вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі-вантажоодержувачу. Перевізник є стороною договору перевезення вантажу і зазначається як такий у відповідних транспортних документах. Так, наприклад, на залізничному транспорті перевізниками вантажів є залізниці. Згідно зі ст. 1 Закону України "Про залізничний транспорт" від 04.07.96 р. залізниця - це статутне територіально-галузеве об'єднання, до складу якого входять підприємства, установи та організації залізничного транспорту і яке, при централізованому управлінні, здійснює перевезення пасажирів та вантажів у визначеному регіоні транспортної мережі. Сьогодні в Україні функціонує шість залізниць: Південно-Західна, Придніпровська, Донецька, Львівська, Одеська, Південна.

Господарський кодекс України визначає основи правового регулювання господарської діяльності щодо перевезення вантажів усіма видами транспорту, що становлять Єдину транспортну систему України.

ГК визначає два основних різновиди транспортних договорів:

• Договір перевезення вантажу ст.ст.307-315

• Договір транспортного експедирування

Далі студенту слід зазначити правові ознаки договору перевезення вантажу та докладніше зупинитись на характеристиці договору транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок іншої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Потрібно зазначити, що договір є консенсуальним, двостороннім і оплатним, за своєю суттю він є договором про надання транспортних послуг. Далі потрібно визначити предмет договору та відповідно до цього можна визначити групи обов'язків експедитора.

При відповіді на наступне питання слід зазначити, що правове регулювання відносин, пов’язаних із діяльністю товарних складів та зберігання на товарному складі здійснюється нормами ЦК (ст.956-966), ГК (ст.294) Законом України від 23 грудня 2004 р. «Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва» та ін..

Відповідно до ст.1 Закону «Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва» товарний склад – це організація, яка зберігає товар та надає послуги, пов'язані із зберіганням, на засадах підприємницької діяльності, а сертифікований товарний склад - товарний склад, який отримав сертифікат про відповідність надання послуг із зберігання, що дає право видавати прості і подвійні складські свідоцтва на окремі групи товарів, зазначені в сертифікаті про відповідність надання послуг із зберігання. Прикладом товарних складів, що здійснюють зберігання зерна є: зернові склади (елеватори, хлібні бази та ін.) Як випливає з ч.3 ст.294 ГК, правовою підставою зберігання є договір складського зберігання. Відповідно до ст.10 Закону України «Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва» за договором складського зберігання сертифікований склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності. Договір складського зберігання укладається в письмовій формі. Письмова форма договору складського зберігання вважається дотриманою, якщо прийняття товару на товарний склад посвідчене простим або подвійним складським свідоцтвом. Слід зазначити, що умови договору складського зберігання визначаються за домовленістю сторін, а умови договору складського зберігання товару на сертифікованому складі загального користування визначаються відповідно до регламенту сертифікованого складу.

Студенту потрібно зазначити, що договір складського зберігання, укладений складом загального користування, є публічним договором. Договір складського зберігання укладається у письмовій формі. Письмова форма договору складського зберігання вважається дотриманою, якщо прийняття товару на товарний склад посвідчене складським документом.

Типова форма договору складського зберігання зерна закріплена постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2003 р. N 510. Цією ж постановою закріплено Порядок випуску бланків складських документів на зерно, їх передачі та продажу зерновим складам, а також затверджено їх зразки.

При відповіді на наступне питання студенту слід зазначити, що ГК в главі 31 вперше на законодавчому рівні врегульовує відносини, що виникають при здійснення такого виду господарської діяльності як комерційне посередництво. Комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб’єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб’єкта, якого він представляє.

Агентська діяльність є діяльністю з надання послуг, тому окрім положень ГК на агентський договір поширюється дія норм Глави 63 ЦК, а також як визначено в ч.2 ст.305 ГК положення ЦК, якими регулюються відносини доручення. За агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов’язується надати послуги другій стороні (суб’єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб’єкта і за його рахунок.

Агентський договір укладається в письмовій формі. У договорі має бути визначено форму підтвердження повноважень (представництва) комерційного агента.

Далі студенту слід охарактеризувати предметом договору та докладно зупинитись на істотних умовах такого договору. Істотні умови агентського договору доповнюються також вимогами ст. 180 ГК України

Слід зазначити, що аудит є незалежною експертизою фінансової звітності комерційних підприємств уповноваженими на те особами (аудиторами) з метою підтвердження її достовірності для державних податкових органів і власників. Аудит, крім того, охоплює такі основні питання: перевірку комерційної і господарсько-фінансової діяльності суб'єктів господарювання, фінансової звітності з погляду правильності складення і реальності оголошення оподаткованого прибутку, а також дотримання ними чинного законодавства. Метою аудиту є сприяння ефективності роботи, раціональному використанню матеріальних, трудових і фінансових ресурсів у підприємницькій діяльності для отримання максимального прибутку. Регулюється Законом України «Про аудит та аудиторську діяльність» від 22.04.1993 р., тому свою відповідь на питання студенту слід побудувати на нормах закону.

Законом установлено, що аудит проводиться на підставі договору між аудитором (аудиторською фірмою) та замовником. Як випливає зі змісту ч.4 ст.17 Закону у договорі на проведення аудиторських послуг передбачаються: предмет і термін перевірки, обсяг аудиторських послуг, розмір та умови оплати, відповідальність сторін. Разом з тим, стандартами аудиту можуть бути передбачені і інші істотні умови договору на проведення аудиту на надання аудиторських послуг. На думку видатного науковця Щербини В.С. законодавець безпідставно обмежив перелік істотних умов договору лише законом та стандартами аудиту. Для договору аудиту досить важливими є умови про права і обов’язки сторін, про порядок приймання-здачі результатів аудиторської перевірки, про конфіденційність.

Далі студенту слід зазначити, що результат надання інших аудиторських послуг оформляються відповідно до стандартів аудиту та надати визначення аудиторського висновку.

При відповіді на шосте питанрня теми потрібно спочатку зазначити, що страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб’єктів господарювання (страховиків), пов’язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом сплати страхувальниками страхових платежів. Відносини щодо здійснення страхової діяльності регулюються рядом нормативно-правових актів, які залежно від сфори їх дії поділяються на загальне законодавство про підприємництво (в частині, що стосується підприємницької діяльності на страховому ринку) і спеціальне законодавство про страхову діяльність як окремий вид підприємництва.Систему спеціального законодавства про страхову діяльність очолоює Закон України «Про страхування» від 7 березня 1996 р. (в редакції Закону України від 4 жовтня 2001 р.)

За договором страхування страховик зобов’язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Визначення договору страхування надано ст.354 ГК але студенту слід побудувати свою відповідь за допомогою Закону України «Про страхування». Так відповідно до ст.4 Закону предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону і пов'язані: з життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування); з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності). Загальна характеристика та вимоги до договорів страхування наведено у Розділі ІІ Закону «Про страхування».