Правила цитування та посилання на використані джерела

Посилання в тексті роботи на джерела та цитування фрагментів слід зазначати одним зі способів.

Перший спосіб – у підсторінкових виносках: указується праця з усіма видавничими реквізитами. У разі цитування зазначається і номер сторінки цитати. У першому посиланні на джерело на одній і тій же сторінці курсової роботи його назва і вихідні дані вказуються повністю, у наступних посиланнях на цій самій сторінці пишеться «Там само». Однак якщо повторне посилання на те ж саме джерело подається у підсторінковій виносці на наступній сторінці, усі видавничі реквізити зазначаються повністю.

Другий спосіб – у квадратних дужках: указується порядковий номер (за списком використаних джерел) цитованої або згадуваної однієї чи кількох праць (наприклад, «…у працях М. Грінченка [7–9]…»). При цитуванні фрагменту після коми зазначається ще й сторінка цитати (наприклад, «[7, с. 20]»). Наприкінці речення крапка ставиться не перед квадратними дужками, а після них, наприклад: [2, c. 245].

Усі підсторінкові виноски бажано нумерувати у межах сторінки, хоча можна застосувати і наскрізну нумерацію.

Посилання на ілюстрації роботи вказують порядковим номером ілюстрації, наприклад, «(рис. 1.2)».

На всі таблиці, схеми, нотні приклади роботи мають бути посилання в тексті, при цьому слово «таблиця» у тексті можна писати скорочено, наприклад: «…у табл. 1.2». У повторних посиланнях на таблиці та інші ілюстрації треба вказувати скорочено слово «дивись», наприклад: «див. табл. 1.3».

Для підтвердження своїх аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого твору слід наводити цитати. Науковий етикет потребує точно відтворювати цитований текст, бо найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст цитованого тексту.

Загальні вимоги до цитування.

1. Текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, у якій він поданий у джерелі, зі збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, які викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується вислів «так званий».

2. Цитування має бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками у кутових дужках: <…>. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, у кінці). Якщо перед вилученим текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається. Квадратними дужками в цитатах виділяють авторський текст, яким прояснюється контекст цитати. Наприклад: «Їх [скрипалів] було близько 20 осіб».

3. Кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело.

4. При непрямому цитуванні (переказі, відтворенні думок інших авторів своїми словами) слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів і давати відповідні посилання на джерело.