Поняття митної справи. Принципи митного регулювання.
Митна політика - це система принципів та напрямів діяльності держави у сфері забезпечення своїх економічних інтересів та безпеки за допомогою митно-тарифних та нетарифних заходів регулювання зовнішньої торгівлі (ст. 2 МК).
Основними напрямами митної політики у зовнішньополітичній сфері є: проведення ї міжнародної політики України з метою: створення сприятливих умов для явного економічного та соціального розвитку України; забезпечення повноправної України в діяльності ВМО та інших міжнародних організаціях; участь у заходах пов’язаних з протидією поширенню зброї, засобів її доставки, військового спорядження; поглиблення транскордонного співробітництва; адаптація законодавства України у сфері до законодавства Європейського Союзу.
Існують дві основні форми митної політики: протекціоністська та політика вільної торгівлі. Протекціоністська митна політика спрямована на створення найбільш сприятливих умов для розвитку вітчизняного виробництва та внутрішнього ринку. її (Основні цілі досягаються шляхом запровадження високого рівня митного обкладення на імпортовані товари. На відміну від протекціонізму, політика вільної торгівлі припускає мінімальний рівень обкладення митом і спрямована на заохочення ввозу іноземних товарів на внутрішній ринок країни.
Митна справа, основу якої складає митне законодавство, відіграє значну роль у зовнішньополітичній та зовнішньоекономічній діяльності будь-якої країни, тому що митна система є невід’ємним елементом її економічної самостійності.
Виникла необхідність у становленні цієї самостійності і в Україні у зв’язку із проголошенням її як суверенної держави і, як наслідок, інтенсифікацією економічної активності населення та міграційної політики.
Україна самостійно створює банківську (включаючи зовнішньоекономічний банк), цінову, фінансову, митну, податкову системи, формує державний бюджет. Це положення регулюється розділом VI Декларації про державний суверенітет України, прийнята Верховною Радою України 16 липня 1990 р.
Врегулювання митної справи стало одним із перших та пріоритетних завдань України на шляху до самостійності. Так, 25 червня 1991 р. Верховна Рада Української РСР приймає Закон Української РСР "Про митну справу в Українській РСР», де визначено, що ним регулюються відповідно до Конституції правові засади організації митної справи при орієнтації на формування спільного ринкового простору і митних союзів із іншими країнами. Україна як суверенна країна самостійно створює митну систему та здійснює митну справу. Остання визнається складовою частиною зовнішньополітичної та зовнішньоекономічної діяльності. Отже, митна справа започатковувалася як елемент зовнішньої політики України та зовнішньоекономічної діяльності. Відкритість чи закритість суспільства пізнається через низку зовнішніх та внутрішніх чинників, чимале місце серед яких відводиться митній справі. Але не тільки цим визначається спрямованість та зміст митної справи. Вона є необхідним елементом переміщення осіб, транспортних засобів, предметів та особливо товарів через кордон. Зміст митної справи визначався встановленням порядку та організацією переміщення через митну територію України товарів і предметів, обкладення їх митом, оформлення, здійснення контролю та інших заходів щодо реалізації митної політики. При цьому підкреслювалося, що при здійснені митної справи Україна дотримується визнаних у міжнародній практиці системи класифікації та кодифікації товарів, єдиної форми декларування експорту та імпорту товарів, стандартів митної Інформації та інших загальноприйнятих у міжнародній практиці норм та стандартів. У подальшому з розвитком митного законодавства і особливо з прийняттям нового Митного кодексу України більшість норм згаданого закону в ньому Інкорпоровано та уточнено.
Відповідно до статті 3 Митного кодексу України, прийнятого Верховною Радою України від 11 липня 2002 p., митна справа є складовою зовнішньополітичної і зовнішньоекономічної діяльності України, заснованої на додержанні визнання міжнародних відносин, систем класифікації і кодування товарів, єдиної форми декларування експортуй імпорту товарів, митної інформації, інших міжнародних норм і стандартів. Отже митна справа є політико-структурним явищем І включає в себе: порядок переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів; митне регулювання, пов’язане із встановленням й справлянням митних платежів, процедури митного контролю та оформлення, боротьбу з контрабандою та порушеннями вимог Митного кодексу України, спрямованих на реалізацію митної політики. Митна справа є складовою частиною зовнішньополітичної і зовнішньоекономічної діяльності України, де дотримуються визнаної у міжнародних відносинах системи класифікації та кодування товарів, єдиної форми декларування експорту й імпорту товарів, митної інформації, Інших міжнародних норм і стандартів.
Але цим не обмежується зміст митної справи. У митну справу також включається митна статистика та ведення товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності, профілактика виявлення та припинення контрабанди та інших порушень митного законодавства, розгляд справ про їх порушення, співробітництво з митними органами інших країн. Крім цього при виконанні своїх безпосередніх обов’язків митні органи зв’язані з Іншими правовідносинами: міжнародно-правовими, цивільно-правовими, зовнішньоекономічними тощо. Відповідно кожен із перелічених напрямів має свій зміст, свою специфіку та інструментарій здійснення. У ряді випадків здійснення митної справи виходить за межі компетенції самих митних органів. Так, уже згаданою статтею 3 Митного кодексу України визначається, що засади митної справи, у тому числі розміри податків і зборів та умови митного обкладення, спеціальні митні зони і митні режими на території України, перелік товарів, експорт, імпорт та транзит яких через територію України забороняється, встановлюються виключно законами України та Митним кодексом України.
Кабінет Міністрів України організовує та забезпечує здійснення митної справи відповідно до Митного кодексу України, інших законів та погоджених з Верховною Радою України міжнародних договорів. Уряд координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи, Інших органів виконавчої влади при вирішенні питань, що стосуються митної справи.
Отже, митна справа є специфічною діяльністю держави та створених нею митних органів у взаємодії з Іншими державними органами щодо забезпечення зовнішньополітичної і особливо зовнішньоекономічної діяльності суб’єктів підприємництва. Сучасне уявлення про митну справу охоплює складний комплекс відносин, безпосередньо пов’язаних із зовнішньою та внутрішньою політикою держави. Перш за все це стосується зовнішньоекономічних, культурних та інших зв’язків.
Митна справа здійснюється в межах митної політики, має багатоцільовий характер, слугує задоволенню інтересів та потреб фізичних та юридичних осіб І самої держави. Відповідно до статті 3 Конституції України визначено пріоритети здійснення державної політики. Тому й митна політика повинна слугувати інтересам людини. Лише в такому ракурсі повинна оцінюватися діяльність всіх ланок державного механізму здійснення митної політики.
Структура митної справи може бути репрезентована у такий спосіб і в такій послідовності: митна політика; переміщення через митну територію товарів і транспортних засобів та інших предметів; митні режими; митне регулювання; встановлення та справляння митних платежів; митне оформлення; митний контроль; участь у валютному контролі; надання митних пільг; ведення митної статистики та товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності (ТН ЗЕД); боротьба із контрабандою та іншими порушеннями митних правил; дізнання у митних органах; притягнення винних осіб до відповідальності за вчинені ними порушення; провадження у митних справах; інформаційна, консультативна та роз’яснювальна діяльність; прийняття, відміна чи відкликання попередніх рішень; звернення переміщених з порушеннями митного законодавства предметів та товарів у власність держави та розпорядження вилученими товарами й транспортними засобами; оскарження і розгляд рішень, дій чи бездіяльності митних органів та їх посадових осіб; регулювання порядку проходження служби в митних органах та внутрішніх взаємовідносин; співробітництво із митними органами інших країн та міжнародними організаціями в галузі митної справи і митного регулювання.
Митна справа в той же час не є незмінною і перебуває у постійному розвитку. Тому з ускладненням завдання митної політики змінюються її пріоритети та засоби здійснення. У той же час стратегічно митна справа завжди спрямована на досягнення гуманітарних, політичних, економічних, фіскальних, правоохоронних і регулятивних завдань держави. Гуманітарна сфера пов’язана із забезпеченням прав та інтересів людини, у тому числі на вільне пересування і спілкування, вільне забезпечення своїх культурних, професійних та інших потреб на основі кращих досягнень людства. При цьому економічна мета митної діяльності полягає у захисті економічних інтересів та національного ринку, стягненні митних платежів при переміщенні товарів та предметів через кордон. Відповідно до Митного кодексу України, Митного тарифу України та інших законів України також стягується мито, податок на додану вартість, акцизні та інші збори, у тому числі й за митне оформлення, зберігання товарів, їх митне супроводження. Тим самим митна справа через здійснення фіскальної політики є вагомим джерелом формування державного бюджету. Регулятивна мета митної справи та митного регулювання досягається шляхом встановлення ставок мита, які застосовуються до товарів при їх переміщенні через кордон, встановлення заборон та обмежень на ввезення, транзит та вивіз товарів, ліцензування та квотування експорту та імпорту, видачі дозволів на ввезення та вивіз окремих товарів.
Регуляторна політика при здійсненні митної справи є відображенням економічної політики та проводиться відповідно до міжнародних зобов’язань України, з необхідності захисту економічної основи власного суверенітету, захисту власного споживацького ринку від засилля низькоякісних товарів, для сприяння внутрішньому товаровиробникові та захисту від дискримінації з боку інших країн тощо. Основу цієї та іншої діяльності складає необхідність захисту життя та здоров’я людей, їх законних прав та інтересів. Сюди входить також захист державної безпеки, суспільного порядку, моралі, культурного й історичного надбання, охорона тваринного та рослинного світу, довкілля. Одночасно захищаються законні права та інтереси українських підприємців І споживачів ввезеного товару, вживаються заходи для запобігання їх незаконному обігу, наприклад наркотиків, зброї, предметів історичної, культурної спадщини. Митні органи здійснюють боротьбу із контрабандою, порушенням митних правил, незаконним обігом валюти та іншими злочинами і порушеннями митного законодавства.
Із самого словосполучення випливає, що митна справа власне означає діяльність, здійснювану митницею і взаємодіючими з нею іншими державними і недержавними органами. У сучасному розумінні термін «митна справа» охоплює складний комплекс відносин, безпосередньо пов’язаний із зовнішньою і внутрішньою політикою та діяльністю держави. У рамках державної політики митна діяльність має багатоцільовий характер, служить задоволенню різноманітних інтересів і потреб.
Зміст митної справи складають не тільки її напрямки, а й компетенція державних митних та інших органів, суб’єктивні права і юридичні обов’язки учасників митних правовідносин. Вони стосуються багатьох інститутів митного права і є засобом реалізації митної політики. Права та обов’язки складаються при переміщенні товарів та інших предметів через митний кордон України. Для цього суб’єкт, який їх переміщає, повинен мати належним чином підтверджене право. Одна річ, коли ці товари переміщає пересічний громадянин в режимі візового чи безвізового пересування, а інша річ - суб’єкт підприємницької діяльності. Особливо це стосується переміщення дипломатичної пошти та предметів, що належать особам, які мають дипломатичний імунітет. Тому підходи до реалізації змісту митної справи можуть відрізнятися. Надалі мова йтиме про окремі напрями змісту митної справи. Митна справа має декілька аспектів.
Митна справа як засіб забезпечення прав та законних інтересів фізичних та юридичних осіб має внутрішній та зовнішній аспекти. Внутрішній аспект пов’язаний із безпекою людини, наприклад, від незаконного переміщення наркотичних засобів, прекурсорів, інших подібних їм за дією препаратів, неякісних лікарських препаратів, продуктів харчування, товарів народного споживання тощо. Це також стосується наповнення вітчизняного ринку тими товарами, що їх не виробляють вітчизняні підприємства. Зовнішній аспект пов’язаний із задоволенням культурних та інших потреб населення України: міжнародний туризм, міжнародний культурний обмін; лікування за рубежем, навчання, спілкування із родичами, міграція тощо. Особливе значення має зовнішньоекономічна діяльність та кооперація із зарубіжними підприємцями, митна справа як напрям реалізації зовнішньої політики країни та співробітництва з іншими країнами у різних сферах. Наприклад, це проявляється у боротьбі з міжнародним тероризмом, контрабандою, розповсюдженням наркотиків, боротьбі з хворобами тощо.
Основне - це розвиток взаємної довіри між державами та співробітництво на взаємовигідній основі.
Митна справа як засіб забезпечення безпеки держави полягає в тому, що при її здійсненні визначальним моментом є захист суверенітету України, її економічних інтересів. Через здійснення митної справи держава може захищати проголошені Конституцією України пріоритети, і перш за все життя та здоров’я своїх громадян, їх законні права та інтереси. Не є таємницею, що як держава, що розвивається, Україна багатьма західними та, на превеликий жаль, вітчизняними підприємцями сприймається виключно як ринок для реалізації низькоякісної, екологічно шкідливої продукції та товарів західних виробників, чи звалище шкідливих для довкілля відходів виробництва. Політика відкритих дверей та романтизм у її здійсненні на перших порах України дає тому багато свідчень. Розвиваючи економічні, культурні та Інші зв’язки з іншими країнами, нетреба забувати про необхідність запобіжних організаційних заходів щодо попередження проникнення в Україну неякісних товарів, які можуть завдати шкоди населенню, запобігання вивезенню її культурних та історичних цінностей, економічному шпигунства та інше.
Законодавство України про митну справу відносно молоде, воно розвивається з урахуванням національних традицій та правової системи і міжнародного законодавства в галузі митної справи. Останнє зумовлено не тільки потребою активного товарообігу між країнами та залучення іноземних інвестицій, а й політикою відкритих дверей. Воно відображає міжнародно-правові стандарти й підходи в забезпечені прав людини та організацій і здійсненні митної справи. Без цього співробітництво України у митній справі з іншими країнами було б суттєво ускладнене. Крім цього, при здійсненні митної справи переслідуються і національні інтереси щодо забезпечення економічної та іншої безпеки держави, недопущення проникнення на її територію небажаних осіб, перевезення шкідливих та небезпечних товарів і предметів.
Митне законодавство України відображає традиційні для України зв’язки. Наприклад, між Україною та Росією було встановлено безвізовий режим пересування громадян, особливий прикордонний режим перетинання митного кордону та обміну товарами між прикордонними територіями - режим безмитної (вільної) торгівлі. Аналогічні дружні стосунки склалися і з іншими державами. Але деякі сусідні держави вимушені були ввести візовий режим перетину кордону у зв’язку з приєднанням до Шенгенської угоди. Щоправда, для деяких населених прикордонних пунктів, водіїв рейсового транспорту та інших службовців візовий режим в’їзду в деякі країни дешо спростився.
Через санітарний та інші види контролю забезпечується екологічна рівновага і попереджається ввезення в Україну таких рослин та мікроорганізмів, які потенційно становлять загрозу її екосистемам.
Принципи митного регулювання
1) виключної юрисдикції України на її митній території;
2)виключної компетенції митних органів України щодо здійснення
митної справи;
3)законності;
4)єдиного порядку переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України;
5)системності;
6)ефективності;
7)додержання прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб;
8)гласності та прозорості.
Принципи митного регулювання - це виражені в нормах митного законодавства основоположні ідеї та положення, відповідно до яких здійснюється регулювання митної діяльності.
1) принцип виключної юрисдикції України на її митній території обумовлений положеннями Конституції України, яка проголошує, що суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною (ст.2), закріплює, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права (ст.8), встановлює, що засади зовнішніх зносин, зовнішньоекономічної діяльності, митної справи визначаються виключно законами України (ст.92).
2)принцип виключної компетенції митних органів України щодо здійснення митної справи знайшов своє відображення у ст.6, ст.19 Конституції України, ст. 12 МК, ст.9 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", п.1 Положення про Державну митну службу України, відповідно до яких митна служба – це єдина загальнодержавна система, яка складається з митних органів та спеціалізованих митних установ, на яку покладається здійснення митної справи. Будь-яке втручання в службову діяльність органів України заборонено, крім випадків, передбачених законами України.
3) принцип законності.
4)принцип єдиного порядку переміщення товарів і транспортних засобів через кордон України покликаний забезпечити додержання усіма суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності, а також громадянами встановлених законодавством уніфікованих вимог у галузі митної справи. Вказані вимоги доводяться до відома зацікавлених осіб на засадах, визначених у главі 4 МК.
5)принцип системності передбачає розгляд системи митного регулювання як сукупності її елементів, взаємозв’язки між якими і обумовлюють властивості цієї системи єдиного цілого.
6)принцип ефективності терміни та якість виконання ними своїх завдань, досягнення поставлених вимоги ефективного управління полягають у першу чергу в розробці різних рішень, їх зіставленні й виборі найоптимальнішого з них.
7) принцип додержання прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб ґрунтується на положеннях Конституції України, відповідно до ст. З якої права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави. На практиці розкриття змісту цього принципу реалізується через взаємну відповідальність митних органів та фізичних і юридичних осіб. Тобто не тільки громадяни та суб’єкти зовнішньоекономічної і господарської діяльності відповідають за протиправні дії перед органами держави в особі митних органів, але і митні органи зі свого боку несуть певну відповідальність за дії, що порушують права та інтереси вказаних учасників митних відносин.
8) принцип гласності та прозорості є наслідком демократичних перетворень що відбулись у нашій державі за останні роки Він визначається як один із фундаментальних політико-правових принципів, що складає основи.