
- •Тема 1. Теоретичні основи управління змінами
- •1. Природа організаційних змін і управління ними
- •2. Джерела змін
- •3. Типи змін
- •4. Основні аспекти управління процесом змін
- •Тема 2. Індивідуальні зміни
- •1. Види компетенцій
- •2. Навчання та зміни
- •3. Теорії навчання
- •4. Модель д. Колба
- •5. Таксономія Блума
- •Тема 3. Командні зміни
- •1. Природа, поняття і класифікація груп
- •2. Стадії розвитку груп
- •3. Модель розвитку команди
- •4. Самоврядні команди
- •5. Теорія командних ролей за Белбіном
- •6. Теорія розвитку команди (б. Такман)
- •7. Механізми групової динаміки за у. Біоном
- •Тема 4. Організаційні зміни
- •1. Теорія організаційних метафор г. Моргана
- •2. Формула змін р. Бекхарда і д. Глейчера
- •3. Модель узгодження Надлер-Тушмана
- •4. Системна модель Сенге
- •5. Цикл змін за Коттером
- •Тема 5. Роль керівництва в управлінні змінами
- •1. Ефективне лідерство
- •2. Модель перетворюючого лідерства
- •3. Уорен Бенніс про характеристики ефективного лідерства
- •4. Характеристика «єднальних» керівників за Дж. Ліпман-Блюменом
- •5. Самоаналіз і внутрішні ресурси управлінців змінами
- •6. Емоційна компетенція і емоційний інтелект управлінців
- •Тема 6. Розвиток організації в сучасних умовах та проблеми управління опорам змінам
- •Методи впровадження організаційних змін
- •Тема 7. Структурні зміни
- •1. Сутність реструктуризації
- •2. Причини реструктуризації
- •3. Команди в процесі реструктуризації
- •Тема 8. Управління змінами у стратегічному розвитку організації
- •1. Інтеграційні процеси та зміни в організаціях. Причини об’єднання та поглинання
- •2. Стратегія інтенсивного зростання. Процеси диверсифікації
- •1. Усунення неефективності й підвищення якості управління.
- •2. Податкові мотиви.
- •3. Диверсифікованість виробництва, використання надлишкових ресурсів.
- •4. Продаж "врозкид".
- •5. Різниця в ринковій ціні компанії й вартості її заміщення.
- •6. Особисті мотиви менеджменту.
- •Тема 9. Зміни корпоративної культури та на основі інформаційних технологій
- •1. Зміни у корпоративній культурі
- •2. Керівні принципи для успішної зміни корпоративної культури.
- •3. Зміни на основі інформаційних технологій
Тема 3. Командні зміни
Природа, поняття і класифікація груп.
Стадії розвитку груп.
Модель розвитку команди.
Самоврядовані команди.
Теорія командних ролей за Белбіном.
Теорія розвитку команди (Б.Такман).
Механізм групової динаміки за У.Біоном.
1. Природа, поняття і класифікація груп
Ефективність діяльності організації визначається не тільки зусиллями окремих людей, а в більшій мірі результативністю їхньої спільної діяльності. Людина виконує свої трудові обов'язки у взаємодії з іншими, будучи членом групи, в рамках якої вона працює. Рішення проблем, що стоять перед групою, вимагає спільних зусиль людей, що володіють різними знаннями, кваліфікацією, досвідом, професійною підготовкою.
Однак для досягнення ефективних результатів спільної діяльності необхідно правильно сформувати групу і навчити всіх її членів навичкам спільної роботи, а також умінню об'єднувати і концентрувати зусилля на вирішенні спільних завдань.
Група - відособлене об'єднання певної кількості людей (двоє і більше), що взаємодіють, взаємозалежать і впливають один на одного для досягнення конкретних цілей, виконують різні обов'язки, що залежать один від одного, координують спільну діяльність і розглядають себе як частину єдиного цілого.
Групи класифікуються за різними ознаками (рис. 3.1).
Функціонування груп залежить від фізичних, економічних і соціально-психологічних чинників (Рис. 3.2).
Рис 3.1 - Класифікація груп
Рис. 3.2 - Порівняльні характеристики групи й ефективної
команди
Основний фізичний чинник – місцеположення – найочевидніша підстава групових зв’язків.
Виникаючи із економічних причин, групи демонструють одну особливість, властиву всім: члени групи не обов’язково погоджуються один з одним з усіх питань, але вони повністю одностайні відносно того, що робиться їх групою.
Соціально-психологічні потреби є важливим чинником утворення груп. Це передусім потреби в безпеці, соціальному визнанні й самоактуалізації.
У сукупності ці функції визначають формальну структуру групи, яка ділиться на горизонтальну і вертикальну.
Із зростанням професійної майстерності відбувається конвергенція – зближення обох структур за домінуючої ролі формальної структури. Чим більш зрілим стає колектив, тим більш значну роль набуває формальна структура і тим більший вплив вона здійснює на міжособове спілкування.
По горизонталі неформальна структура має дві підструктури: ділову і емоційну.
Ділова підструктура виникає в результаті кооперації діяльної інтеграції працівників. Вона значною мірою визначається зовнішніми цілями підприємства і закономірно міняється разом з ними. Керівництво діловою підструктурою здійснюється неформальним керівником – діловим лідером.
2. Стадії розвитку груп
Кожна група в своєму розвитку проходить певні стадії:
1) «Формування» - стадія, на якій відбувається відбір членів групи відповідно до їх функціонального чи технічного досвіду для виконання цілей, що стоять перед групою.
2) «Притирання». На перший погляд, новий колектив виглядає діловим і організованим, але насправді люди дивляться один на одного і намагаються визначити свій ступінь зацікавленості в його створенні. Обговорення цілей та методів роботи майже відсутнє.
3) «Ближній бій». Багато колективів проходять через період перевороту, коли оцінюється вклад лідера, утворюються клани, угрупування і розбіжності виражаються більш відкрито.
4) «Експериментування». Потенціал колективу зростає, методи роботи переглядаються, з'являється бажання експериментувати, вживаються заходи щодо підвищення продуктивності.
5) «Ефективність». Колектив набуває досвіду в успішному вирішенні проблем і використанні ресурсів. Управлінські функції плавно переходять від одного співробітника до іншого в залежності від конкретного завдання;
4) «Зрілість». У розвиненому колективі діють міцні зв'язки між його членами. Відносини носять неформальний характер, але приносять задоволення. Колектив перетворюється в благополучний осередок суспільства - команду і викликає захоплення сторонніх.
Проходячи всі стадії становлення і розвитку, група набуває ряд істотних рис, характеристик, які в кінцевому підсумку впливають на ефективність її діяльності.