5.Запровадження системи моніторингу якості

Розрізняють основні три кроки при запровадженні системи моніторингу якості:

а) вирішення, яка інформація необхідна;

б) збір даних;

в) використання інформації та результатів.

Перший крок: Вирішення, яка інформація потрібна

• Вибір виробничої ділянки для моніторингу. Моніторинг повинен стосуватися в першу чергу виробничого етапу, який є найбільш важливим (відповідальним), оскільки неможливо відстежувати всі процеси, що застосовуються у виробництві.

• Опис виробничого процесу. Опис процесу повинен бути детальним і включати критичні точки виробництва, на яких обслуговування виробничого процесу чи управління процесом потребує особливої коректності. Більш наочним є опис у вигляді діаграми чи схеми, що відображає основні кроки виробничого процесу.

• Системний підхід щодо виробництва. Перспективи системи, виробничі етапи якої підлягають моніторингу полягають у кращому розумінні процесу та визначенні критичних затрат та очікуваних результатів виробництва.

• Детальна та критична розробка стандартів. Для кожної критичної точки виробництва чи системи, що підлягає моніторингу мають бути розроблені стандарти (встановлені вимоги).

• Розробка “індикаторів” ефективності виробництва. Розробляються “індикатори” визначення ефективності виробництва згідно кожного стандарту. Такі “індикатори” визначають наскільки відрізняються реальні результати діяльності від очікуваних, згідно стандарту.

Другий крок: Збір даних

• Вибір належного (придатного) методу збору даних. Дані з моніторингу якості можуть бути зібрані різними методами, включаючи безпосереднє спостереження, опитування клієнтів, споживачів, постачальників товарів (послуг), та перевірку записів. Кожний з методів має свої переваги та недоліки і жоден не є універсальним. Застосування поєднання методів зазвичай є найбільш надійним. Правильність поєднання методів залежить від доступних ресурсів (включаючи час), обізнаності відповідальних за збір даних осіб у тому чи іншому методі, та особливостей індикаторів ефективності виробництва.

• Розробка механізмів (інструментів) моніторингу. Розробляються форми та таблиці для збору даних, проводиться навчання відповідальних за збір даних осіб. Застосування структурованої системи дозволяє зменшити коливання (розбіжність) між показниками, зібраними різними особами.

• Перевірка механізму моніторингу. Форми для збору даних перевіряються відповідальними за збір даних особами на відповідність. Тобто фактичні користувачі перевіряють чи придатні розроблені (обрані) механізми для проведення моніторингу.

• Вибір стратегії моніторингу. Стратегія моніторингу включає визначення того, який вид діяльності підлягатиме моніторингу, оптимальну частоту збору даних, як існуюча інформація та система моніторингу буде використана для моніторингу якості та наскільки гарантується точність та вірогідність отриманих даних.

• Збір даних. Запровадження системи моніторингу якості потребує планування для підготовки та мобілізації відповідальних за збір даних осіб. Збір даних може проводитися командами, організованими з цією метою, або керівниками відділів, як частина їх обов’язків.